WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Стадії, які пов’язані з виконанням вироку - Курсова робота

Стадії, які пов’язані з виконанням вироку - Курсова робота

засідання.
Постанови суду виносяться в загальному порядку, повинні містити мотиви прийнятого рішення і точне його формулювання. Вони можуть бути оскаржені й опротестовані, за винятком випадків, спеціально застережених у кримінально-процесуальному законі (ст. 407, 408, 408 4083, 409', 410, 411і, 414 КПК), коли вони оскарженню не підлягають, але можуть бути опротестовані прокурором у порядку нагляду. Опротестування постанови суду про за-стосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміну покарання більш м'яким (ст. 407 КПК) зупиняє її виконання до розгляду справи вищестоящим судом.[8]
У стадії виконання вироку виникає ряд процесуальних питань, які вимагають судового вирішення. Розглянемо їх.
А. Питання, які виникають у процесі звернення вироку до виконання.
1. До таких питань насамперед належить відстрочка виконання вироку. Вона може бути застосована щодо засуджених до позбавлення волі або до виправних робіт при наявності однієї з встановлених кримінально-процесуальним законом (ст. 405 КПК) підстав, а саме: а) тяжкої хвороби, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його видужання; б) вагітності засудженої на момент виконання вироку - на строк не більше одного року; в) наявності у засудженої малолітніх дітей - до досягнення дитиною трирічного віку; г) коли негайне відбуття покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім'ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім'ї) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з Дня набрання вироком законної сили.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 1 ГРУДНЯ 1990 року "Про практику застосування судами країни процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків роз'яснив судам, що перелік виняткових обставин, перелічених в п. 4 405 КПК, не є вичерпним, і суд може визнати такими підставами й інші обставини, які свідчать про те, що негайне відбуття покарання може спричинити виключно тяжкі наслідки для засудженого та його сім'ї.[5]
Проте відстрочка виконання вироку в зв'язку з наявністю перелічених підстав не допускається щодо: особливо небезпечних рецидивістів; осіб, засуджених за особливо небезпечні злочини проти держави; осіб, засуд-жених за інші тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років.
У процесі звернення вироку до виконання суд вправі надати засудженому відстрочку або розстрочку сплати штрафу, коли він не має можливості сплатити його негайно, але не більше як на один рік.
Відстрочку виконання вироку, передбачену ст. 405КПК, не слід змішувати з відстрочкою виконання, яка може бути надана засудженому до позбавлення волі на підставі ст. 46і КК. В останньому випадку відстрочка виступає кримінально-правовим засобом виправлення і перевиховання осіб, які вперше засуджені до позбавлення волі на строк до трьох років, і питання про неї обговорюється судом під час постановлення вироку, в суді воно і вирішується. Але звільнення від відбуття покарання такого засудженого при дотриманні ним належної поведінки та виконання покладених обов'язків (випробу
вальних умов) або, навпаки, приведення вироку до реального виконання у разі недотримання цих умов вирішується судом у процесі фактичного виконання вироку.[3]
2. В процесі звернення вироку до виконання вирішується судом питання про застосування давності виконання обвинувального вироку щодо особи, засудженої до смертної кари (ч. З ст. 49 КК). Воно вирішується в
залежності від ступеня збереження суспільної небезпеки
засудженим. Крім того, судом вирішується ще питання
про неприведення до виконання вироку, повністю або І
частині засудження за діяння, караність якого на момент звернення до виконання була усунена нововиданим кримінальним законом (ч. 6 ст. 404, ст. 405і КПК).
Б. Питання, які вирішуються судом у процесі фактичного (реального) виконання вироку.
І. Про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 52, 53 КК, ст. 407 КПК). Це питання розглядається суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх при виконкомі місцевої Ради народних депутатів (державній адміністрації). Коли йдеться про умовно-дострокове звільнення осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці й умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, то це питання вирішується за спільним поданням адміністрації і громадських організацій за місцем роботи засудженого.
Щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, то їх умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням застосовується суддею військового суду гарнізону за місцем знаходження засудженого за поданням командування дисциплінарного батальйону.
Питання про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким вирішується судом за участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого в порядку, встановленому ст. 407 КПК.[2]
2. Про застосування умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до "Раці (ч. І, 2, 3 ст. 52 КК; ст. 407іКПК). Це питання вирішується в розглянутому вище порядку при наявності зобов'язання засудженого зразковою поведінкою і чесною працею довести своє виправлення.
З. Про звільнення від покарання і пом'якшення покарання, що вже реально виконується, у випадках засудження особи за діяння, караність якого нововиданим законом усунена або пом'якшена (ст. 54 КК; ст. 405і КПК). Звільнення від покарання або його пом'якшення здійснюється судом негайно після набрання відповідним законом чинності за місцем відбування покарання засудженим за його заявою або поданням прокурора чи органа, який відає відбуванням покарання. Ухвала суду або постанова судді про звільнення від покарання або його пом'якшення повинна грунтуватися тільки на обставинах справи, встановлених судом при постановленні вироку, та їх юридичній оцінці, яку дано цим судом.
4. Про звільнення від відбування покарання засудженого, який захворів на тяжку хворобу (ст. 109; ст. 408
КПК). У випадку, коли засуджений до позбавлення волі захворів під час відбування покарання на хронічну душевну або іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання, суддя районного (міського) суду за
поданням адміністрації виправно-трудової установи і на
підставі висновку лікарської комісії, а у випадку виникнення у судді сумнівів щодо його правильності - на підставівисновку судово-медичної (психіатричної) експертизи, яку він призначає, має право вирішити питання про звільнення такої особи від дальшого відбування по
карання, про що виносить постанову. При цьому суддя
вправі застосувати до засудженого примусові заходи медичного характеру або передати його на лікування органам охорони

 
 

Цікаве

Загрузка...