WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Римське цивільне право (шпаргалки) - Реферат

Римське цивільне право (шпаргалки) - Реферат

що-небудь; проголошувалась в урочистій обстановці у відповідь на конкретно поставлене питання. Найчастіше такі публічні обіцянки були формою забезпечення виконання вже існуючих зобов'язань чи упередження можливих негативних наслідків. Наприклад, будинку сусіда загрожує обвал, шо може заподіяти шкоду заявнику. Останній звертається до претора з проханням зажадати від сусіда обіцянки відшкодувати шкоду, якщо вона настане.
Введення у володіння здійснюється за розпорядженням претора чи для забезпечення схоронності певного майна, чи для виконання певних дій. Введення могло здійснюватися над цілим майном, на певну річ, наприклад введення у володіння спадковим майном з метою забезпечення виконай- І ня заповідальних відказів.
Поновлення в первісний стан. В деяких випадках правові наслідки, що виявилися вже після здійсненого юридичного факту, невигідні або навіть шкідливі для однієї із сторін правочину. Наприклад, неповнолітній, не маючи достатнього досвіду, уклав невигідний для себе договір купівлі-продажу будинку, що призвело до переплати в ціні (будинок був недобудований, мав інші неприховані чи приховані недоліки). В такому випадку необхідно виправити несправедливе становище. Римляни в особі претора створили для цього- поновлення в первісний стан. Сторона, для якої настали негативні наслідки укладеного договору, звертається до претора з проханням визнати факт укладення договору, що породив негативні наслідки, недійсним. На підставі свого імперіуму претор визнає недійсність юридичного факту (укладення договору) і поновлює сторони в становищі, в якому вони знаходилися до укладення договору (повертає покупцю виплачену ціну, а продавцю - продану річ). Це і є поновленням в первісний стан. Реституція застосовувалася в суворо визн чених випадках неповнолітність однієї із сторін, обман, погроза, відсугнісі ь однієї із сторін. Для застосування реституц і вимагалися дві умови: наявність шкоди у потерпілого; строк застосування (не більше року після настання юридичного факту, що дав підставу для застосування реституції).
Реституції.
Особи з 12 років дівчатка і з 14 до 25 років - хлопчики, що визнавалися повнолітніми і дієздатними. Вони мало право здійснювати будь-які цивільно-правові правочини, проте, уклавши явно невигідний для себе правочин, могли просити претора визнати його недійсним і повернути сторони в первісний стан, в якому вони знаходилися до укладення правочину, тобто застосувати реституцію. Реституція застосовувалася в суворо визначених випадках: неповнолітність однієї із сторін, обман, помилка, погроза, відсутність однієї із сторін. Для застосування реституції вимагалися дві умови: наявність шкоди у потерпілого; строк застосування (не більше року після настання юридичного факту, що дав підставу для застосування реституції).
Дієздатність.
дієздатність - це здатність здійснювати юридично значимі дії і відповідати за них. Римське право не мало визначення дієздатності, хоча широко користувалося цим поняттям на практиці. На відміну від правозд гності, дієздатність наступала в людини не в момент її нар- одження, а з досягненням певного віку, коли вона ставала здатною правильно оцінювати свої дії, усвідомлювати значення їх і відповідати за вчинені правопорушення, тобто вільно виявляти свою волю. Дієздатність залежала також і від інших факторів - хвороби, вчинення поганих вчинків тощо. За віковим цензом дієздатність громадян поділялася на три групи. До першої належали діти до 7 років, що були абсолютно недієздатні, до другої - дівчатка з 7 до 12 років і хлопчики з 7 до 14 років, що були обмежено дієздатні. Вони могли здійснювати тільки дрібні правочини: робити дрібні покупки, приймати дрібні даруню проводити дрібний обмін речей. Якщо ж виникала необхідність здійснювати правочини, то вимагалось отримати дозвіл опікуна, який давав його в момент здійснення правочину. До третьої вікової групи належали особи (з 12 років дівчатка, з 14 до 25 років - хлопчики), що визнавалися повнолітніми і дієздатними. Вони мали право здійснювати будь-які цивільно-правові правочини. Фізичний стан особи незначною мірою впливав на її дієздатність. Наприклад, глухонімий не мав права укладати такі договори, як стипуляція, чи порушувати позов в легісакційному процесі. На здатність здійснювати юридичні дії значно впливовішим був психічний стан особи. Слабоумні та душевнохворі на час хвороби визнавалися абсолютно недієздатними і не могли вчиняти будь-яких правочинів. Істотно обмежувались в дієздатності марнотратники - особи, не здатні розумно розпоряджатися своїм майном, дотримуватися міри. За римським правом досить істотним обмеженням дієздатності було приниження честі. Розрізняли кілька її видів. Найсерйозніше - безчестя, ганьба . До такого виду осуду призводило вчинення непорядних, негідних вчинків. Безчестя наступало за присудженням, що випливало з позовів, які вимагали особливої чесності. У класичний період обмеження за безчестя були досить істотними. Особи, визнані безчесними, не мали права брати законний римський шлюб, обме-жувалися в праві на одержання спадщини тощо.
Условия вступления в брак:
а) свободное волеизъявление жениха и невесты В раннереспуб-ликанский период такое согласие могли д, пъ домовладыки жениха и невесты. Однако, если по каксй-либо причине они такого согласия не давали, то брачую диеся могли добиться разрешения на вступление в брак (ерез магистрат;
б) достижение брачного возраста - 14 лет для мужчин, 12 лет для женщин;
в) наличие права вступать в брак. Это необходимый элемент гражданской правоспос )бности, без ко-торого в брак вступить было невозможно. Этим правом были наделены только римские граждане. Поэтому до 212 г. в законный римский брак могли вступать только обладатели юс конубии. После 212 г. это ограничение отпало;
г) несостояние в другом нерасторгнутом браке. Строгий мо-ногамный характер римской семьи не допускал многоженства. Никаких препятствий для вступления во второй брак после прекращения первого римское право не содержало. Однако требовалось вдове соблюсти траур-ный год, т.е. промежутокпосле смерти мужа в 10 месяцев. Целью этого ограничения было, с одной стороны, проявление определенного уважения (пиетета) к памяти покойного, а с другой - устранение могущего воз-никнуть сомнения в определении отцовства, родившегося в этот период ребенка. Однако этот обычай почти не имел правового значения. Если вдова в этот период все же выходила замуж, то ее брак не признавался ничтожным, однако она сама подвергалась бесчестью;
д) отсутствие близкого родства. Родство по прямой линии во всех случаях было препятствием для вступления в брак. По боковой линии в древнейшее время браки между родственниками до шестой степени включительно не допускались. В республиканский и императорский пе-риоды эти ограничения были смягчены. Кроме того, не допускались браки между опекуном и подопечной, между замужней женщиной, допустившей прелюбодеяние, и ее сообщником. Провинциальный магистрат не мог вступать в брак с гражданкой данной провинции. Данный запрет преследовал
Loading...

 
 

Цікаве