WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Захист в кримінальному процесі, його процесуальне становище - Курсова робота

Захист в кримінальному процесі, його процесуальне становище - Курсова робота

цій основі визначає відповідність висновків суду фактичним обставинам справи (ст. 367, 368, 369 КПК).
Ревізійне начало касаційного провадження полягає в тому, що незалежно від доводів, які містяться в касаційній скарзі чи поданні, і хто з уповноважених осіб їх подав, касаційна інстанція перевіряє справу в повному обсязі щодо всіх засуджених (ст. 363 КПК).
Можливість подання в касаційну інстанцію нових (додаткових) матеріалів, коли ці матеріали можуть мати значення для вирішення питання про зміну або скасування вироку (ст. 361 КПК).
Заборона погіршення становища засудженого при перегляді справи за його скаргою. Змінити обвинувачення касаційна інстанція може лише за умови, що така зміна не погіршує становище засудженого і не порушує його право на захист. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 12 жовтня 1989 p. "Про практику розгляду судами України кримінальних справ у касаційному порядку", не вважається погіршенням становища засудженого перегляд вироку у частині цивільного позову в сторону збільшення суми, стягнутої із засудженого, якщо у справі не треба збирати або додатково перевіряти докази і якщо така зміна не впливає на фактичні обставини справи, встановлені вироком, або не тягне кваліфікацію за статтею закону, яка передбачає більш суворе покарання1. Скасувати вирок з мотивів необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин або за м'я-кістю покарання касаційна інстанція вправі тільки у випадках, коли на цих підставахвніс подання прокурор або подав скаргу потерпілий (ст. 365 КПК). Скасувати виправдувальний вирок касаційна інстанція може не інакше, як за поданням прокурора, скаргою потерпілого або особи, виправданої судом. Обоє 'язковість вказівок касаційної інстанції для нижнє-стоящого суду. У випадку скасування вироку і направлення справи на новий розгляд касаційний суд зазначає в ухвалі, з якої стадії процесу має повторитися провадження. При цьому, направляючи справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, касаційна ін-o станція повинна вказати обставини, які належить з'ясувати, і ті процесуальні дії, які для цього належить виконати (ч. 5 ст, 378 КПК).
Висновок
Приводами для того, щоб почати провадження за нововиявленими обставинами, є заяви заінтересованих осіб, підприємств, установ, організацій і посадових осіб про перегляд справи (ч. 1 ст. 399 КПК). Заяви подаються прокурору, бо тільки він уповноважений законом призначити розслідування нововиявлених обставин. Якщо заява про перегляд справи у зв'язку з такими обставинами надійшла до органу дізнання, слідчого, судді чи суду, вони зобов'язані надіслати її прокурору за належністю.
Прокурор може призначити розслідування нововиявлених обставин і за власною ініціативою, якщо йому безпосередньо стали відомі такі обставини (за аналогією з п. 5 ч. 1 ст. 94 КПК).
Безпосереднім приводом для відновлення кримінальної справи за нововиявленими обставинами є протест прокурора про перегляд справи за такими обставинами.
Підставами для відновлення справи за нововиявленими обставинами є фактичні дані, що свідчать про наявність таких обставин
Відповідно до ч. 2 ст. 397 КПК нововиявленими обставинами вважаються: 1) фальшивість доказів, неправильність показань свідка або висновку експерта, на яких грунтується вирок; 2) зловживання суддів, які винесли вирок, ухвалу чи постанову, а також зловживання проку-рора, слідчого чи особи, яка провадила дізнання у даній справі; 3) всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні вироку, ухвали або постанови і які самі по собі або разом з раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного, зокрема, вчинення злочину іншою особою, виявлення нових співучасників злочину, завідома неправдивість показань потерпілого, встановлена вироком суду, що набрав законної сили (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1989 p. "Про застосування судами України законодавства, що регламентує перегляд у порядку нагляду судових рішень в кримінальних справах")*.
Фальшивими можуть бути речові докази, протоколи слідчих дій, судових засідань, інші документи. Неправильними є як завідомо неправдиві показання свідка чи висновок експерта, за дачу яких вони можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 178 КК, так і ті, які вони дали внаслідок помилки.
Зловживання суддів можуть виявлятися в одержанні хабара в зв'язку з провадженням у справі, в необ'єктивному веденні судового процесу, в фальсифікації доказів у протоколі судового засідання, у винесенні завідомо неправосудного вироку, ухвали чи постанови в справі.
Зловживання прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання у справі, можуть виявлятися в одержанні хабара, необ'єктивному проведенні розслідування, притягненні як обвинувачених завідомо невинних осіб, завідомо незаконному арешті, застосуванні насильства до підозрюваних і обвинувачених з метою змусити їх визнати свою вину, фальсифікації доказів тощо.
Зловживання прокурорів, слідчих, осіб, які провадили дізнання, і судців є підставою для перегляду справи тільки тоді, коли ці зловживання встановлені судовим виро-ком що набрав законної сили, а при неможливості пос-тановлення судового вироку - матеріалами розслідування (ч. З ст. 397 КПК). Матеріалами розслідування обмежуються у випадках скінчення строків давності, наявності акта амністії або помилування, смерті винного або неодержання згоди відповідного органу на притягнення до кримінальної відповідальності.
Факти фальсифікації доказів, дачі свідком чи потерпілим завідомо неправдивих показань, завідомо неправдивого висновку експерта чи завідомо неправильного перекладу можуть бути встановлені судовим вироком, що набрав законної сили, або матеріалами розслідування.
Список використаних джерел
1. Искендеров Р. Г. Правовое и социальное значение правосудного приговора. Баку, 1988.
2. Кобликов А. С. Судебный приговор. М., 1966.
3. Лупинская П. А. Законность и обоснованность решений в уголовном судопроизводстве. М., 1972.
4. Маликов М. Ф. Проблемы судебного приговора. Уфа, 1987,
5. Мартынчик Е. Г. Основы формирования приговора в советском уголовном процессе. Кишинев, 1989.
6. Мартынчик Е. Г. Особое мнение судьи по уголовному делу. Кишинев, 1981.
7. Мирецкий С. Г. Приговор суда. М., 1989.
8. Перлов И. Д. Приговор в советском уголовном процессе. М" 1960.
9. Толочко О. М. Судовий вирок і його мотивування. К., 1991.
10. Кримінальне право і законодавство України. Курс лекцій. Коржанський М.І., Атіка, Київ, 2001.
11. Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України від 5 квітня 2001. Мельник М.І., Каннон, Київ, 2001.
Loading...

 
 

Цікаве