WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Захист цивільних прав і обов’язків - Курсова робота

Захист цивільних прав і обов’язків - Курсова робота

податкової заборгованості у процесі звернення стягнення на його майно і майнові права, що знаходяться у заставі, у судовому порядку ухвалу про припинення податкової застави виносить суд, у провадженні якого знаходиться справа по відповідному зверненню податкового органу.
З введенням в дію цього Указу виникає потреба у внесенні змін до Закону України "Про заставу", оскільки Указ суперечить цьому Закону. Зокрема, Указом Президента передбачено, що податкова застава не потребує письмового оформлення, тоді як ст. 13 Закону "Про заставу" передбачає, що договір застави повинен бути укладений в письмовій формі та нотаріально посвідчений. Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення, як зазначалось вище, тягне за собою недійсність договору та наслідки, передбачені законодавством.
Відповідно до Указу з дня виникнення податкової заборгованості все майно та майнові права платника податку перебувають у податковій заставі, тоді як статтею 16 Закону передбачено, що право застави виникає з моменту укладання договору застави.
Згідно Указу, податковий орган в триденний термін з дня виникнення податкової застави повідомляє платника податків у письмовій формі про податкову заставу належного йому майна та майнових прав. Однак, при цьому не урегульовано питання, як будуть вирішуватися непорозуміння, якщо це повідомлення з будь-яких причин не отримане, а майно вже реалізоване.
Крім того, Указом обмежене право власників щодо визначення першочерговості реалізації заставленого майна та ін.
Все ж, незважаючи на те, що здійснювані податковим органом заходи щодо стягнення з платника податкової заборгованості можуть зачіпати майнові інтереси як самого платника податків, так і третіх осіб, законами України передбачений комплекс заходів щодо захисту їх інтересів. Зокрема, платник податків і його дебітори мають право оскаржити в установленому порядку рішення податкового органу про:
" знаходження майна і майнових прав платника податків у податковій заставі;
" припинення операцій по рахунках;
" вилучення готівки платника податків;
" стягнення з дебітора сум, які він повинен сплатити платнику податків;
" звернення стягнення на рухоме майно платника податків.
Якщо зачеплені права третіх осіб, зокрема, їх права (далеко не завжди належним чином оформлені) на майно, яке знаходиться у платника податків у режимі податкової застави і на яке податковим органом звернене стягнення, то третя особа може звернутися на підставі ст. 144 ЦК України з позовом до суду (арбітражного суду) про витребування свого майна.
У відносинах між суб'єктами цивільного права широко застосовується такий спосіб забезпечення як порука. Цивільний кодекс України (ст. 191) визначає договір поруки як договір, за яким одна сторона - поручитель - зобов'язується перед кредиторами іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині.
Згідно з цим договором кредитор за будь-яким зобов'язанням отримує додаткового боржника, з якого він має право стягнути належну йому заборгованість, якщо основний (головний) боржник з якоїсь причини не погасив свого боргу (зобов'язання). Таким чином, договір поруки - це один із способів забезпечення іншого, раніше укладеного між іншими особами, зобов'язання.
Порука - найбільш дійний засіб забезпечення зобов'язання. Це пояснюється тим, що тут перед кредитором в якості відповідальних виступають не боржник, а нові особи, майновий стан яких не викликає сумнівів у кредитора, що не характерно іншим способам забезпечення зобов'язань - неустойці, задатку, заставі (якщо під заставу не передається майно, яке належить не боржнику, а іншим особам, що зустрічається рідко).
Порука може забезпечувати не тільки основне зобов'язання (за відсутності інших погоджень), але й додаткові зобов'язання, які випливають з основного в силу закону або договору, наприклад, сплату відсотків, відшкодування збитків, сплату неустойки.
Важливим елементом поруки є чітке визначення волі поручителя прийняти на себе відповідальність за борги іншої (третьої) особи. Тому, на практиці, порука оформлюється не тільки шляхом формального укладення договору, а й наявністю напису поручителя на розписці головного боржника про прийняття ним на себе відповідальності за належне виконання божником свого зобов'язання, або шляхом видачі кредитору документу про прийняття поруки (лист, телеграма, факс-повідомлення і т.ін.). Порука повинна завжди мати чітку вказівку, якогоборгу конкретного боржника вона стосується. Не можна визнати порукою просту рекомендацію або довідку про платоспроможність божника без точного вираження наміру виступити в якості поручителя.
Слід зазначити, що порука - це не вступ в чужий борг. Поручитель - сторона з іншого, окремого зобов'язання, яке не змінює перше, головне зобов'язання, а є лише доповненням до нього. Його зміст відмінний від змісту головного зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 191 ЦК України договір поруки укладається у письмовій формі. Невиконання цієї вимоги тягне недійсність договору.
Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу, а не вимогу, яка, можливо, з'явиться в майбутньому. Це означає, що якщо основне (головне) зобов'язання визнається недійсним, то і договір поруки (який носить додатковий (акцесорний) характер) вважається недійсним.
При поруці виникає два види зобов'язальних правовідносин: головне між кредитором і боржником і доповнення до нього - між кредитором та поручителем. Саме тому зобов'язання поручителя не може бути більшим за обсягом, ніж зобов'язання головного боржника, однак, воно може бути меншим, стосуючись лише частини боргу. Навіть, якщо поручитель в силу будь-яких причин поручився в обсязі, більшому за основний борг, він буде відповідати перед кредитором головного боржника тільки у розмірі основного боргу. Наряду з цим, поручитель має право на всі заперечення проти вимог кредитора, які випливають із самого зобов'язання головного боржника .
Згідно ст. 192 ЦК України у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання головний боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не передбачене договором поруки.
Поручитель повинен відповідати перед кредитором головного боржника лише тоді, коли кредитор не може стягнути суму боргу безпосередньо з боржника, або ж не може стягнути її в повному обсязі. У тих випадках, коли поручитель несе з боржником відповідальність солідарно, кредитор має право стягнути всю суму боргу безпосередньо з поручителя без попереднього стягнення з боржника.
Поручителю, який виконав зобов'язання, переходять усі права кредитора за цим зобов'язанням, він має право регресу (зворотньої вимоги) до боржника в розмірі виплаченої ним суми.
Порука припиняється з припиненням забезпечуваного нею зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову до поручителя (при несплаті боргу боржником). Якщо строк виконання основного зобов'язання не зазначений або визначений моментом вимоги кредитором боргу, то за відсутності іншої домовленості
Loading...

 
 

Цікаве