WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Зупинення і закінчення попереднього розслідування - Курсова робота

Зупинення і закінчення попереднього розслідування - Курсова робота

справи.
Закриття справи у зв'язку з притягненням особи до адміністративної відповідальності допускається тільки у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше одного року або інше більш м'яке покарання.
Закриття кримінальної справи з передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду можливе лише тоді, коли особа вчинила це діяння вперше.[2]
Закриття кримінальної справи із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру передбачає пред'явлення обвинувачення неповнолітньому, а після винесення постанови про закриття справи - ознайомлення його з усіма матеріалами справи до того, як справу із списком осіб, які підлягають виклику в судове засідання, буде надіслано прокурору (ст. 9 КПК). Слідчий виносить постанову про закриття кримінальної справи із застосуванням примусових заходів виховного характеру і тоді, коли встановить, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність (ст. 73 КПК).
Для закриття справи з передачею особи на поруки громадській організації або трудовому колективу необхідно встановити, що: а) ця особа щиро розкаялась у вчиненому злочині; б) вона передається на поруки вперше; в) від громадської організації або трудового колективу надійшло клопотання про передачу їм цієї особи на поруки, прийняте на загальних зборах і оформлене протоколом зборів. Не може передаватися на поруки особа, яка вдруге вчинила умисний злочин, що не являє великої суспільної небезпеки, або раніше передавалася на поруки.
За недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину справа закривається у тому разі, коли: зібрані докази підтверджують вчинення злочину; винесено постанову про притягнення конкретної особи як обвинуваченого, але в результаті подальшого розслідування з'ясовується, що наявних доказів недостатньо для формулювання щодо цієї особи обвинувачення у вчиненні злочину в обвинувальному висновку, а можливості для дальшого збирання доказів вичерпані або отримані докази виключають вчинення злочину обвинуваченим.
Якщо не доведено участь обвинуваченого у вчиненні злочину і не відомо, хто вчинив злочин, то справа закривається лише щодо цього обвинуваченого, а провадження у справі в цілому зупиняється на підставі п. 3 ч. 1 ст. 206 КПК (невстановлення особи, яка вчинила злочин).
Перелік підстав для закриття кримінальної справи, передбачений ст. 213 КПК, не є вичерпним. Ним не охоплюються окремі обставини, при встановленні яких справа також підлягає закриттю - відсутність згоди компетентного органу державної влади на притягнення особи до кримінальної відповідальності (суддів, депутатів та ін.).[5]
За наявності передбачених Кримінальним кодексом підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності за державну зраду (ч. 2 ст. 56 KK), дачу хабара (ч. 3 ст. 170 KK), незаконне зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин (ч. 2 ст. 222 KK) справа закривається за ч. 1 ст. 7 КПК.
Підстави для закриття кримінальної справи можуть бути реабілітуючими і нереабілітуючими.[8]
Реабілітуючі - це такі підстави, за якими особа визнається невинною у вчиненні злочину, повністю реабілітованою, тобто їй поновлено добре ім'я, репутація, їх лише три: відсутність події злочину; відсутність у діянні особи складу злочину та недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п. 1 і 2 ч. 1 ст. 6, п. 2 ст. 213 КПК). Всі інші підстави - нереабілітуючі, тобто такі, при закритті справи за якими виходять з того, що винність особи у вчиненні злочину підтверджена зібраними у справі доказами, але через передбачені законом обставини вона звільняється від кримінальної відповідальності.
Такий поділ підстав має практичне значення. При закритті кримінальної справи за реабілітуючими обставинами орган дізнання, слідчий і прокурор зобов'язані роз'яснити громадянину порядок відновлення його порушених прав і вжити передбачених законом заходів до відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові внаслідок незаконного затримання, застосування запобіжного заходу, притягнення як обвинуваченого (ст. 531 КПК).
Порядок такого відшкодування визначається Законом від 1 грудня 1994 p. "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду"2 і Положенням про застосування цього Закону, затвердженим наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 p. № 6/5, 3, 413.
Про закриття кримінальної справи у всіх випадках (складається мотивована постанова з додержанням вимог ст. 130, 214 КПК.
У вступній частині постанови зазначаються: місце і дата її складання; посада, класний чин або звання та прізвище особи, яка склала постанову; назва справи.
У мотивувальній частиш постанови викладаються встановлені попереднім розслідуванням обставини справи; зміст і аналіз зібраних доказів з посиланням на відповідні аркуші справи.
У резолютивній частині постанови формулюються: а) рішення про закриття кримінальної справи із зазначенням конкретної законної підстави, даних про особу, щодо якої справа закривається; б) рішення з інших питань, які підлягають розв'язанню у зв'язку із завершенням провадження у справі: про скасування запобіжного заходу, заходів по забезпеченню цивільного позову і можливої конфіскації майна, заходів, пов'язаних з накладенням арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію, а також рішення про долю речових доказів згідно зі ст. 81 КПК; в) рішення про направлення копії постанови прокурору до відома; г) рішення про повідомлення заінтересованих осіб про закриття кримінальної справи з роз'ясненням права на оскарження постанови прокурору і в суд, а при закритті справи за реабілітуючою підставою - з роз'ясненням права на відшкодування шкоди, заподіяної незаконним притягненням як обвинуваченого, застосуванням запобіжного заходу, затриманням.[10]
До постанови додаються довідки про рух справи (коли сталася подія, яка розслідувалася, коли порушена справа, затримана особа за підозрою у вчиненні злочину, застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, коли було пред'явлено ізмінено чи доповнено обвинувачення тощо), а також про речові докази із зазначенням місця їх зберігання, про заявлений цивільний позов і заходи, вжиті щодо його забезпечення.
Процесуальний порядок закриття кримінальної справи за рядом нереабілітуючих підстав вимагає попереднього з'ясування ставлення до цього особи, щодо якої закривається справа, а в окремих випадках - і інших осіб. Так, якщо обвинувачений заперечує проти закриття справи у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності або внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з помилуванням, то закриття кримінальної справи не допускається. У цьому разі провадження у справі продовжується у звичайному порядку (ч. 4 ст. 6 КПК).
Таке ж положення діє і щодо закриття кримінальної справи, коли внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило характер суспільно небезпечного або ця особа перестала бути суспільно небезпечною, а також з притягненням особи до адміністративної відповідальності, передачею матеріалів до товариського суду, із за-стосуванням примусових заходів виховного характеру або з
Loading...

 
 

Цікаве