WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Перехід від адміністративнокомандного до ринкового типу макроекономічного регулювання - Реферат

Перехід від адміністративнокомандного до ринкового типу макроекономічного регулювання - Реферат

політики. Аналіз засвідчує, що у 1991-1994 рр. фіскальна політика в Україні була стимулювальною, це доводять великі дефіцити державного бюджету.
Зокрема, у 1992 р. дефіцит перевищував 13 % ВВП, зменшившись до 8,9 % у 1994 р. Однак стимулювальна фіскальна політика у 1992-1994 рр. не досягла жодних із поставлених цілей. Уряду не тільки не вдалось призупинити падіння виробництва, навпаки, воно з року в рік поглиблювалось. У 1992 р. реальний ВВП України зменшився на 12 %, а в 1994 р. - уже на 23 %. Водночас різко зросло безробіття (у тім числі приховане).
Такий стан економіки дає підставу зробити висновок, що фіскальна політика не лише не досягла своїх цілей, а й поглиблювала розбалансованість економіки. З другої половини 1994 р. відбулися різкі зміни у фіскальній політиці. Вона стала стримувальною і націленою передусім на досягнення макроекономічної збалансованості у сфері цін. Про стримувальний характер цієї фіскальної політики свідчить динаміка
ПРОБЛЕМИ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 144 дефіциту державного бюджету, а також зміни у структурі видатків. Рівень дефіциту державного бюджету у 1994-1996 рр. суттєво зменшився. Якщо у 1992 р.він перевищував 12,2 %, то у 1996 р. зменшився до рівня 4,9%, а у 1998-1999 рр. становив 2,2 і 1,5 %, відповідно [20, C.49]. Стримувальний характер фіскальної політики чітко виявляється і в джерелах фінансування дефіциту бюджету. Якщо 1995 р. позики (державні облігації) становили лише 7,4 %, то у 1996 р. уже 37 %, а відповідно частка кредитів НБУ зменшилась з 72,7 % у 1995 р. до 40,2 % у 1996 р. Унаслідок таких змін у фіскальній політиці вдалось різко зменшити темпи інфляції. З гіперінфляційного рівня 1992- 1993 рр. (місячна зміна індекса оптових цін становила у 1993 р. 46,5%) місячний темп інфляції знизився до 0,5-1,5 % у наступні роки.
Загалом можна констатувати, що стримувальна фіскальна політика забезпечила досягнення макроекономічної стабільності у монетарній сфері. Однак фіскальну політику недостатньо використовують для досягнення інших цілей макроекономічного регулювання, передусім для зміни галузевої структури економіки. Річ у тім, що нині у перехідній економіці держава вже не може прямо впливати на формування галузевої структури як це було в умовах командно-адміністративної системи.
Тому доцільно застосовувати інструментарій політики для впливу на галузеву структуру вітчизняної економіки, зокрема через надання пільг в оподаткуванні, підтримки певних галузей і виробників за рахунок коштів державного бюджету та ін. Оскільки фіскальної політики, спрямованої на зміну галузевої структури нема, то ця структура, як зазначено, погіршувалася за останні декілька років. Частка старих неперспективних галузей різко зросла, а галузей, що визначають технічний прогрес, сцуттєво зменшилася.
Для поліпшення дієвості фіскальної політики як знаряддя макроекономічного регулювання потрібно вдосконалювати основні її інструменти: податкову систему та основні напрями видатків. Податкові відносини в Україні (елементи інституційної структури оподаткування) порівняно відсталі. Це пояснють передусім тим, що податкова система виконувала зовсім інші функції в умовах панування командно-адміністративної системи.
Водночас, зі старої системи в нинішню перейшли численні підзаконні акти та різноманітні інструкції, що досить часто суперечать одна одній і, отже, допускають нечіткі визначення правил оподаткування. Наша податкова система потребує скасування норм, що застаріли, підпорядкування ПЕРЕХІД ВІД АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНОГО ДО РИНКОВОГО ТИПУ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ 145 податкового законодавства єдиним принципам, приведення його у чітку внутрішню відлагоджену систему.
Інакше кажучи, економіка України потребує ефективної системи оподаткування. Зазначимо, що ефективна система оподаткування - це не просто сукупність податків, а чітка впорядкована система, у якій наявність кожного виду податку і його ставка зумовлені цілями податкової політики, взаємодією з іншими податками.
Парадоксальною особливістю перетворень оподаткування в перехідний період в Україні є його зміни практично до цього часу за відсутності цілісної концепції загальної стратегії податкової політики. Зокрема, вкрай несприятлива політика швидкого введення в практику нових податків для покриття бюджетних "дірок", яку здійснювалась не тільки без ув"язки з уже чинними, і, мабуть, без аналізу процесів перекладання майбутнього впливу податків на економічні складники, а й оформляли "заднім числом".
Крім цього, у гонитві за збором податків для видаткової частини бюджету побудова деяких податків передбачала принцип авансування, що, по суті, порушує один з основоположних принципів - оподаткування доходу, а не факту діяльності.
Подібна практика оподаткування обернулась справжньою бідою для відтворювального режиму української економіки, збільшила інформаційну невизначеність, підвищила ступінь інвестиційного ризику, зумовила неможливість нормального перебігу економічних процесів на мікрота макрорівнях. Систему оподаткування, що склалася в Україні у перехідний період, можна схарактеризувати як жорстку і таку, що стримує розвиток вітчизняної економіки.
З одного боку, Україна вже на ранніх етапах розпаду Радянського Союзу віддавала перевагу ринковим силам перед активною економічною політикою держави, яка передбачає загальне зниження податкових зборів із прибутку, що, відповідно, поєднується зі зменшенням значення політики податкових пільг. Водночас податкова система має принципові відхилення від цієї моделі. Податкові ставки надзвичайно високі.
Система ж пільг, яка діє з метою стимулювання залучень інвестицій, містить дуже мізерну кількість заходів (фактично вилучені заходи прискореної амортизації), які є розрізненими і не відображають пріоритетів державної політики. У 1993-1994 рр. податкова система України мала яскраво виражену фіскальну спрямованість. Беручи до уваги ту обставину, що в цей час був економічний спад і згідно з теорією, податкові надхо-
ПРОБЛЕМИ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 146 дження повинні зменшуватися більше, ніж ВВП, показники еластичності податкової системи становили відповідно 1,21 і 1,08, а це свідчить про те, що реальний ВВП зменшувався швидше, ніж податкові збори [18, c.95]. Отже, податки можна схарактеризувати як дуже високі, що відображають дестабілізаційний вплив податкової системи на економіку.
Хоча нині у податковій системі України розмір ставок основних видів податків є на рівні середньосвітових, однак у цьому разі не беруть до уваги реалії вітчизняної перехідної економіки, необхідність запровадження і розвитку нових ринкових структур, що потребує податкових знижок. Проте якщо оцінювати загальний податковий тягар (усю сукупність податків та зборів, а не тільки основні), якого зазнають суб"єкти економічної діяльності, то вони значно перевищують середньосвітовий рівень.
На наше глибоке
Loading...

 
 

Цікаве