WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Перехід від адміністративнокомандного до ринкового типу макроекономічного регулювання - Реферат

Перехід від адміністративнокомандного до ринкового типу макроекономічного регулювання - Реферат

промисловості. За період 1991-1993 рр. в країну було інвестовано близько 5 млрд. дол. іноземного капіталу.
У ці ж роки Угорщина отримала значну допомогу від західних країн. Завдяки їй угорці мали змогу без надмірного напруження подолати труднощі трансформаційного періоду, слачувати зовнішній борг і проводити в життя стабілізаційну політику. За оцінками спеціалістів, у 1992-1993 рр. рубіж на шляху переходу до ринку був пройдений.
Зокрема, 1994 р. вперше, (від 1990 р.) ВВП зріс на 2 %. Приріст обсягу промислового виробництва становив 9,2 % унаслідок того, що відбулося розширення внутрішнього попиту і зріс експорт. У сільському господарстві після кількохроків спаду виробництво перевищило рівень попереднього року на 2 %.[3, c.58].
Приріст середньої номінальної заробітної платні, що становив 27,1 %, випереджував динаміку споживчих цін, які зросли на 18,8 %. Кількість безробітних зменшилася з 632 тис. на кінець 1993 р. до 490 тис. на кінець 1994 р.[3, c.59]. Тип макроекономічного регулювання, що склався в угорській економіці ПЕРЕХІД ВІД АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНОГО ДО РИНКОВОГО ТИПУ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ 127 під час трансформаційного періоду є поєднанням усіх трьох його начал.
Правда, в цьому механізмі макрокоординації роль держави ще вагома, однак різко зросло значення ринку та економічних суб"єктів. Еволюційний шлях переходу до ринку, як звичайно, дає позитивні результати у країнах, що мають розвинуте сільське господарство і кустарне виробництво, у яких зайняті покоління працівників, що зберегли навики приватного підприємництва, та порівняно невисоку питому вагу важкої промисловості й особливо військовопромислового комплексу.
Характерною рисою еволюційного шляху переходу є те, що реформи здебільшого розпочинаються у сільському господарстві, де ліквідовано найпотворніші прояви командноадміністративної системи і відкрито простір для приватної господарської ініціативи. Імпульс, наданий сільськогосподарській галузі і пов"язаним з нею галузям, які виробляють споживчі товари, стає тим каталізатором, що сприяє утвердженню такого начала макроекономічного регулювання, як ринковий механізм, і одночасно ринок наповнюється споживчими товарами, що створює сприятливе середовище для подальшого поглиблення реформ. Класичним прикладом застосування на практиці градуалістського підходу переходу до ринку є реформи в Китаї.
Як уже зазначено, цей підхід був застосований і в Угорщині. Точкою відліку трансформації китайської економіки став проголошений 1978 р. курс на реформи і закріплений на конференції КПК 30 березня 1979 р. Ден Сяопіном. Тодішній фактичний керівник Китаю висунув чотири основних принципи, які пізніше зафіксовані в Конституції Китаю 1982 р. Хоча ці принципи і декларували відданість ідеям марксизму, водночас вони відкривали шлях для глибокого реформування командно-адміністративної економіки.
Як засвідчила історія, такий підхід виправдав себе. У цій найбільшій країні світу було досягнуто вагомих результатів в економічній галузі. Особливість економічних реформ в Китаї полягає в тому, що, на відміну від стратегії шокової терапії, тут застосовують сповільнений градуалістський підхід.
Якщо запорукою успішного проведення шокової терапії була сама безкомпромісність реформ (ціни відпущені зпід контролю, інфляцію приборкали успішними монетаристськими заходами, а приватизацію і демонополізаці проведено досить швидко та оперативно), то в Китаї реформи провадять поступово. Споча- ПРОБЛЕМИ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 128 тку провели лібералізацію у одній-двох галузях економіки, і лише потім до них приєднали інші. Початкові умови в Китаї порівняно з іншими країнами особливі.
Китай - аграрна країна і до початку лібералізації 71% усієї робочої сили був зосереджений у сільському господарстві, яке штучно підтримували низькими цінами за дуже низької продуктивності праці. Переворот у сільськогосподарській галузі зробили не одним махом за вказівкою зверху, а на підставі розробленого централізованого плану. Втілені у сільськогосподарській галузі перетворення дали поштовх для реформування всієї економіки.
Під час проведення подібних заходів основну роль відводили матеріальній зацікавленості - дохід кожного суб"єкта економічних відносин залежав від результатів його праці. Початково був легалізований і поширений метод, за якого виробнича бригада ділить землю між селянами, які, за винятком певної частки продукції, передбаченої у договорі, вільно розпоряджаються врожаєм, виробляють те, що вважають за потрібне і реалізують продукцію так, як їм вигідно.
Уряд стимулював поглиблення реформ сільського господарства. Були суттєво підвищені закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію. Сільськогосподарське виробництво і середній дохід селян швидко зростали і через декілька років подвоїлися. У 1984 р. врожай зернових у Китаї перевищив 400 млн. т., що на 50 % більше, ніж у 1975 [21, c.240]. У Китаї також проведено масову приватизацію сільськогосподарської галузі, в якій була зайнята основна маса населення.
Історія села знає величезну кількість різноманітних земельних реформ. Однак заміна маоїстської комуни системою родинного землекористування та надання селянам свободи створювати нові підприємства є, мабуть, однією з найрадикальніших земельних реформ за всю економічну історію. Лишень за три роки, з 1979 по 1982-й, комуни, що об"єднували понад 600 млн. селян, було ліквідовано і фактично приватизовано шляхом передачі у довготермінову оренду індивідуальних земельних ділянок[2, с.246].
Значне оздоровлення економічних показників для простих китайців було свідченням могутності і дієвості комуністичної системи. Тому більшість населення країни, що вихована на принципах покірності, не бажала різких змін у своєму житті, бо її реальний дохід зростав і була надія, що так буде і надалі.
ПЕРЕХІД ВІД АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНОГО ДО РИНКОВОГО ТИПУ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ 129 Підхід, застосований у Китаї, якнайліпше підходив до тієї макроекономічної ситуації, що склалася на момент початку реформ 1978 р. Тут була порівняно невелика макроекономічна розбалансованість, тоді як у державах Центрально-Східної Європи та республіках Радянського Союзу наприкінці 80-х років макроекономічна розбалансованість виявилась настільки глибокою, що було потрібне проведення радикальних економічних реформ.
Якщо розглянути тип макроекономічного регулювання, що склався у Китаї, то треба виділити могутню силу такої його складової, як уряд. І справді, китайський уряд ніколи не втрачав адміністративної здатності контролювати напрям реформи та зберігати поступовий характер змін. Китайський економіст Фань Чжань виділяє дві своєрідні особливості, що сприяли успішному проведенню реформ.
По-перше, реформи тут почали тоді, коли основний капітал в економіці ще не був настільки зношеним, аби потребувати величезних дотацій як, наприклад, на радянських
Loading...

 
 

Цікаве