WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Перехід від адміністративнокомандного до ринкового типу макроекономічного регулювання - Реферат

Перехід від адміністративнокомандного до ринкового типу макроекономічного регулювання - Реферат

тенденцiї у розвитку економiки. Були спроби проведення реформ, однак вони мали "косметичний характер". Ці спроби головно зводилися до зміни директив-
ПЕРЕХІД ВІД АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНОГО ДО РИНКОВОГО ТИПУ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ 115 них показників, виконання яких було обов"язковим для підприємств. Кількість цихпоказників то збільшувалася до кількох десятків, то зменшувалася.
Зокрема, такою була реформа 1965 р. У 1965-1967 рр. пiдвищення цiн на промислову i ciльськогосподарську продукцiю i вирiвнювання рiвнiв рентабельностi окремих галузей сприяли короткотерміновiй позитивнiй дiї на економiку (особливо на аграрний сектор), однак не бiльше.
Задумане розширення господарських прав пiдприємств, наприклад, кількість показників, які доводили підприємствам, зменшити до восьми не вдалося: знову створенi 1965 р. галузевi мiнiстерства, незважаючи на урядовi рiшення, швидко вiдновили свiй контроль над виробництвом, постачанням i збутом. Нiякого прискорення економічного зростання господарська реформа 1965 р. не спричинила. Стало очевидним: усi основнi резерви пiдвищення ефективностi у межах системи вже вичерпанi.
Що дальше, то бiльше вiдчувався вплив вмонтованих у систему механiзмiв економiчного гальмування. Продуктивнiсть працi в 70-тi роки почала невпинно знижуватись. Цi роки пiзнiше отримали назву "застiйних" за те, що темпи економiчного зростання не вiдповiдали наявному виробничому потенцiалу. Країна не нарощувала, а знижувала темпи руху вперед, економiка вступила у перiод стагнацiї.
У цей час перехiд до моделi iнтенсивнішого зростання й ефективного використання необхiдних виробничих чинникiв, який би спирався на зростання мотивацiї, професiйної освiти, технiчний прогрес, був практично неможливим. Щоб якось приховати своє безсилля, влада відновила курс на гонку озброєнь, що дало змогу розвивати важку промисловiсть за традицiйною моделлю економiчного зростання.
Ця полiтика вписувалась у клiмат "холодної вiйни", що була в сталінський перiод i знову постала на порядок денний у перiод правлiння Брежнєва. Екстенсивна модель призвела до формування "економiки дефiциту".
Характерними рисами такого типу економiки були, з одного боку, невiдповiднiсть зростаючих потреб у джерелах енергiї, сировини та вiддачею кiнцевої продукцiї, а з іншого, суперечність між зростанням попиту населення внаслiдок розвитку важкої промисловостi та збiльшенням доходiв тих, хто працював у цьому секторi та неадекватним розвитком споживчого сектора. Директивна економiка - це "ринок продавця".
Умови, коли постiйно є ненасичений попит, дають змогу пiдприємству-виробнику чинити тиск на споживача, випускати i збувати непотрiбну та неякiсну продукцiю, абсолютно не пiклуючись про її якiсть. Отже, ПРОБЛЕМИ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 116 сфера обiгу, в якiй вiдбуваються подiбнi процеси, стає додатковим джерелом збiльшення дефiциту. Значну роль у поглибленнi дефiциту вiдiграє в командноплановiй економiцi iнвестицiйний процес.
Як вiдомо, iнвестицiї - одна з найважливiших умов для подальшого зростання виробництва. М'яке бюджетне обмеження зумовлює в директивно-плановiй економiцi так званий iнвестицiйний голод, тобто ненасичений попит на iнвестицiї. Дефiцит у командній економiці простежується іще в одній макроекономічній сфері - у сферi зайнятостi. Однiєю з суттевих переваг командної економiки завжди вважали повну зайнятiсть, вiдсутнiсть безробiття.
Така полiтика у цiй макроекономiчнiй сферi призвела до того, що на пiдприємствах виникали значнi надлишки робочої сили, так зване внутрiшньозаводське безробiття. Цей резерв робочої сили став основою недобросовiсного ставлення до роботи. Як наслiдок "пiдводних каменiв" директивно-планової системи, виник дефiцит споживчих благ у межах ресурсообмеженої системи.
Вiн виявляв не тiльки у нестачi продуктiв для задоволення найелементарніших потреб населення, а й також, пов'язаних з ним таких негативних явищах, як особливi системи розподiлу благ, черги, зловживання i корупцiя. У 70-х - на початку 80-х рокiв недолiки командно-планової економiки та її моделi екстенсивного зростання посилилися внаслідок економiчного розвитку західних країн.
Економічне становище СРСР ще бiльше погiршилося внаслiдок того, що Сполученi Штати почали проводити полiтику модернiзацiї озброєнь. Для радянської економiки це виявилось непосильним тягарем. На цей час ВВП Радянського Союзу становив приблизно половину вiд аналогiчного показника США. Для відновлення паритету в цій галузi потрiбно було збiльшити асигнування на оборону вдвiчi.
Зростання військових видатків i вiдповiдне пiдвищення грошових доходiв фактично знищили споживчий сектор: вiн вже не мiг задовольняти зростання попиту на цi групи товарiв. Попри все були зробленi окремi спроби реформування економіки, якi передбачали збiльшення продуктивностi за допомогою розвитку традицiйних базових галузей. Рiшення було знайдено у створеннi величезних iндустрiальних комплексiв i "супермiнiстерств".
Насправді ж досягнуто прямо протилежного результату - система ще бiльше деградувала. У серединi 80-х рокiв ситуацiя на свiтових ринках склалася не на користь Радянського ПЕРЕХІД ВІД АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНОГО ДО РИНКОВОГО ТИПУ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ 117 Союзу: суттєво зрiс дефiцит його платiжного балансу внаслiдок зниження свiтових цiн на енергоносiї. Це призвело до того, що уряд був змушений зменшити iмпорт споживчих товарiв з iнших країн РЕВ та необхiдного сучасного обладнання iз захiдних країн.
Останнi намагання реформувати механізм макроекономічного регулювання в командно-адмiнiстративнiй системі зробив М.Горбачов, який прийшов до влади у березні 1985 р. Це був перший керiвник Радянського Союзу, який зi всiєю вiдповiдальнiстю усвiдомив глибину кризи i запропонував своє бачення виходу з ситуацiї, що склалася. Вiн ставив успiхи економiчних реформ у пряму залежнiсть вiд полiтичних змiн у суспiльствi.
Проголошено курс на економiчне реформування суспiльства - перебудову, яка повинна була поєднуватися з гласнiстю, тобто бiльшою вiдкритiстю суспiльства. Проте помилкою радянського лiдера було те, що вiн виходив з постулату про ефективність командної економiки. На його думку, змiна екстенсивної моделi економiчного зростання могла вiдбутися в межах традиційної системи макроекономічного регулювання. Однак усi намагання були знiвельованi всевладнiстю бюрократiї та корупцiї.
Не зважаючи на новаторський характер, реформи Горбачова не змогли прискорити процес перебудови економiки, яка розвивалася надто повiльно. В основних галузях економiки продовжували панувати iнерцiя i корупцiя. Рiвень життя населення стрiмко знижувався. Черги в державних магазинах росли, рiвень iнфляцiї збiльшувався, продовжував розвиватися "чорний ринок". Зростали невдоволення серед населення, партiйно-номенклатурна елiта рiзноманiтними методами гальмувала реформи.
Фундаментом
Loading...

 
 

Цікаве