WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Перехід від адміністративнокомандного до ринкового типу макроекономічного регулювання - Реферат

Перехід від адміністративнокомандного до ринкового типу макроекономічного регулювання - Реферат


Реферат на тему:
ПЕРЕХІД ВІД АДМІНІСТРАТИВНОКОМАНДНОГО ДО РИНКОВОГО ТИПУ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
?
В умовах державної незалежності Україна переходить від командно-адміністративної до ринкової економіки. Під час цього переходу відбуваються глибокі зміни в різних сферах економічного життя. Однією з найвагоміших змін є перехід до нового типу макроекономічного регулювання, яке пов"язує окремі галузі та виробництва у національну економіку.
Процес формування механізму макроекономічного регулювання ринкового типу в Україні відбувається повільно внаслідок труднощів перехідного періоду. Хоча сьогодні найважливіші елементи цього нового механізму уже сформовано, та їхній вплив на досягнення макроекономічної стабільності ще порівняно слабкий.
Це пояснюють багатьма чинниками, передусім, непослідовністю економічної політики, мінливістю пріоритетів, слабкістю основних складових ринкової інфраструктури, монополізмом виробників, а також тим, що нерідко нормативні акти, які стосуються цієї проблеми, не узгоджені між собою.
1. СУТЬ ТА ІНСТРУМЕНТАРІЙ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ Усі вчені, які аналізують економічні чи суспільні процеси, звертають особливу увагу на обмеженість ресурсів.
Про це писали як мислителі дохристової доби, так і ті дослідники, які жили і творили в Середньовіччі. Нині це одне із фундаментальних положень, яким відкриваються усі підручники з економічної теорії. Проблема обмеженості ресурсів вічна: вона була в епоху Промислової революції, і є на етапі науково-технічного прогресу.
Обмеженість ресурсів зумовлює необхідність у такому їх розподілі між різними видами галузей і виробництв, щоб найповніше задовольняти людські потреби, які привели до того, що в суспільстві величезна кількість галузей, підгалузей, виробництв, які становлять складну мережу суспільного поділу праці. Саме обмеженість ресурсів та суспільний поділ праці є тими глибинними обставинами, які й зумовлюють потребу в макроекономічному регулюванні.
Суспільний поділ праці, як відомо, - це спеціалізація людей на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності. Він має три основні форми: загальну, часткову, одиничну. Загальна і часткові форми поділу праці створили величезні матеріально відокремлені одна від одної сфери виробництва, поєднання яких у єдине ціле або національну економіку передбачає відповідні способи макроекономічної координації.
Водночас частковий поділ праці передбачає послідовність у часі окремих фаз виробництва продукту. Початок виробничого процесу на наступній фазі відбувається лише після того як завершилось виробництво на попередній. У цьому разі вироблений на попередній стадії продукт повинен увійти у наступну стадію виробництва, яку виконує незалежний власник. Отже, такий характер взаємозв"язку між внутрішньозалежними видами суспільної праці також передбачає потребу в макроекономічній координації.
І, нарешті, одиничний поділ праці виникає у мануфактурі. Цей тип поділу праці грунтується на частковому поділі, який досягнув певного ступеня свого розвитку. Одиничний поділ праці виникає тоді, коли можливо розділити єдиний процес виробництва продукту на окремі операції; він змінює характер взаємодії фаз виробництва продукту, за якого операції з виробництва відбуваються поряд одна з одною. Виробничий процес, що грунтується на одиничному поділі праці, потребуєє мікроекономічної координації.
У національній економіці всі види поділу праці інтенсивно взаємодіють між собою; наприклад, одиничний, виникнувши з часткового і відчуваючи безпосередньо його вплив. зворотно впливає на частковий поділ праці. Це також означає, що відбувається взаємодія між макроекономічним та мікроекономічним регулюванням.
Обмеженість ресурсів і наявність поділу праці змушує суспільство безперервно вирішувати питання: які продукти виробляти і в якій кількості; які методи використовувати для їхнього виробництва; хто купуватиме ці продукти, скільки виробляти споживчих благ, а
скільки інвестиційних і тощо. тже, кожне суспільство стикається з проблемою регулювання своєї господарської діяльності.
Макроекономічне регулювання - це складне багатопланове поняття. У вузькому розумінні регулювання економіки є механізмом, за допомогою якого досягають збалансованості у національній економіці. Як уже зазначено, в будь-якій економічній системі є потреба в певному кількісному відношенні між певними частинами, сферами, галузями, підгалузями тощо.
Найважливішими макроекономічними пропорціями є співвідношення між майбутнім і поточним споживанням (економісти нерідко кажуть: між споживанням і заощадженням); між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Величезна кількість пропорцій всередині кожної макроекономічної сфери. Зокрема, у сфері виробництва це співвідношення між фактичним і природним ВВП, між видобувними й обробними галузями; в сфері зайнятості - динаміка фактичного безробіття стосовно природного=.
Важливими макроекономічними пропорціями у сфері цін є співвідношення темпів зростання грошової маси і темпів зростання товарної маси; в сфері міжнародних економічних зв"язків - між двома частинами платіжного і торговельного балансів тощо. Термін макроекономічне регулювання в економічну науку увійшов порівняно недавно. В радянській економічній літературі поширення набув такий термін, як планування народного господарства, який застосовували тоді, коли йшлося про так звані країни радянського табору.
Досить близьким до цього терміна є поняття господарського механізму, який почали використовувати у радянській літературі з середини 80-х років. І нині ліворадикальні економісти ще активно застосовують це поняття. Ми вважаємо, що значення термінів господарський механізм і макроекономічне регулювання практично збігаються. Оскільки ж у світовій економічній науці термін господарський механізм практич- = Немало економістів уважають, що термін природна норма безробіття не зовсім вдалий.
Таке словосполучення означає, що ніби така норма запропонована природою. Насправді ж 6 % аж ніяк не можна вважати оптимальним рівнем. Ці економісти пропонують замість природної норми безробіття застосовувати нейтральніші терміни: норма безробіття, що не стимулює інфляції. Такої позиції дотримуються, зокрема, П.Семюелсон та В.Нордгауз. Детальніше див.: P.Samuelson&W.Nordhouse. Macroeconomics. 15th Edition, 1995.- Р. 271.
но не використовують, то ми вживатимемо терміни макроекономічне регулювання та макроекономічна координація. Механізм макроекономічного регулювання у ринковій системі охоплює такі три підсистеми: ринковий механізм, державне регулювання та регулювання, яке провадять фірми. Індивідуальні рішення суб"єктів ринку є мотивовані інтересом кожного з них і зовсім не спрямовані на те, щоб успішно функціонувала ринкова економіка.
Усі незалежні рішення, що їх ухвалюють ринкові суб"єкти, координує ринковий механізм, який забезпечує
Loading...

 
 

Цікаве