WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття, зміст, завдання муніципальної реформи - Курсова робота

Поняття, зміст, завдання муніципальної реформи - Курсова робота

Згідно з Конституцією України, Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування не входять до органів державної влади, а питання утворення виконавчих органів ради є компетенцією місцевого самоврядування. Нове законодавство України ставить питання саме про виконавчі органи місцевих рад, до яких за змістом належить не лише виконком. Не маючи права на визначення загальної моделі самоврядування, територіальні громади через місцеві ради, таким чином, набули можливість створювати будь-які виконавчі органи в межах власної компетенції, проводити адміністративні реформи "місцевого значення".
Як показує аналіз, діюча у більшості міст модель управління не відповідає цілому ряду принципів управління складними соціально-територіальними спільнотами, якими є будь яке місто. Як правило, у містах не реалізовані принципи цільової орієнтації міста, відсутні програми розвитку (що не зводяться до передвиборчих програм міських голів або депутатів). Невизначеність у виборі пріоритетів створює великі труднощі у побудові оптимальної структури міського управління. Виявом нереалізованості принципу цілісності функції є розірваність функцій з різних блоків, що підпорядковані міським головам та їх заступникам. Подібна ситуація склалася і з принципами горизонтального та вертикального розподілу функцій, функціонального обмеження діяльності, діапазону контролю та норми підпорядкування, чіткості ліній влади, сполучення обов'язків, повноважень та відповідальності, взає-мопов'язаністю організаційних структур та механізмів правовою базою, ресурсами тощо. Фактично структура управління українськими містами за рівнем менеджменту завмерла на рівні 40-50-х рр.
На ситуацію, що склалася в системі управління українськими містами, накладає також свій відбиток той факт, що значна кількість об'єктів, котрі забезпечують цілісність, розвиток та життєдіяльність міста,не є власністю міських громад або її виконавчих органів. У містах значну роль у вирішенні власних проблем відіграють обл- і райдержадміністрації, їх відділи і управління. Через це дво- трирівнева (органи самоорганізації населення, районні адміністрації, міськвиконком) система органів управління містами виявляється доповненою ще одним - районним чи обласним рівнем управління. Єдиний об'єкт управління - містообслуговуючий комплекс виявляється у цьому випадку розчленованим на дві частини з підпорядкуванням різноманітним органам управління: вплив на одну частину містообслуговуючої підсистеми здійснюється міськвиконкомами, на іншу - рай- і облдержадміністрациями. Крім того, цілий ряд об'єктів обслуговування міста знаходяться в недержавній власності.
Таким чином, аналіз організаційної структури виконавчих органів місцевого самоврядування дозволяє зробити висновок про неповну відповідність управляючої системи міста (структурних підрозділів міськвиконкомів) системі, що управляється (міській общині, міському господарству, стосунками, що складаються в них). Ця невідповідність виявилася, по-перше, у відставанні управляючої системи від системи, яка управляється, що призводить до домінування стихійних засад, застарілих організаційних форм; по-друге, до забігання в цілому ряді випадків управляючої системи в своєму розвитку уперед, не рахуючись з закономірністю процесів, які управляються, що призводить до неприродних і спотворених форм деяких структурних підрозділів.
Окреслене вище викликає необхідність здійснення організаційного проектування [7], модернізації структури управління містом відпо-відно до ринкового середовища, в яке органи місцевого самоврядування залучені більше, ніж органи державної влади. Основним вектором подібної модернізації повинен стати перехід на так звану функціонально-програмну модель побудови органів управління містом (матричну).
Заходи щодо реалізації даної моделі необхідно об'єднати у єдиний організаційний блок у вигляді департаментів структурних підрозділів міськвиконкомів, що функціонально, змістовно, технологічно тісно зв'язані між собою за видом діяльності. Цьому органу треба надати статус юридичної особи, ліквідававши його у структурних підрозділах зі збереженням статусу юридичної особи за комунальними підприємствами, що опікуються керівником департаменту. Для здійснення покладених на департаменти функцій треба також забезпечити їх необхідними матеріальними ресурсами (шляхом передачі в оперативне управління комунального майна) і фінансами (в межах зафіксованого у міському бюджеті кошторису), правом утворювати позабюджетні фонди. Директор департаменту, заступник директора департаменту призначаються міським головою; директор департаменту входить за посадою до міськвиконкому і є заступником міського голови. Структура департаменту, функціональна схема управління ним, штатначисельність визначається департаментом самостійно в межах встановленого кошторису витрат, ефективного виконання покладених на нього функцій і затверджується міськвиконкомом.
Основна перевага функціональної департаменталізації полягає в тому, що вона дає простір для безперервного удосконалення спеціалізованого знання і вміння кожного департаменту. Функціональна структура дозволяє вирішувати складні проблеми об'єднання висококваліфікованих фахівців і експертів, створює всі умови для ефективних комунікацій, обміну знаннями і швидкого вирішення проблем, що виникають. Уявляється, що дане нововведення підвищить відповідальність службових осіб у межах департаменту і керівника департаменту перед міським головою, чіткий розподіл прав і обов'язків. У структурі міськвиконкомів, як показує досвід реформування (міста Львів, Миколаїв, Одеса), як правило, створюються департаменти за такими напрямками: еконо-мічної політики і ресурсів; соціально-гуманітарної політики; житлово-комунального господарства; містобудівної політики і землекористування; організаційно-правового і інформаційно-аналітичного забезпечення місцевого самоврядування.
Деякі структурні підрозділи міськвиконкомів можуть і не вхо-дити до складу департаментів у зв'язку зі специфічністю або важливістю покладених на них функцій. Такі підрозділи можуть підпорядковуватися міському голові безпосередньо.
Необхідно визнати, що деякими вадами подібної функціональної структури, пов'язаної з введенням департаментів, є більш складне забезпечення координації різноманітних видів функціональної діяль-ності, забезпечення нововведення в межах міста. Міжфункціональні комунікації при цьому перетворюються у серйозну проблему. Це, в свою чергу, призводить до того, що департаменти виявляють більшу зацікавленість у реалізації власних цілей та завдань, ніж загальної мети всіх виконавчих органів. Однак означений недолік багато в чому нівелюється наявністю колегіального органу - міськвиконкому, що є організаційним механізмом координації за межами підрозділу. Крім того, функції загальної координації забезпечує міський голова, якому підпорядковані директори департаментів - його заступники.
Для забезпечення інноваційних процесів у системі управління міським господарством може бути рекомендовано використання дея-ких тимчасових структур, що накладаються на традиційну ієрархічну піраміду. Це може бути, наприклад, команда проекту, тимчасовий творчий колектив, що створюється для вирішення конкретного завдання. Сенс її в тому, щоб зібрати в одну групу найбільш кваліфікованих співробітників виконавчих органів міста для здійснення
Loading...

 
 

Цікаве