WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Процесуальна діяльність співробітників оперативних підрозділів - Дипломна робота

Процесуальна діяльність співробітників оперативних підрозділів - Дипломна робота

її діях складу податкового злочину. Так, за ст.212 КК України можна притягти особу до відповідальності за умов:
- що вона є суб`єктом сплати тих податків, зборів та обов`язкових платежів, факти ухилення відсплати яких виявлені податковою службою;
- цією особою умисно несплачені інкриміновані їй платежі;
- за умисну несплату інкримінованих особі платежів передбачена законодавцем кримінальна відповідальність, тобто вони входять до переліку, наведеному в ст.ст.14-15 Закону України про систему оподаткування;
- сума умисно несплаченого платежу перевищує тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( 17000 грн. ).
У разі притягнення службової особи до кримінальної відповідальності за службовий злочин, а так само, якщо ця особа притягається до відповідальності за інший злочин і може, залишаючись на посаді, негативно впливати на хід досудового чи судового слідства, слідчий зобов`язаний відсторонити її від посади, про що виносить мотивовану постанову. (ч.1 ст.147 КПК України).
Відсторонення від посади провадиться з санкції прокурора чи його заступника. Копія постанови надсилається для виконання за місцем роботи (служби) обвинуваченого. Відсторонення від посади скасовується постановою слідчого (прокурора), коли в подальшому застосуванні цього заходу відпадає потреба. (ч.2, 4 ст.147 КПК України).
Відсторонення від посади може застосовуватися тільки щодо обвинуваченого, який є службовою особою. На підозрюваного дія ст.147 КПК України не поширюється.
Так, необхідність у відстороненні обвинуваченого від посади виникає тоді, коли є підстави вважати, що займаючи цю посаду, він може негативно впливати на перебіг розслідування справи (приховати сліди злочину, вилучити і знищити необхідні для розкриття злочину документи або змінити їх зміст, впливати на потерпілих, свідків, інших обвинувачених, підлеглих йому по службі) або продовжувати злочинну діяльність. (18)
У ході розслідування злочинів, передбачених ст.212 КК України, може виникати необхідність відсторонити від посади директора чи головного бухгалтера підприємства, установи чи організації-порушника податкового законодавства при наявності підстав вважати, що продовжуючи працювати на своїх посадах, вони можуть приховати сліди злочину, вилучити і знищити необхідні для розкриття злочину документи або змінити їх зміст, впливати на свідків, інших обвинувачених (директор на головного бухгалтера; генеральний директор на директорів і головних бухгалтерів філіалів, дочірніх підприємств тощо, підлеглих йому по службі) або продовжувати злочинну діяльність, спрямовану на ухилення від сплати податків, зборів та обов`язкових платежів.
Однак, слід пам`ятати, що притягнення особи як обвинуваченого, вирішення питання про призначення судового розгляду, не означає визнання цієї особи винною. До того часу, поки в установленому законом порядку вина особи не буде доведена та остання не буде визнана винною у вчиненні злочину, її не можна називати злочинцем у публічних виступах, у пресі, по радіо і телебаченню, в офіційних документах і поводитись з нею як із таким (виходячи з вимог конституційного принципу презумпції невинуватості).
2.7 Захисник у кримінальній справі, порушеній за фактом вчинення податкового злочину.
Захисник - це особа, яка уповноважена у передбаченому законом порядку здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваних і обвинувачених (підсудних, засуджених і виправданих). Участь захисника у кримінальному процесі дає можливість цим особам повністю реалізувати своє право на захист. (10)
Положення ч.2 ст.63 Конституції України закріплює право підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист. (22)
З метою забезпечення реалізації закріплених прав і свобод людини і громадянина, Конституція України встановлює відповідні правові гарантії. Зокрема в ч.1 ст.59 Конституція України закріплює право кожного на правову допомогу. Право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги.
Держава, в особі відповідних органів та осіб, визначає певне коло суб`єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такі види суб`єктів надання правової допомоги:
- державні органи України, до компетенції яких входить надання правової допомоги (Міністерство юстиції України, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо);
- адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (ч.2 ст.59 Конституції України);
- суб`єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України;
- об`єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод (ч.1 ст.36 Конституції України).
Положення ч.1 ст.59 Конституції України гарантує кожному право на вільний вибір захисника своїх прав. Визначення поняття "захисник" у чинному законодавстві України наводиться у ст.44 КПК України. У Конституції України це поняття вживається також у ч.4 ст.29, положення якої гарантують кожному заарештованому чи затриманому можливість користуватись правовою допомогою захисника.
Закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч.1 ст.59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки кримінальних.
Про загальність положень ч.1 ст.59 Конституції України свідчить положення ч.2 ст.63 Конституції України, яке окремо закріплює право підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист.
Конвенція про захист прав людини і основних свобод, ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачає право кожного обвинуваченого захищати себе особисто або використовувати правову допомогу захисника, вибраного ним на власний розсуд (ст.6). У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1996 року, ратифікованому Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року № 2148-У111, зазначено, що держава повинна гарантувати кожному, чиї права і свободи порушено, ефективний засіб правового захисту, і таке право повинно встановлюватись судовим або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави (ст.2), та можливість вільного вибору обвинуваченим захисника (п.3 ст.14). "основні принципи, що стосуються ролі юристів", прийняті восьмим конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з
Loading...

 
 

Цікаве