WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Перехід від адміністративнокомандного до ринкового типу макроекономічного регулювання - Реферат

Перехід від адміністративнокомандного до ринкового типу макроекономічного регулювання - Реферат

доведення рішень окремих ринкових суб"єктів один до одного, а найголовніше ув"язуєухвалення рішення через систему цін та конкуренцію. Дія ринкового механізму грунтується на взаємодії між попитом і пропозицією як на окремих ринках, що функціонують у національній економіці (ринки ресурсів, продуктів, фінансові ринки), так і в масштабі всього національного ринку.
У сучасній економічній системі ринковий механізм охоплює цілий комплекс різних інституцій: товарні біржі, фондові ринки тощо. У ринковій підсистемі макроекономічного регулювання ключову роль відіграють названі види ринків. На ринку ресурсів у ході взаємодії попиту та пропозиції відбувається визначення ціни на кожен із ресурсів. Наприклад, на ринку праці під час взаємодії попиту і пропозиції на робочу силу усталюється рівень заробітної плати.
На попит і пропозицію впливає величезна кількість чинників. На ринку продуктів визначають ціни на предмети споживчого призначення. Особливо важливу роль у ринковому механізмі відіграють товарні та фондові біржі, які пов"язують між собою виробників і покупців, власників грошових ресурсів та позичальників тощо. Держава є ключовим елементом макроекономічного регулювання і від неї залежать умови функціонування національної економіки. Саме держава забезпечує свободу економічної діяльності економічних суб"єктів, відповідальність їх за результати своєї господарської діяльності, а також функціонування багатьох інститутів ринкової економіки. Для впливу на економіку держава використовує різноманітний інструментарій.
Економісти виділяють три принципово відмінні види цього інструментарію: правові, адміністративні й економічні. Правовий інструментарій охоплює нормативні акти, які визначають права та обов"язки юридичних і фізичних осіб у національній економіці. Ці акти містять величезне коло законодавчих положень щодо власності, підприємництва, цін, податків та інших економічних реалій та категорій.
Законодавчі акти доповнює адміністративний інструментарій виконавчих органів, зокрема квоти, ліцензії та ін. Економічний інструментарій макроекономічного регулювання - це державний бюджет з його податками та видатками, гроші, кредит та ін. Використання цих інструментів означає проведення певного виду стабілізаційної політики - фіскальної, монетарної. Державне регулювання економіки залежно від його цілей та інструментарію поділяють на довго- та короткотермінове.
Короткотермінове регулювання, зокрема в перехідній економіці, спрямоване на зміну сукупного попиту, щоб вплинути на такі важливі макроекономічні змінні, як рівні безробіття та інфляції або темпи економічного зростання. Довготермінове регулювання націлене на зміну структури економіки та основних макроекономічних пропорцій.
Усі підсистеми макроекономічного регулювання спрямовані на досягнення макроекономічної стабільності, яка означає, по-перше, наявність економічного зростання, тобто збільшення реального ВВП, що забезпечує вищий життєвий рівень народу; по-друге, забезпечення повної зайнятості, що дає змогу індивідам отримувати доходи залежно від їхнього внеску у створення національного продукту; по-третє, макроекономічна стабільність означає відсутність глибоких спадів у економіці, а також зниження темпів інфляції.
Крім цих трьох суто економічних складових макроекономічної стабільності, є ще і соціально-економічні складові, такі як справедливий розподіл доходів, що відкидає крайності: "зрівнялівку" в оплаті праці, з одного боку, та надмірний розрив, з іншого; соціальний захист, що гарантує прийнятний життєвий рівень безробітним, особам похилого віку тощо. Значення окремих підсистем у макроекономічній координації на різних етапах розвитку ринкової економіки неоднакове.
До середини ХІХ ст. винятково ринковий механізм забезпечував координацію макроекономіки. Іншими словами, відбувалося саморегулювання, самонастроювання національної економіки. В економічній літературі таку ситуацію розглядають як ідеальний стан економіки. П.Семюелсон зазначає: "Там, де конкуренція довершена, або близька до довершеної, це приносить з собою певний порядок і високу ефективність"[28].
Однак у процесі динамічного розвитку економіки поглиблення поділу праці та посилення залежності національної економіки від зовнішніх чинників ринковий механізм втрачає здатність одноосібно регулювати макроекономічні процеси і, відповідно, зростає роль у регулюванні інших його підсистем. Унаслідок цього посилюється апріорний характер механізму регулювання.
У простому товарному виробництві, в якому частка кожного виробника у загальному обсязі продукту невелика, переважають дрібні форми. За таких умов ринковий механізм через взаємодію попиту і пропозиції, і, відповідно, цін забезпечує збалансованість національної економіки. Коливання цін сигналізує виробникам про напрями змін у розподілі ресурсів - праці, землі і капіталу.
У разі перевищення пропозиції над попитом у певній галузі ціни на її продукцію знижуються, що змушує частину виробників залишати цю галузь і переходити в інші. Навпаки, зростання цін стимулює розширення виробництва певного товару, що означає приплив ресурсів у цю галузь. Отже, за цих умов чистої конкуренції ринковий механізм переміщує ресурси між галузями й виробництвами і визначає співвідношення між виробництвом різних товарів.
До середини ХІХ ст. держава мало втручалася в господарське життя, а фірми не могли впливати на основні параметри ринку. У кожній галузі функціонували тисячі дрібних і середніх виробників, взамозв"язок між якими відбувався через ринок у вигляді конкуренції. Перехід окремого виробника з однієї галузі в іншу, або взагалі вихід його із виробничого процесу практично не впливав на національну економіку.
За таких умов ринковий механізм регулював розподіл ресурсів, територіальні пропорції, ув"язував між собою вартісні пропорції, окремі фази відтворювального процесу. Економічна могутність фірм була ще недостатньою, щоб впливати на макроекономічні процеси, а економічна роль держави зводилася до функцій "нічного сторожа", тобто охоронця власності. Проте в останній третині ХІХ ст. в економіці відбуваються глибокі зміни.
Галузеве виробництво зосередилося в руках дедалі меншої кількості фірм, зокрема, у таких нових галузях, як автомобільна, нафтова та деякі інші. Скорочення або припинення виробництва такою фірмою уже серйозно впливало на всю національну економіку. Великі фірми можуть впливати на основні параметри ринку, що відображено в теоріях монополії та олігополії, спричиняючи збої ринкового механізму. Внаслідок цього посилюється розбалансованість економіки, що виявляється в поглибленні економічних коливань, збільшенні кількості банкрутств, і посиленні інфляційних тенденцій. Зазначені потрясіння ринкової економіки в 30-х роках підштовхнули економістів і державних мужів до висновку, що економіка не може успішно функціонувати без державного регулювання.
З часу Великої депресії
Loading...

 
 

Цікаве