WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Перехід від адміністративнокомандного до ринкового типу макроекономічного регулювання - Реферат

Перехід від адміністративнокомандного до ринкового типу макроекономічного регулювання - Реферат

макроекономічного регулювання в командноадміністративній економіці є державна власнiсть на засоби виробництва. На думку комуністичних ідеологів, привласнення державою усiх засобiв виробництва веде до рацiонального використання ресурсiв, зростання виробництва продукцiї i, отже, до підвищення життєвого рівня.
Однак, ліквiдацiя приватної власностi на засоби виробництва та запровадження монополiї державноївласностi, в межах якої опинилося 90 % усiх засобiв працi, призвела до формування особливого прошарку партiйно-державної елiти, яка монополiзувала i керiвництво, i використання результатiв суспiльноi працi. ПРОБЛЕМИ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 118 Ще однiєю ознакою макроекономічного регулювання в командно-адмiнiстративній економіці є керований урядом ринок.
За допомогою централiзованого директивного планування держава змогла спрямувати ресурси в прiоритетнi галузi, домоглася повного використання виробничих потужностей та ресурсiв і повної зайнятості. Проте керований ринок згубно дiє на функцiї цiни. Коли цiни запроваджують централiзовано і вiдповiдно до всiх критерiїв, крiм економiчних, тодi вони перестають вiдображати справжнi витрати виробництва. Визначенi у такий спосіб ціни спричиняють великi збитки та зловживання дефiцитними ресурсами.
Як засвідчив досвiд, набагато важче розвиватися, застосовуючи показники успiшної дiяльностi, нiж використовувати такий один показник, як прибуток, що визначає прирiст виробленої продукцiї над витратами пiдприємства. Розвиток директивно-планової системи призвів до парадоксального результату: замислена як система найрацiоальнішого використання всiх ресурсiв, вона внаслідок цього стала значно марнотратнішою системою порівняно зі старою ринковою.
Проте цей з першого погляду парадокс є закономiрним явищем. Як довів Я.Корнаї, цей результат є наслiдком вмонтованого в обмежену ресурсами систему механiзму: кожен чинник виробництва, який застосовують за принципом максимiзацiї використання ресурсiв, призводить до появи i зростанняння дефiцитностi ресурсiв. Система максимiзацiї використання ресурсiв вiдповiдає порівняно простому типу господарства.
Зростання масштабiв національної економіки, її ускладнення, постiйнi революцiйнi перевороти у технiцi та технологiї залишають щораз менше шансiв для успiшної реалiзцiї концепцiї командно-адмiнiстративної організації економiки. Радянська економіка ніколи не перебувала на межі її виробничих можливостей, а завжди була зміщена ліворуч від неї. Однією з головних, а, напевно, найголовнішою причиною такого стану радянської економіки було неефективне макроекономічне регулювання.
Це регулювання не могло забезпечити ні розподільної ефективності, ні виробничої ефективності, досягнення яких відбувається за допомогою цінового механізму, порівняння граничних витрат і граничних вигід. ПЕРЕХІД ВІД АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНОГО ДО РИНКОВОГО ТИПУ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ 119 §3. ТЕОРІЯ ТА СВІТОВИЙ ДОСВІД ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОГО ТИПУ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ Перехід від централізованого планування до ринкових відносин - процес непростий і досить болісний.
Близько тридцяти країн Європи та Азії, одного дня стартувавши з подібними початковими умовами, отримали неоднакові результати. Постає закономірне запитання: у чому ж причини? Трансформація централізовано планованої економіки в ринкову з приватною власністю, яка відбувається в пострадянських країнах Європи і незалежних державах Радянського Союзу, не має прецеденту в історії.
Мало хто міг передбачити ті зміни, які спричинили багато складних і нових на рівні держави перетворень, зокрема інституційні та економічні реформи. Україна разом з іншими пострадянськими країнами провадить економічні перетворення у напрямі ринкової економіки. Спочатку популярним був погляд, згідно з яким перехідний період триватиме лише декілька років. Нині абсолютно очевидно, що трансформаційний період розтягнеться на десятиліття.
В країнах, де відбуваються реформи період реформ, ще довго буде перехідна економічна система, або, іншими словами, економіка перехідного періоду. Найсерйознішою проблемою перехідної економіки є наявність у ній елементів і механізмів обох типів систем, які часто нейтралізують дію одні одних.
Унаслідок особливостей перехідної економіки, коли вже не діють у повному обсязі старі механізми, однак ще повністю не сформовані нові інституції ринкового типу, великого значення набувають позаекономічні чинники розвитку. Найважливішим з них є обрана урядом програма перетворень і економічна політика, яку він проводить. Економічна наука раніше вже розробила певні підходи та рекомендації для вирішення проблем перехідного періоду.
Проте вони стосувалися економічно відсталих країн, або так званих, країн третього світу. Характерна риса цих країн та, що поряд з розвинутими ринковими відносинами у них зберігаються дотоварні форми господарювання, тобто натурально-общинні. В багатьох з них вагомого значення набуло дрібнотоварне господарство, яке передбачає приватну власність на основні фактори виробництва. Нерозвинутість національного підприємництва доповнює активна роль іноземного
ПРОБЛЕМИ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 120 капіталу. В економічно відсталих країнах склався такий тип макроекономічного регулювання, за якого визначальну роль у ньому відіграє державне регулювання, а не ринковий механізм. Програми ринкової трансформації у цих країнах передбачали ліквідацію передусім елементів, притаманних доринковим докапіталістичним формаціям з тим, щоб компоненти ринкової інфраструктури могли функціонувати у звичному для них режимі.
Інакше кажучи, насамперед створюється відповідне макроекономічне середовище, в якому формується нове поєднання складових макроекономічної координації. Для країн, що переходять від командно-адміністративної системи до ринкової, ці рецепти, або рекомендації, що стосуються економічно відсталих країн, не повністю прийнятні. Річ у тім, що як вихідні умови, так і рівень економічного розвитку пострадянських країн неадекватний аналогічним показникам країн, що розвиваються.
Тому ті завдання, що стоять перед пострадянськими країнами, не можна вирішувати шляхом сліпого копіювання розроблених раніше й апробованих в інших економічних умовах підходів. Трансформація командної економіки в ринкову потребує розробки оригінальних підходів і програм. Перші експерименти в галузі економічних реформ у країнах з командною економікою, що стосувалося насамперед макроекономічного регулювання, розпочалися в Югославії у 50-х роках. У середині 60-х років у Східній Німеччині реформовано цін одночасно із наданням підприємствам більшої самостійності, що певною мірою посилило роль ринку в макроекономічній координації. Наприкінці 60-х років розпочаті реформи у Чехословаччині та Угорщині.
Однак ці реформи не зачіпали глибинних основ економіки - відносин власності та макроекономічного регулювання. Тому вони
Loading...

 
 

Цікаве