WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Зупинення і закінчення попереднього розслідування - Курсова робота

Зупинення і закінчення попереднього розслідування - Курсова робота

функції здійснення нагляду за додержанням законів органами попереднього розслідування та функції державного обвинувачення, яку він виконує в суді (ст. 121 Конституції України). По-перше, він повинен перевірити, наскільки всебічно, повно й об'єктивно було проведено попереднє слідство, чи не було допущено при цьому істотних порушень кримінально-процесуального закону, чи доведено винність обвинуваченого у вчиненні злочину зібраними слідчим доказами. По-друге, переконавшись, що попереднє розслідування було проведено належним чином і зібраних доказів достатньо для віддання обвинуваченого до суду, він затверджує обвинувальний висновок і передає справу до суду. Обвинувальний висновок слідчого стає, таким чином, процесуальним актом, що виходить вже від органу державного обвинувачення.[4]
При вирішенні питання про затвердження обвинувального висновку прокурор повинен перевірити: 1) чи мала місце подія злочину; 2) чи містить діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину; 2і) чи були додержані під час провадження попереднього слідства вимоги КПК про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист; 3) чи немає у справі підстав для закриття справи; 4) чи пред'явлено обвинувачення на всіх установлених злочинних діях обвинуваченого; 5) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчи-ненні злочину; 6) чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону; 7) чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку; 8) чи правильно обрано запобіжний захід; 9) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна; 10) чи виявлено причини й умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення; 11) чи додержано під час провадження дізнання чи попереднього слідства всіх інших вимог КПК (ст. 228 КПК).
Якщо прокурор або його заступник, ознайомившись з матеріалами справи, знайшов там позитивні відповіді на всі ці питання, він затверджує обвинувальний висновок і передає справу до суду. Затвердження відбувається шляхом накладення резолюцій "затверджую" у верхньому куті першого аркуша обвинувального висновку із зазначенням посади, класного чину прокурора або його заступника, дати затвердження, із засвідченням цих записів його підписом і гербовою печаткою прокуратури.[8]
ВИСНОВОК
Якщо попереднє розслідування було проведено належним чином, але обвинувальний висновок не відповідає матеріалам справи або вимогам" що ставляться до його оформлення, то прокурор або його заступник має право скласти новий обвинувальний висновок від свого імені, а раніше складений вилучити зі справи (ст. 230 КПК). Такий обвинувальний висновок затвердження вищестоящим прокурором не потребує.
Прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок слідчого, передає справу до суду, якому вона підсудна, й одночасно повідомляє обвинувачено-му, до якого суду передано справу. Якщо обвинувачений перебуває під вдртою, то про передачу справи до суду повідомляється також адміністрація місця попереднього ув'язнення.
У виняткових випадках в разі особливої складності або важливості справи, що підсудна районному (міському), міжрайонному (окружному)суду, військовому суду гарнізону, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) та їх заступники можуть направити її на розгляд відповідно Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласному, Київському чи Севастопольському міським судам, військовому суду регіону чи Військово-Морських Сил України. За цими ж підставами Генеральний прокурор України і його заступник можуть направити справу, підсудну нижчестоящому суду, на розгляд Верховного Суду України (ст. 232 КПК). Зазначені прокурори або їх заступники затверджують обвинувальні висновки. [6]
Прокурор або його заступник може внести зміни до обвинувального висновку, якщо зміна початкового обвинувачення не тягне за собою застосування статті кри-мінального закону з більш тяжкою санкцією і не пов'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами. Про внесення змін складається окрема постанова.
Коли ж необхідно змінити обвинувачення на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред'явлене обвинувачення за фактичними обставинами, то прокурор або його заступник повертає справу слідчому для додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення (сг. 231 КПК), що пов'язано з необхідністю забезпечення обвинуваченому права на захист від зміненого обвинувачення.
Справа повертається з письмовими вказівками прокурора для додатковогорозслідування і в зв'язку з однобічністю або неповнотою попереднього слідства або істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
За наявності для цього підстав прокурор або його заступник закриває кримінальну справу, про що складає постанову (ст. 213, 214 КПК).
Прокурору та його заступнику надано також право: змінити список осіб, що підлягають виклику в судове засідання (збільшити його або скоротити); скасувати або змінити запобіжний захід, обраний слідчим або органом дізнання, чи обрати запобіжний захід, якщо він не був обраний. Скасувати, змінити або обрати запобіжний захід у вигляді взяття під варту мають право прокурори і заступники прокурорів областей та прирівняні до них прокурори, районні, міські прокурори, а за умов, зазначених в ч. 2 ст. 157 КПК, - і їх заступники.[7]
На ознайомлення з матеріалами справи, що надійшла з обвинувальним висновком, і прийняття рішення прокурору або його заступнику відводиться строк тривалістю не більше п'яти днів (ст. 233 КПК). До строку попереднього слідства він не входить.
Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники, районні, міські та прирівняні до них прокурори мають право відкликати із суду кримінальну справу, в якій обвинуваченого ще не віддано до суду (ч. 4 ст. 232 КПК).
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України // Голос України. 1996, 13 липня.
2. Кримінальний кодекс України // Кодекси України, № 1, 2001.
3. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П., Кримінальний процес України: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп.- К.; Либідь, 1999.
4. Михеєнко М.М., Молдаван В.В., Шибіко В.П., Кримінально-процесуальне право: навчальний посібник для студентів юрид.вузів та факультетів.- К.:Вентурі.,1997.
5. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я., Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997 р./ Відп.редактори Бойко В.Ф.,Гончаренко В.Г.- К.: Юрінком Інтер, 1997.
6. Горський Д.П., Проблеми загальної методології наук та деалектичної логіки.,М.,1966.
7. Володимиров Л.Є., Учення про кримінальні докази. - Тула: Автограф, 2000.
8. Закон України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року в редакції від 18 лютого 1997 року //ЗУ, том №12.- К.,1998.
9. Закон України від 6 березня 1992 р. "Про скасування кримінальних покарань у вигляді заслання і вислання" // Відомості ВР України, 2000, № 23, С. 337.
10. Закон України від 6 березня 1992 р. "Про скасування кримінальних покарань у вигляді заслання і вислання" // Відомості ВР України, 2000.

 
 

Цікаве

Загрузка...