WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Посадові особи та державні органи, їх місце в кримінальному процесі - Курсова робота

Посадові особи та державні органи, їх місце в кримінальному процесі - Курсова робота

обвинувача або обвинуваченого; якщо вони брали участь у даній справі як свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, особи, які провадили дізнання, слідчими, обвинувачами, захисниками або представниками інтересів потерпілих, цивільного позивача або відповідача чи розглядали по цій справі скаргу в порядку статей 2362, 2364 та 2366 КПК України; при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності судді або народного засідателя, прокурора. У складі суду, що розглядає кримінальну справу, не можуть бути особи, які є родичами між собою. Під "родичами" треба розуміти не тільки близьких, а й далеких родичів судді, прокурора незалежно від ступеня спорідненості.
У разі наявності підстав зазначені суб'єкти кримінального процесу зобов'язані заявити самовідвід або їм може бути заявлений відвід учасниками судового розгляду до початку судового слідства, а пізніше - лише у випадках, коли підстава для відводу стала відома після його початку. Порядок здійснення відводурегламентується ст.56 і 57 КПК України.
Особливість відводу прокурора крім переліченого вище . передбачає, що коли прокурор брав участь у проведенні попереднього слідства у справі, у розгляді справи в суді першої інстанції в касаційному порядку чи в порядку нагляду, та ці обставини не можуть бути підставою для відводу. А питання про відвід прокурора на попередньому слідстві вирішує прокурор вищестоящий, а в суді суддя, який розглядає справу, в тому ж порядку, про відвід судді (21).
Порядок і підстави самовідводу і відводу особи, яка провадить дізнання , такі ж як і для слідчого. Слідчий ж у цьому плані керується ст.60 КПК України, яка визначає підстави: "коли вони є потерпілими, свідками, цивільними позивачами, цивільними відповідачами або родичами кого-небудь з них, а також родичами обвинуваченого; коли вони брали участь у справі як експерт, спеціалісти, перекладачі, захисники або представники інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; коли вони або їх родичі заінтересовані в результатах справи; при наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх об'єктивності" (22). Слідчий, який продовжує виконувати обов'язки за своєю посадою, не вправі підтримувати в суді обвинувачення у справі, яку він розслідував. Норми процесуального закону визначають, що при наявності підстав, слідчий і особа, яка провадить дізнання, повинні заявити самовідвід, не чекаючи заяви про відвід з боку учасників кримінального процесу. Якщо начальник слідчого відділу користується повноваженнями слідчого, то він підлягає відводу, самовідводу на тих же підставах (23).
4. КУ. її вплив на статус суб'єктів кримінального
процесу.
Здійснення прокуратурою передбаченої п.1 ст. 121 Конституції України функції підтримання державного обвинувачення в суді є одним з основних принципів судочинства. Зазначені конституційні положення покладають на прокурора обов'язок керуватися у своїй діяльності не тільки нормами законів, які регулюють діяльність прокурора, але й нормами, які регламентують судочинство. Те, на чому будується правосуддя, закріплено у ст. 129 Конституції України. Аналіз цих положень приводить до висновку, що тут визначені: принципи кримінального процесу; діяльність суду, прокурора, інших учасників процесу; складові, елементи окремих принципів.
Із зазначення у ст. 129 Конституції принципів у їх систему наука кримінально-процесуального права традиційно включає такі: законність; здійснення правосуддя незалежними суддями, підвладними тільки законові; колегіальність судочинства, а також можливість його здійснення одноособове суддею; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу.
Передбачене пп.. 3 і 9 ч. З ст. 129 Конституції основне положення "забезпечення доведеності вини" і "обов'язковість рішень суду" в чинній системі принципів кримінального процесу знаходить своє вираження у принципах презумпції невинності, об'єктивної істини, публічності. Частина 4 ст. 129 Конституції вказує на можливість визначення законом також інших принципів судочинства.
У свою чергу закріплена в зазначених нормах Конституції України діяльність суду, прокурора, інших учасників кримінального процесу дає підстави стверджувати, що з них випливають й інші . принципи кримінального процесу.
Так, змагальність сторін, будучи одним з елементів принципу змагальності, вказує на таку побудову кримінального процесу, за якої основні кримінально-процесуальні функції обвинувачення, захисту і правосуддя розмежовані. Це підтверджується законодавчим закріпленням цих функцій у різних розділах Конституції й означає, що той, хто обвинувачує, не може судити. Це положення є непорушним для кримінального процесу. Що ж до наявності елемента змагальності, спору сторін, то воно не є обов'язковим і не усуває вимоги дотримання принципу змагальності: цього елемента може й не бути через однаковий підхід до оцінки доказів і одержання висновків сторонами обвинувачення і захисту. Але якщо обвинувачений на досудовому слідстві не визнає вини, це означає, що в судовому засіданні між обвинуваченням і захистом виникне спір, і в цьому випадку Генеральний прокурор України в наказах № 5 і 7 за 1996 рік "Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному судочинстві" поклав на прокурорів обов'язок брати участь у судовому розгляді кримінальних справ, підтримувати державне обвинувачення. Змагальність сторін у даному випадку буде гарантовано. Інше роз'яснення (24) говорить щодо ст. 129 Конституції до основних принципів судочинства віднесено змагальність сторін, забезпечення доказовості вини і підтримання в суді державного обвинувачення, яке відповідно до ст. 121 Конституції покладається на прокуратуру. Виходячи з цього при відданні особи до суду треба по всіх справах, що надійшли до суду з обвинуваченим висновком, визнавати обов'язковою на підставі п 1 ст. 253 КПК участь у судовому засіданні прокурора.
У цій постанові Пленум Верховного Суду України не врахував реальних можливостей прокуратури: для забезпечення підтримання державного обвинувачення в суді по всіх справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, необхідно збільшити штатну чисельність прокурорів принаймні на дві тисячі осіб, а для підготовки такої кількості прокурорів потрібно буде не один рік.
Крім того, даючи таке роз'яснення, Пленум Верховного Суду створив нову норму, якої нема в чинному КПК України, але така норма міститься в російському КПК. "Постанова судді про необхідність участі в судовому розгляді прокурора обов'язкова для останнього. Якщо прокурор, надсилаючи справи до суду, сповіщає про те, що він вважає за необхідне підтримання обвинувачення, то суддя не має права відмовити в цьому"
Loading...

 
 

Цікаве