WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Захист цивільних прав і обов’язків - Курсова робота

Захист цивільних прав і обов’язків - Курсова робота

забезпечення виконання зобов'язань є застава. В умовах економічної кризи, коли відсутня стабільність договірних зв'язків і немає переконаності у надійності партнера, кредитор зацікавлений в одержанні додаткових гарантій належного виконання боржником його зобов'язань за договором.
Сутність застави полягає в тому, що кредитор, укладаючи договір, намагається, щоб боржник у забезпечення виконання своїх зобов'язань виділив певне майно, з вартості якого кредитор одержав би задоволення своїх вимог у разі невиконання умов договору.
Застава виникла давно і протягом її розвитку сформувалися оптимальні моделі поведінки учасників заставних відносин, які й були закріплені у законодавстві. Таке законодавство існує в усіх країнах з ринковою економікою.
В Україні спеціальним нормативно-правовим актом, в якому визначені основні положення про заставу, є прийнятий у жовтні 1992 року Закон України "Про заставу" (з наступними змінами та доповненнями).
Окремі норми про заставу містяться у деяких інших актах, зокрема, у Типовому статуті ломбарду.
Згідно Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами . Таким чином, наголошується на зобов'язально-правовій стороні застави.
Слід зауважити, що, як у римському приватному праві, так і в цивільному праві іноземних держав, застава визначається як речове право на чуже майно. У Цивільному кодексі УРСР 1922 року застава була віднесена до категорії речових прав. Проте, із запереченням приватної власності і критикою концепції речових прав вона стала способом забезпечення зобов'язання, що й було закріплено у законодавстві.
Особливіть застави в порівнянні з іншими способами забезпечення виконання зобов'язань полягає саме у тому, що вона несе речово-правовий характер.
Застава виникає в силу договору або закону. Закон, в якому передбачено виникнення застави, повинен мати відповідну вказівку, в силу якого зобов'язання і яке саме майно визнається, як застава.
Схематично засади виникнення застави виглядають так:
Заставою може бути забезпечена лише дійсна вимога, тобто така, яка не суперечить чинному законодавству і за якою не минув строк позовної давності. Найчастіше вона застосовується для забезпечення виконання кредитних договорів. Можливе забезпечення заставою вимог за договорами купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажів тощо.
Об'єктами застави можуть бути майно та майнові права.
Предметом застави є майно, яке у відповідності з законодавством України може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про заставу"). Так, предметом застави є: будівлі, споруди, транспортні засоби, житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, цінні папери, а також інше майно виробничого і споживчого призначення.
Як окремий предмет застави Закон називає майнові права. Насамперед, це право на користування майном, у тому числі й об'єктами права і інтелектуальної власності, а також права вимоги, які випливають з різних цивільно-правових угод.
Не можуть бути її предметом права, які тісно пов'язані з особою і тому не відчужувані (наприклад, право на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, на одержання аліментів тощо).
Не може бути предметом застави майно, вилучене з цивільного обігу. Законодавство не передбачає заставу землі для забезпечення зобов'язань, в яких кредитором є іноземна фізична або юридична особа, особа без громадянства, а також іноземна держава.
Не можуть бути предметом застави об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавством, а також майнові комлекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, які знаходяться в процесі корпоратизації .
Заставити майно може його власник або особа, якій той передав такі повноваження.
Майно, яке знаходиться у загальній спільній власності, може бути передане під заставу тільки за згодою всіх співвласників. Однак, закон не передбачає, у якій формі повинна бути виражена така згода. Найчастіше вона мається на увазі.
Проте, для укладення договору застави, який потребує обов'язкового нотарільного посвідчення, така згода має бути виражена у письмовій формі.
Майно, яке занходиться у загальній частковій власності (частка, пай), може бути самостійним предметом застави за умови виділення його в натурі (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про заставу"). У даному разі йдеться про можливість виділити таке майно у випадку звернення стягнення на її предмет.
Сторонами договору (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи і держава. Для того, щоб бути стороною у такому договорі. Громадянин повинен мати дієздатність, а юридична особа - правоздатність. Держава бере участь у заставних відносинах через уповноважений нею орган.Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Підприємство вправі заставити майно, яке належить йому на праві власності або повного господарського віддання. Державні підприємства самостійно здійснюють заставу майна, яке закріплене за ними на праві повного господарського віддання, за винятком цілісного майнового комплексу, його структурних підрозділів, будівель і споруд, застава яких здійснюється з дозволу і на умовах, погоджених з органами, уповноваженими управляти відповідним державним майном.
Законом "Про заставу" встановлено перелік істотних умов договору застави, за відсутності яких він є недійсним.
За загальним правилом, у договорі повинно бути вказане найменування (прізвище, ім'я, по-батькові), місцезнаходження (місце проживання) сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір і строк виконання зобов'язання, опис, оцінка і місцезнаходження заставленого майна (ст. 12 Закону "Про заставу"). За заявою сторін у ньому можуть бути вказані й інші умови.
Існують і спеціальні вимоги до змісту окремих видів договорів. Так, наприклад, договір застави товарів у обігу або у переробці повинен визначати вид товару, його родові ознаки, загальну вартість предмета застави, а також види товарів, якими він може бути замінений (ст. 41 Закону). У договорі застави майнових прав повинно бути вказано особу, яка є боржником щодо законодавця (ч. 2 ст. 49 Закону). Напевно, у цій вимозі йдеться тільки про заставу прав з різних цивільно-правових угод. Інакше було б неможливо використати як предмет застави майнові права на інтелектуальну власність, оскільки такі права звернені до певного кола осіб.
При укладенні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка, яка висвітить достовірність та повноту балансу або фінансового стану учасника договору.
Найчастіше договір застави складається як один документ, який підписують сторони. Існує також можливість укладення такого договору шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, підписаними стороною, яка їх надсилає. Ломбарди оформлюють заставні відносини
Loading...

 
 

Цікаве