WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Зупинення і закінчення попереднього розслідування - Курсова робота

Зупинення і закінчення попереднього розслідування - Курсова робота

завдання стадії попереднього розсліду-вання - не розкрив злочин. За цією підставою провадження розслідування можна зупинити тільки після проведення всіх"необхідних і можливих слідчих дій як особисто, так і через органи дізнання, для встановлення особи, яка вчинила злочин (ч. 3 ст. 206 КПК).[3]
РОЗДІЛ 2
ФОРМИ ЗАКІНЧЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
Закінчити попереднє розслідування можна лише тоді, коли його завдання виконані. Для цього слідчий повинен всебічно, повно й об'єктивно у встановленому законом порядку дослідити всі обставини, що складають предмет доказування у кримінальній справі. Порушення цієї вимоги ст. 22 КПК тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування прокурором, а при неможливості усунення неповноти або неправильності розслідування в судовому засіданні - також судом (ст. 229, 246, 281 КПК).
Оцінка зібраних у справі доказів слідчим має визначити, яке саме підсумкове рішення належить прийняти.
Відповідно до ст. 212 КПК попереднє слідство закінчується винесенням слідчим одного з трьох можливих рішень: 1) обвинувального висновку з направленням справи для віддання обвинуваченого до суду; 2) постанови про закриття кримінальної справи; 3) постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. [7]
Дізнання, як правило, закінчується складанням постанови про направлення справи для провадження попереднього слідства, яка затверджується прокурором. Постанова складається особою, що провадить дізнання, і затверджується начальником органу дізнання або виноситься останнім і разом із справою передається прокурору, який здійснює нагляд за дізнанням, для наступної передачі за підслідністю. У постанові, крім загальних даних, передбачених ст. 130 КПК, зазначається: які невідкладні та інші слідчі дії були виконані органом дізнання; які обставини вчинення злочину були встановлені; його кваліфікація; які докази зібрано; які предмети та документи вилучено і де вони знаходяться; хто і коли був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, де він знаходиться. За наявності обставин, що виключають провадження у справі (ст. 6 КПК), орган дізнання закриває кримінальну справу своєю мотивованою постановою, копію якої в добовий строк надсилає прокурору (ст. 109 КПК).
Закінчуючи попереднє розслідування, слідчий повинен систематизувати матеріали і технічно оформити справу. Практикою вироблено дві основні форми систематизації матеріалів кримінальної справи, тобто послідовності їх розташування: хронологічну і тематичну.
При хронологічній систематизації послідовність розташування документів у справі визначається датою їх складання або одержання слідчим. Ця форма найбільш поширена у невеликих за обсягом і кількістю епізодів справах.
Тематична систематизація означає групування матеріалів за обвинуваченими або за епізодами злочинної діяльності у багатотомних і багатоепізодних справах. У межах кожної такої групи документи можуть розташовуватись у хронологічному порядку, тобто можливе таким чином поєднання обох форм систематизації.[6]
Систематизувавши документи, слідчий підшиває їх в обкладинку стандартного зразка, пронумеровує аркуші справи. На перших аркушах справи складається опис документів, які в ній містяться. На титульному аркуші обкладинки зазначається відомство, до якого належить орган розслідування, найменування цього органу, повна назва справи із зазначенням прізвищ обвинувачених і відповідних статей (частин, пунктів статей) Кримінального кодексу, дати початку і закінчення провадження.
За технічними правилами в одному томі справи зосереджується не більше 250 аркушів.
Вдало систематизовані матеріали і правильно оформлена справа створюють зручність для вивчення і користування ними як самим слідчим, зокрема при складанні підсумкового документа, так і обвинуваченим та іншими учасниками процесу, прокурором, суддями і народними засідателями.[4]
РОЗДІЛ 3
ПІДСТАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
Законне й обгрунтоване закриття кримінальної справи слідчим забезпечує: а) виконання завдання кримінального процесу, яке полягає в тому, щоб жодна не-винна особа не була притягнута до кримінальної відповідальності і засуджена; б) незастосування кримінального покарання до тих осіб, які винні у вчиненні злочинів, що не являють великої суспільної небезпеки, і можуть бути виправлені і перевиховані шляхом застосування заходів адміністративного стягнення або громадського впливу чи примусових заходів виховного характеру або до осіб, які зовсім перестали бути суспільно небезпечними.
Необгрунтоване закриття кримінальної справи слідчим чи органом дізнання шкодить боротьбі зі злочинністю, дозволяє уникнути покарання особам, винним у вчиненні злочину, обмежує права та законні інтереси осіб, які постраждали від злочину.
Підставами для закриття кримінальної справи у стадії попереднього розслідування є: 1) обставини, що виключають провадження у справі (ст. 6 КПК); 2) обставини, які надають слідчому право закрити кримінальну справу ,ст у_10 КПК); 3) недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п. 2 ст. 213 КПК).
Про обставини, які виключають провадження у справі (ст. 6 КПК), йшлося у главі 7, оскільки вони є й підставами для відмови у порушенні кримінальної справи. Якщо ж ці обставини були встановлені вже в ході попереднього слідства чи дізнання, то вони є підставами для закриття кримінальної справи слідчим або органом дізнання.
Кримінальна справа також може бути закрита в зв'язку Ь зміною обстановки (ст. 7 КПК), притягненням особи до адміністративної відповідальності (ст. 72 КПК), передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду (ст. 8 КПК) із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 9 КПК), передачею особи на поруки громадській організації або трудовому колективу (ст. 10 КПК).
Підставою для закриття кримінальної справи за ст. 7 КПК і ст. 50 KK є достатні докази того, що на час провадження попереднього слідства внаслідок зміни об-становки вчинене особою діяння втратило характер cy-спільно небезпечного або ця особа перестала бути cyспільно небезпечною. Мається на увазі, що відбулися соціально-економічні чи інші зміни в житті країни або конкретної обстановки в даній місцевості (припинення дії військового стану, особливого стану, викликаного сти-хійним лихом чи іншими причинами, докорінна зміна політичної обстановки у країні тощо), а також зміни умов життя, стану здоров'я особи, що вчинила злочин (порвав з колишніми "друзями"; влаштувався на роботу, де під впливом трудового колективу сумліннопрацює, добровільно відшкодував збитки потерпілому; внаслідок травми хребта став постійно прикутим до ліжка тощо).[3]
Підставою для закриття справи з притягненням особи до адміністративної відповідальності, передачею матеріалів до товариського суду, із застосуванням примусових заходів виховного характеру або передачею особи на поруки (ст. 7і КПК) є достатні докази, які дозволяють слідчому дійти висновку, що для виправлення і перевиховання цієї особи достатньо застосування примусових заходів виховного характеру, заходів адміністративного стягнення чи громадського впливу. У всіх цих випадках йдеться про злочин, який не являє великої суспільної небезпеки. Крім того, кримінальний закон (ст. 51 KK) встановлює додаткові умови прийняття рішення про закриття кримінальної
Loading...

 
 

Цікаве