WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Перехід від адміністративнокомандного до ринкового типу макроекономічного регулювання - Реферат

Перехід від адміністративнокомандного до ринкового типу макроекономічного регулювання - Реферат

великого виробництва над дрібним. унаслідок панування цієї догми в економіці України на момент проголошення її незалежності абсолютно переважали великі підприємства. Варто хоча б згадати підприємства Харкова, Маріуполя, Дніпропетровська, Луганська. Як відомо, всі економісти погоджуються зі шкідливістю монополізму.
Монополізм розбалансовує економіку тим, що спотворює обсяги виробництва, ціни та інші змінні. Важливою причиною розбалансованості сфери виробництва у національній економіці є незавершеність виробничого циклу. Як справедливо зазначає С.Злупко "...нерідко економісти, намагаючись підкреслити потенціал України в минулому, пригадують, що в ній вироблялося по тонні металу і тонні хліба на душу населення, наводяться інші вражаючі цифри.
Однак забувають той подиву гідний факт, що в Україні кінцевої продукції промисловості вироблялося тільки 15-20%, тоді коли в Казахстані - понад ЗО, в Росії- понад 70 відсотків. Питома вага такої продукції ще більша в Японії, США, Німеччині та іншихкраїнах" [8]. Україна стала на шлях незалежності, коли різниця в рівні економічного розвитку регіонів становила 2,2, тоді як у Франції цей показник не перевищує 1,15.
"Союзний" поділ праці призвів до того, що українські регіони мали ширші й інтенсивніші економічні зв'язки з регіонами поза Україною, ніж між собою. найвагомішою причиною розбалансованості економіки України, успадкованою від імперії, став потужний військово-промисловий комплекс. Радянську економіку створювали як єдиний органічний комплекс імперії, що простягалася на велетенській площі 22,4 млн. кв.км.
Імперія була такою централізованою військово-поліційною системою, у якій економікою керували з одного центру. Концепція керівництва була не економічною, а радше військово-політичною і відповідала на питання не як створити найсприятливіші умови для виробництва, а як зв'язати республіки по руках і ногах, не дозволивши їм створити незалежні республіканські економічні комплекси. Головною ж метою в цьому разі забезпечення максимального нарощування військової потуги.
На території України розташовані приблизно 700 підприємств (за даними Кабінету Міністрів України), що працювали на ВПК. Наприклад, за деякими оцінками, тільки в машинобудуванні на них ПЕРЕХІД ВІД АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНОГО ДО РИНКОВОГО ТИПУ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ 139 припадало 60-70% усієї продукції галузі. В Україні до створення ракет і супутників було залучено понад 140 підприємств та інститутів.
Із двадцяти типів міжконтинентальних балістичних ракет дванадцять конструювали і виробляли на території нашої держави. Військові частини та різноманітні об'єкти військового призначення ще донедавна займали площу 1 млн.га, з яких 700 тис. - земельні угіддя, а 300 тис. - ліси [22]. Вкрай негативно на стані української економіки позначилася катастрофічна екологічна ситуація.
У результаті аварій на ЧАЕС радіонуклідного забруднення зазнали близько 12 млн. га земель, у тім числі майже 6 млн. га сільськогосподарських угідь; його доповнює промислове забруднення. В Україні налічують 347 тис. джерел шкідливих викидів в атмосферу. Найбільше спричинилися до цього Донецька, Дніпропетровська і Луганська області.
Концентрація шкідливих речовин у атмосфері перевищує гранично допустимі норми в 5-9 разів, а забруднення повітряного басейну в Донбасі, Придніпров'ї і Прикарпатті перевищує допустимі норми навіть у 20-30 разів. Скидання забрудненої води в ріки і водойми становить майже 5,0 куб. км, в т.ч. неочищеної - 2 куб. км і недостатньо очищеної - 4,5 куб. км. [9]. Україна. як і інші республіки СРСР, успадкувала економіку зі зношеним виробничим потенціалом.
Зокрема, відомий американський економіст, професор І.-С.Коропецький зазначає, що "...як і робоча сила, основні фонди України в поганому стані, їх взагалі відносно мало в Україні. Внаслідок пропорційно низьких інвестицій в Україні на одного зайнятого припадало всього 83% основних виробничих фондів порівняно з усім СРСР (1988 р.). Крім того, ці фонди на 45% зношені та технологічно відстають від розвинутих країн, хіба що за винятком оборонної промисловості.
Структура індустрії однобічна: майже три чверті всієї промисловості кваліфікується як важка, а всього одна чверть спрямована на задоволення потреб споживачів". І далі вчений робить висновок про те, що "...через зниження попиту на оборонні вироби та попиту країн колишнього соціалістичного блоку на індустріальні матеріали структура важкої промисловості непридатна до сучасних умов. Сільське господарство терпить нестачу робочої сили.
Сільськогосподарські угіддя потребують реконструкції, зокрема внаслідок безглуздих способів електрифікації: атомного та гідравлічного"[11]. ПРОБЛЕМИ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 140 Крім причин розбалансованості економіки України, пов"язаних з перебуванням у складі СРСР, є немало оставин, які посилили розбалансованість уже після проголошення незалежності.
Як уже зазначено, поглиблення розбалансованості економіки України зумовлене непослідовністю у проведенні економічних реформ, про що передусім, свідчать суперечливі кроки щодо трьох найважливіших завдань перехідного періоду - лібералізації, приватизації та демонополізації, а також різкі зміни пріоритетів у проведенні державної політики.
Відомо, що кожна країна, яка здобула незалежність, обирає пріоритетні шляхи свого розвитку: державне будівництво, економічне зростання чи підвищення життєвого рівня своїх громадян. Тут маємо випадок "магічного трикутника", коли одночасно не можна вирішувати усі три завдання. Проте, з іншого боку, не можна відкласти на майбутнє вирішення жодного з них. Потрібна така збалансована політика, яка б забезпечувала прогрес на кожному з трьох напрямів.
Процеси трансформації командно-адміністративної системи в ринкову в усіх без винятку країнах супроводжуються помітним зростанням паралельної або, як її прийнято називати, тіньової економіки. Між іншим, тіньова економіка є в усіх країнах світу. Найнижча частка тіньового сектора в Швейцарії та Японії, тоді як у деяких західноєвропейських країнах, зокрема в Греції вона становить близько 30 %. Тінізація української економіки, за багатьма оцінками, досягла величезного рівня - 50-60 % ВВП.
Наявність тіньового сектора спотворює усі національні рахунки, не дає змоги державним органам точно визначити потреби економіки в різних матеріальних ресурсах або прогнозувати майбутній стан економіки чи окремих її частин. Тіньова економіка найбільше, як звичайно поширена там, де органи управління не мають реальної влади, лібералізація проходить в"яло, а високі податки практично унеможливлюють розвиток нових приватних структур.
Характерними рисами паралельної економіки є тимчасові інтереси, низький рівень інвестицій та бажання нажитися на державних активах. Економічна система, у якій панує тіньова економіка, також призводить до зменшення надходжень до
Loading...

 
 

Цікаве