WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Перехід від адміністративнокомандного до ринкового типу макроекономічного регулювання - Реферат

Перехід від адміністративнокомандного до ринкового типу макроекономічного регулювання - Реферат

Ф.Енгельса ринкова економiка має iсторичний характер. Основою майбутнього суспiльства, за Марксом, повинна була стати суспiльна або загальнонародна власнiсть на засоби виробництва. Це означало повну лiквiдацiю приватної власностi зі збереженнямiндивiдуальної власностi на предмети споживання для задоволення особистих потреб.
Спочатку могла iснувати i кооперативна власнiсть, яка виникла б на базi усуспiльнення засобiв дрiбних виробникiв. Механiзм функцiонування економіки в таких умовах - централізована планомiрна її організація. За Марксом, у такій економіці праця набуває безпосередньо суспiльного характеру. Тому відпадає необхiднiсть товарно-грошових вiдносин i ринкового механiзму, якi поступово вiдмирають. Директивне планування, як спосіб макроекономічного регулювання, грунтується на декiлькох принципах.
Перший - це єднiсть економiки та полiтики. За цим принципом політика має першість над економікою. Цей принцип виправдовує будь-яку економічну політику, яку проводять політичні лідери. Тому не дивними є різкі зміни знарядь макроекономічного регулювання.
Як приклад можна навести утворення в СРСР раднаргоспів у 50-х роках та їхня ліквідація у 1965 р. Планування народного господарства також грунтувалося на принципі партiйностi, суть якого полягала в тому, що комуністична партiя повинна керувати всiєю роботою зі складання народногосподарських планiв і контролювати їх невиконання. В результаті економічне життя у СРСР опинилось під повним контролем партійних органів.
Ще одним важливим принципом макроекономічного регулювання у формі планування був принцип демократичного централiзму. Основна iдея цього принципу полягала, зрештою, в тому, що всі головні рішення розвитку економіки ухвалює невелика група людей.
Iдеальна, майже утопiчна теоретична конструкцiя "свiтлого майбутнього", у якому праця кожного на благо всiх буде винагороджена шляхом чітко облiкованого i розподiленого з центру продукту, де саме виробництво буде відбуватися за заздалегiдь накресленим планом, почала втілюватися у життя з приходом бiльшовикiв до влади. ПЕРЕХІД ВІД АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНОГО ДО РИНКОВОГО ТИПУ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ 113 Невiд"ємною складовою товарної економіки є грошi.
Як відомо, Маркс заперечував позитивну роль грошей в економіці. Він наголошував на їхньому вторинному значенні щодо сфери виробництва та експлуататорській природі. К.Маркс розглядав грошi лише як засіб ведення суспiльної бухгалтерiї. Тому більшовицьке керівництво негативно ставилось до товарно-грошових відносин.
Таке ставлення було навiяне iдеологiчними штампами марксистського вчення про те, що грошi i ринок характернi для капiталiзму, а, отже, їхнє застосування для побудови соцiалiзму може призвести до реставрацiї цього "експлуататорського" ладу. Такі погляди призвели до того, що фундаментальну марксистську iдею про визначальну роль планування як способу макроекономічної координації почали втілювати в життя.
За такого підходу макроекономічне регулювання грунтувалось на використанні як вартісних, так і натуральних форм. Правда, гроші не відігравали жодної активної ролі, а були своєрідним технічним інструментом, що давав змогу використовувати різні вартісні показники, зокрема валову продукцію, собівартість та ін. Гроші не могли вплинути на рух капітальних благ, бо засоби виробництва фондували і розподіляли спеціальні органи, їхня активна роль виявлялася лише на ринку споживчих благ.
У цьому макроекономічному механізмі воєдино злилися як загальногосподарське, так і мікрорегулювання. Уряд активно застосовував насильницькі заходи для підтримання високих рiвнiв iнвестицiй шляхом стримування тогочасного споживання. До середини 30-х років у СРСР склався адмiнiстративний апарат, який провадив загальне директивне планування усього господарського життя. Всі верстви населення, вся робоча сила була підпорядкована адміністративному регулюванню, наприклад у селян, об'еднаних в колгоспи, можна було тепер взяти будь-яку кiлькiсть хлiба.
I головне, за нової системи організації економіки не потрiбно було бiльше думати про народногосподарську збалансованiсть, рiвновагу на ринку, цiни та iншi "буржуазні атрибути", якi обмежували владу бюрократiї. Вiдтепер цiни запроваджували зверху самі чиновники, а вся адмiнiстративна машина, пiдiм'явши пiд себе ринок, наклала свiй повний контроль над економiкою. Ринковi вiдносини були замiненi складною i громiздкою системою наказiв, icтрукцiй, приписiв, фондiв i лiмiтiв.
"Адмiнiстративний cоцiалiзм" перетворився на реальнiсть. ПРОБЛЕМИ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 114 На думку Ю.Осипова, "адміністративний соціалізм - це не тільки відсутність достатньої державності, це ще і гіперінфляція, тоталітаризація, бюрократизація, командність, а також натуралізація господарства, примусовий розподіл продукту, зневажливе ставлення до природи, це природні і штучні дефіцити, диспропорції, стихія і анархія.
Спроба встановити в господарстві несуперечливий порядок (як в армії) неминуче обертається безпорядком (звичайне господарське життя - не армія), тіньовою організацією і темними справами, недисциплінованістю і мафіозністю. Надана сама собі, адміністративна організація неминуче замикається, втрачає ефективність, впадає в кризу, а потім і в справжній маразм"[15]. У Радянському Союзі склався механізм директивного планування як один із можливих методів макроекономічної координації.
Якщо говорити про цю систему макрокоординації, то найуспiшнішими з господарського погляду були 50-тi роки, особливо після смерті Сталіна. Темпи приросту нацiонального доходу становили тодi близько 10 %; на здорову основу, можливу в адміністративній системі, були поставленi грошовий обiг i фiнанси. Цiни знизилися, а сiльське господарство вперше за багато рокiв вирвалося iз застою.
Споживання не нормували (карточки, введенi 1941 р., у 1947 були скасованi); 50-тi роки - "золотий вiк " радянської адмiнiстративної системи, коли розкрилися, по сутi, всi її потенцiї i вона дала максимум того, на що була здатна. Головною економiчною базою стрибка 50-х рокiв стало матерiальне стимулювання трудових колективiв i окремих працiвникiв, яке ранiше якщо i практикували, то у дуже скромних масштабах.
У цей перiод головною тезою була думка про те, що цiна повинна відігравати активнішу роль і в середньому покривати витрати. Реформа оптових цiн у промисловостi 1949 р. призвела до пiдвищення цiн на засоби виробництва у 1,6 раза. Тому важка промисловiсть почала працювати з прибутком. З 1953 i до кiнця 50-х рокiв закупiвельнi цiни на сiльськогосподарську продукцiю зросли утричі[23]. З середини 50-х рокiв сiльське господарство вперше за довгi роки стало рентабельним.
Однак благотворний ефект повернення до елементарних принципiв цiноутворення i матерiального стимулювання був нетривким i до початку 60-х рокiв фактично знівельований. У 60-х роках утвердилися екстенсивнi
Loading...

 
 

Цікаве