WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Процесуальна діяльність співробітників оперативних підрозділів - Дипломна робота

Процесуальна діяльність співробітників оперативних підрозділів - Дипломна робота

службових осіб, які вчинили податкові злочини, своїм службовим становищем та службове підроблення. Тому необхідно також доказувати розмір шкоди, завданої службовими особами керованим ними підприємствам, установам та організаціям (юридичним особам). Тобто мати на увазі, що має місце ідеальна сукупність вчиненнязлочинів, передбачених ст. 212 та 364 і 366 КК України, яка потребує збору відповідного обсягу доказів, які перелічені вище.
З предметом доказування тісно пов'язане поняття меж доказування (дослідження) обставин кримінальної справи.
В юридичній літературі поширена думка, що предмет і межі доказування співвідносяться між собою як мета і засіб її досягнення. Межі доказування визначають глибину, ступінь дослідження обставин справи, коло, обсяг доказів та їхніх джерел, необхідних для цього. (12)
Таким чином, під межами доказування необхідно розуміти такий обсяг доказового матеріалу (доказів та джерел доказів), який забезпечує надійне, достовірне встановлення всіх обставин, що стосуються предмета доказування, правильне вирішення справи і прийняття процесуальних заходів для запобігання злочинам.
Неправильне визначення меж доказування у справі може привести до звуження чи безпідставного розширення предмету доказування.
Звуження меж доказування приводить до того, що деякі обставини, які входять до предмету доказування, будуть недостатньо досліджені через прогалини у доказовому матеріалі або їх не можна буде визнати встановленими внаслідок недостатньої глибини дослідження, що не забезпечує надійності висновків.
Безпідставне розширення меж доказування веде до невиправданої надмірності доказової інформації, тобто збирання доказів, які не стосуються справи, або встановлюють обставини, що вже надійно доведені. (12)
Наприклад, при розслідуванні фактів ухилення від оподаткування (ст.212 КК України), межі доказування (дослідження) по кримінальній справі окреслені обсягом інформації, викладеної в акті перевірки дотримання податкового законодавства суб'єктом господарювання.
Тобто, в об`ємі порушень податкового законодавства, виявлених у ході перевірки і викладених в акті, визначаються межі доказування, коло та обсяг доказів та джерел доказів, необхідних для дослідження обставин справи. Іншими словами, обсяг доказового матеріалу, який забезпечить надійне, достовірне встановлення всіх обставин, що стосуються доказування факту вчинення податкового злочину, а потім і правильне вирішення справи, визначається об`ємом виявлених порушень податкового законодавства, відображених у висновках акту перевірки.
3.2. Поняття і місце доказів при розслідуванні податкових злочинів.
Доказами у кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.65 ч.1 КПК України).
Докази, як фактичні дані, можуть поділятись на:
" прямі та непрямі;
" обвинувальні й виправдувальні;
" первинні та похідні. (23)
Первинним і похідним можуть бути як фактичні дані, так і їх джерела.
Підставою для поділу доказів на прямі та непрямі (побічні) є їх відношення до обставини, яка підлягає доказуванню.
Прямі докази безпосередньо вказують на певну обставину або ж на її відсутність.
Непрямі (побічні) докази не є гіршими, ніж прямі, але користуватися ними складніше. Треба, щоб вони були тісно взаємопов`язані, створювали систему доказів, де кожний непрямий доказ був би наче кільцем нерозривного ланцюга. (23)
При розслідуванні податкових злочинів мають місце як прямі, так і непрямі (побічні) докази. Так, внесення невірних відомостей в документи, пов`язані з обчисленням і сплатою обов`язкових платежів до бюджетів або державних цільових фондів (до податкових декларацій, розрахунків, звітів і балансів тощо) робить ці документи прямими доказами умисного ухилення від сплати податків, зборів чи обов`язкових платежів службовими особами суб`єкту господарювання чи приватним підприємцем.
Статутні документи, накази про призначення (звільнення) службових осіб суб`єктів господарювання, службові інструкції, бухгалтерська документація, яка засвідчує факти фінансово-господарської діяльності підприємства - це непрямі (побічні) докази вчинення податкового злочину, які тісно взаємопов`язані між собою і створюють систему доказів вчинення злочину, передбаченого ст.212 КК України.
Стосовно підозрювання (обвинувачення) у вченні злочину, обставин, що обтяжують або пом`якшують відповідальність, докази класифікуються на обвинувальні та виправдувальні.
Обвинувальні докази вказують на те, що злочин було вчинено саме цією особою, а також на наявність обтяжуючих обставин. (23)
Так, при розслідуванні податкових злочинів, виявлення доказів, які підтверджують збільшення фактичних витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, коли це потягло за собою, відповідно, зменшення суми валових доходів, що підлягають обкладенню податком на прибуток, буде свідчити про наявність обвинувальних доказів вчинення податкового злочину підозрюваними службовими особами у кримінальній справі.
Попередня судимість службової особи за злочин, передбачений ст.148-2 ч.3 КК України (у редакції КК України 1960 року), за наявності вироку, який набув законної сили, за умови, що судимість у цієї особи не знята і не погашена у встановленому законом порядку, також буде обвинувальним доказом при вчиненні аналогічного (податкового) злочину, передбаченого ст.212 КК України, і обтяжуючою вину обставиною.
Обвинувальні докази, зібрані слідчим по кримінальній справі, повинні бути настільки переконливими, щоб судді отримали безсумнівне переконання у винуватості підсудного.
Виправдувальні докази свідчать про те, що події злочину не було, або про те, що особа до неї не причетна, чи про те, що є пом`якшуючі вину обставини. Наприклад, алібі - є прямим виправдувальним доказом. (23)
При вчиненні податкових злочинів, доказаний факт здійснення директором, без відома головного бухгалтера, фінансово-господарської операції і непередача документів, які стосуються цієї операції, до бухгалтерії, що потягло невідображення її результатів у регістрах бухгалтерського обліку і, як наслідок, несплату належних податків, є виправдувальним доказом непричетності головного бухгалтера до ухилення від оподаткування юридичною особою, від імені якої в цьому випадку діяв директор.
До виправдувальних доказів необхідно відносити також пред'явлення всіх доказів, які "підкопують" будівлю обвинувачення. На обвинуваченому не лежить обов'язок подавати виправдувальні докази, він має повне право обмежитися послабленням обвинувальних даних. Достатньо, коли він покаже, що обвинувальні докази не тільки не є достовірними, але не мають високої імовірності. Оскільки держава є
Loading...

 
 

Цікаве