WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Стадії, які пов’язані з виконанням вироку - Курсова робота

Стадії, які пов’язані з виконанням вироку - Курсова робота

дані про підсудного, кримінальний закон, за яким він був відданий до суду.
Обвинувальний вирок може бути кількох видів:
- з призначенням покарання;
- без призначення покарання;
- із звільненням від покарання;
- з умовним застосуванням покарання.
Цими обставинами визначаються особливості описово-мотивувальної та резолютивної частин вироку.
Мотивувальна (описово-мотивувальна) частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини та мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь винності, та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, із зазначен--ням мотивів, за якими суд відкидає інші докази; обставини, пом'якшуючі або обтяжуючі відповідальність; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення безпідставною - підстави для цього.
Суд зобов'язаний мотивувати призначення покарання у вигляді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі; застосування умовного засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці; призначення покарання нижче найнижчої межі, передбаченої кримінальним законом за даний злочин; перехід до іншого, більш м'якого покарання; призначення покарання у вигляді направлення до виховно-трудового профілакторію; розв'язання питань, пов'язаних з відстрочкою виконання вироку у відповідності із ст. 46і Кримінального кодексу України; звільнення підсудного від покарання.
Якщо суд визнає підсудного особливо небезпечним рецидивістом, у мотивувальній частині вироку вказують підстави такого рішення.
У мотивувальній частині обвинувального вироку суд у випадках, передбачених ч. 7 та 8 ст. 25 Кримінального кодексу України, зобов'язаний навести мотиви застосування до засудженого до позбавлення волі певного виду виправно-трудової або виховно-трудової колонії або призначення йому позбавлення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі.
За наявності клопотань громадських організацій або трудових колективів про умовне засудження та про передачу їм підсудного для перевиховання та виправлення суд у мотивувальній частині вироку вказує мотиви задоволення або відхилення цих клопотань, а за відсутності таких клопотань - мотиви покладення на певний трудовий колектив або особу, з їх згоди, обов'язку по нагляду за умовно засудженим та по проведенню з ним виховної роботи (ч. 6 ст. 334 КПК України).
Якщо суд у відповідності із ст. 14 Кримінального кодексу України визнає необхідним вжити щодо підсудного примусове лікування або встановити над ним піклування, в мотивувальній частині вироку вказуються мотиви такого рішення.
Якщо підсудний обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, передбачених різними статтями кримінального закону, але обвинувачення у вчиненні деяких з них не підтвердилося, в резолютивній частині вироку вказується про визнання підсудного винним за одними статтями та про виправдання за іншими.
В резолютивній частині вироку мають бути зазначені вид та розмір як основного, так і додаткового покарання, призначеного засудженому за кожний злочин, визнаний доведеним, основна та додаткова міри покарання, що підлягають відбуванню засудженим за сукупністю злочинів.
Міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникало ніяких сумнівів щодо виду та розміру покарання, призначеного судом.
Резолютивна частина вироку повинна грунтуватися на описовій його частині та випливати із неї. Неприпустимі протиріччя між описовою та резолютивною частинами вироку.
Якщо підсудного визнано особливо небезпечним рецидивістом, про це теж вказується в резолютивній частині вироку.
Щодо засуджених до позбавлення волі зазначається вид виправно-трудової або виховно-трудової колонії, в якій засуджений повинен відбувати покарання.
У випадках, передбачених ст. 14 КК України, в резолютивній частині вироку вказується рішення суду застосувати до підсудного примусове лікування або встановити над ним піклування.
Якщо підсудний визнається винним, але звільняється від відбування покарання, суд вказує про це в резолютивній частині вироку.
Якщо призначається покарання нижче найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, в резолютивній частині вироку робиться посилання на ст. 44 Кримінального кодексу України та вказується вибрана судом міра покарання.
У резолютивній частині обвинувального вироку можуть також викладатися рішення з питань влаштування неповнолітніх дітей засудженого, які залишилися без нагляду, забезпечення збереження майна засудженого тощо.
Якщо суд визнає можливим застосувати відстрочку виконання вироку, в резолютивній частині вироку визначаються тривалість відстрочки, обов'язки, покладені на засудженого, а також трудовий колектив або особа, на яких, з їх згоди, суд покладає обов'язок по нагляду за засудженим та проведенню з ним виховної роботи.
Призначаючи покарання у вигляді громадської догани, суд, якщо визнає необхідним поінформувати про це громадськість, у резолютивній частині вироку вказує спосіб доведення вироку до її відома.
Якщо суд визнає за можливе застосувати умовне засудження з передачею засудженого для перевиховання та виправлення громадській організації чи трудовому колективу, суд в резолютивній частині вироку вказує, якій саме громадській організації або трудовому колективу передається засуджений на перевиховання та виправлення або на який трудовий колектив або особу, з їх згоди, покладається обов'язок по нагляду за умовно засудженим та проведенню з ним виховної роботи (ст. 335 КПК України).
Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли:
1) не встановлено подію злочину;
2) в діянні підсудного немає складу злочину;
3) не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. Якщо при постановленні виправдувального вироку за недоказаністю провини підсудного особа, яка вчинила злочин, залишається не встановленою, суд виносить ухвалу про вжиття заходів до її встановлення (ч. 5 ст. 327 КПК України). На наш погляд, утакій ситуації завдання процесу залишаються взагалі не вирішеними, крім одного - правильного застосування закону щодо одного з тих, хто, на думку слідства, при-четний до вчинення злочину. Сам злочин залишився не розкритим, а істина не встановленою. В такій ситуації суду було б доцільним виділяти щодо самої події злочину кримінальну справу в окреме провадження та направляти її на додаткове розслідування.
Зауважимо, що КПК Росії (ст. 309) щодо такої ситуації взагалі вимагає, щоб суд направляв усю справу прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, яка підлягає притягненню як обвинуваченого.
На нашу думку, у разі постановления виправдувального вироку мало б сенс вручати зацікавленим особам копію вироку та роз'яснювати їм право на відшкодування шкоди, заподіяної незаконним притягненням до відповідальності. При цьому суд повинен винести постанову про розв'язання даного питання.
Виправдувальний вирок має таку ж структуру, як і обвинувальний.
Вступна частина
Loading...

 
 

Цікаве