WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Римське цивільне право (шпаргалки) - Реферат

Римське цивільне право (шпаргалки) - Реферат

двоякую цель: исключить возможное давление на волю невесты и воспрепятствовать возникновению семейного влияния через магистрата. Не допускалось вступление в брак лиц, состоящих в близком свойстве, которым признавалось отношение между одним из супругов и родственниками другого супруга. Например, младший брат не мог брать в жены вдову умершего старшего брата.
Майнові відносини подружжя.
(З чоловічою владою) Все майно, яке дружина мала до шлюбу або набувала яким-не-будь чином за час шлюбу (наприклад, одержувала спадщину), автоматично ставало власністю чоловіка. Практично дружина не могла бути власницею майна, отже, укладати цивільно-правові правочини. Повне безправ'я дружини певною мірою пом'якшувалось лише одним - вона могла бути спадкоємницею після смерті чоловіка нарівні з дітьми і поділяти громадське становище чоловіка: почест що виявлялися йому, поширювалися і на неї.
(Без чол. Влади) Дружина зберігала правовий статус, який мала до вступу в шлюб. Влада чоловіка на неї також не поширювалася - вона була незалежною від нього. Чоловік уже не мав права на її життя і свободу - продати її в рабство і вчинити інше свавілля. Так само регулювалися й майнові відносини подружжя, в основу яких покладено принцип роздільності майна чоловіка і дружини. Все, що було власністю дружини до вступу в шлюб або набуто нею за час шлюбу, залишалося її власністю, якщо вона юридичне була самостійною. Дружина мала право самостійно володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном, не питаючи дозволу чоловіка Характерною особливістю майнових відносин подружжя при шлюбі без чоловічої влади була заборона дарування між ними, щоб недопустити матеріальної залежності жінки від чоловіка, з одного боку, забезпечити їй цілковиту майнову свободу, а з другого - зберегти щирість шлюбної угоди, яка має бути заснована на сердечному коханні, а не на матеріальній заінтересованості. Крім дарування, подружжя могло укладати будь-які цивільно-правові правочини між собою - купляти, наймати тощо Дружина мала право доручити чоловікові управління своїм майном.
Подружжя відповідали один за одного лише у випадках, коли один з них виявляв стосовно майна другого менше піклування, ніж за своє Між подружжям не допускалися позови, що призводили до безчестя одного з них. Характеристика майнових відносин подружжя була б неповною без аналізу ще двох шлюбно-правових інститутів: придане та дарування з боку чоловіка. На початку становлення шлюбу без чоловічої влади ввійшло в звичай в момент його укладення передавати чоловікові певне майно - придане. Приданим було не все майно дружини, а тільки те, що спеціально призначалося для цієї мети і передавалося чоловікові самою дружиною, її домовладикою чи іншими особами. У республіканський період придане відразу переходило в повну власність чоловіка, і навіть після припинення шлюбу воно не поверталось дружині ні за яких умов. Це породило ряд негативних наслідків-- наприкінці періоду республіки кількість розлучень зросла. Шлюб починає набувати форми безсоромного збагачення. Преторська практика з часом виробила певні детальні поло-ження .При розлученнях діяло інше положення: якщо в розлученні винен чоловік, придане поверталося дружині, якщо винна дружина, придане залишалося чоловікові.
Манципація.
Манципация была древним способом квиритского права, представлявшим вначале реальную передачу вещи путем обмена ее на цену перед пятью свидетелями и при содействии весовщика. Это была одновременно и купля, и передача, но акт разыгрывался, как внесудебное истребование своей вещи. "Этот раб мой" - авторитарно заявлял приобретатель и передавал отчуждателю в уплату за вещь слиток металла, для взвешивания которого и привлекался весовщик. Первоначально передававшийся продавцом металл взвешивался реально, но позднее, с появлением чеканной монеты и по мере развития оборота, взвешивание стало представляться символическим, и ко времени Гая манципация превратилась в фиктивную продажу. Порядок совершения манципации сделал ее пригодной для продажи в кредит, для дарений, установления приданого, так как позволял передавать продавцу в момент совершения сделки незначительную сумму. Манципация предполагала наличие у сторон права на участие в обороте. Если отчуждатель не был собственником манципируемой вещи, а действительный собственник истребовал затем ее у приобретателя, то отчуждатель присуждался по иску последнего к уплате двойной цены, заявленной при манципации по аналогии с кражей. До Лабеона и все последующие приобретатели порочно переданной вещи подвергались такому же взысканию. Лабеон ввел положение о том, что последующие приобретатели могли отклонить от себя этот штрафной иск путем возражения о личной непричастности. Точно также ложное указание размера продаваемого участка открывало место для иска (иск о размере земли), по которому взыскивалась двойная цена недостающего количества земли.
Види володіння (рос)
Владение - это фактическое обладание вещью, соединенное с намерением считать ее своей, а держание - фактическое обладание вещью без намерения считать се своей (например, обладатель вещи на основании договора). В зависимости от правового основания фактического обладания вещью владение подразделяли на законное и незаконное: основанное на праве собственности и некоторых других правах - законное, а не имеющее правового основания - незаконное. Законное владение - это прежде всего владение собственника и так называемое производное владение. В некоторых случаях обладатели чужих вещей получали самостоятельную владельческую защиту. Такое фактическое обладание чужой вещью стали называть производным владением, хотя в сущности это было не владением, а держанием, и лишь необходимость наделения таких держателей самостоятельной правовой защитой своих интересов привела к приравниванию держания к владению. Так, необходимость наделения самостоятельной правовой охраной интересов залогополучателя, получившего вещь в качестве залога для обеспечения исполнения обязательства, приравняла держание заложенной вещи к владению.Залогодержатель, получив в залог чужую вещь, не мог осуществлять владельческую волю от своего имени, поскольку не мог считать залог своей вещью. Однако для более прочной защиты его интересов против посягательств третьих лиц преторы предоставили ему владельческую защиту предмета залога, а его залогодержание стали называть производным владением. Такой же процесс произошел и с прекариумом (предоставление собственником с определенной, часто политической, целью своего имущества другим лицам во временное и бес-платное пользование). Временные и безвозмездные пользователи чужого имущества были лишь его держателями, а не владельцами, но опять- таки необходимость предоставления прекаристам самостоятельной владельческой защиты привела к признанию их держания производным владением Третий случай производного владения - так называемый секвестр. Если между двумя лицами возникает спор о принадлежности вещи, то до его решения в суде они могут передать спорную вещь на хранение третьему лицу - секвестрарию, которому
Loading...

 
 

Цікаве