WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Арбітражний суд. Його завдання і принципи діяльності - Курсова робота

Арбітражний суд. Його завдання і принципи діяльності - Курсова робота

Арбітражного процесуального кодексу України" (Відомості Верхов. Ради України. - 1997. - № 25. - Ст. 171), яким перелік винятків з правила про обов'язковість доарбітражного врегулювання спорів було ще більше розширено. До нього крім спорів про визнання недійсними договорів та актів (у тому числі нормативних) державних й інших органів віднесено спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, а також про звернення стягнення на заставлене майно.
Проте, як свідчить практика, наведеного переліку недостатньо. У багатьох ситуаціях додержання положення про обов'язковість доарбітражного врегулювання спорів не тільки не сприяє захисту прав та законних інтересів юридичних осіб, а навіть перешкоджає йому.
Так, товариство з обмеженою відповідальністю "Вілакс" звернулось до суду з позовом до акціонерного комерційного банку "Інко" про відшкодування збитків, завданих затримкою виконання за договором його розрахунково-касового обслуговування, що дістало вияв у неперерахуванні йому банком коштів за дорученням клієнта. Під час слухання справи з'ясувалося, що за час, витрачений на доарбітражне врегулювання спору, контрагенти "Вілаксу", до яких не надійшли гроші, припинили відвантаження товарів, що завдало товариству великих збитків. Але вони не могли бути відшкодовані банком, оскільки під час розгляду претензії його було визнано банкрутом.
У іншому випадку державне виробниче об'єднання шахтоуправління "Жовтневе" уклало з малим приватним підприємством "Диван" договір оренди приміщення строком до 31 грудня. Однак вже у серпні воно було вимушене надіслати останньому претензію, в якій висувались вимоги погасити заборгованість по орендній платі та комунальних послугах. До закінчення строку, наданого законодавством для розгляду претензії (ст. 7 АПК), приватне підприємство розпустило персонал, перерахувало-невідомо куди свої кошти, продало майно і фактично припинило існування. Навіть після видання арбітражним судом наказу про стягнення з нього коштів зробити це було неможливо.
Ще в одному випадку у закритому акціонерному товаристві "Поділля" змінилося керівництво, в тому числі юридичного відділу. Нові юристи подали претензії до боржників, які не сплачували борги понад два з половиною роки. Але до закінчення строку розгляду претензії закінчилися строки позовної давності, у поновленні яких арбітражний суд відмовив. Отже, через помилки колишніх керівників права підприємства залишились без захисту.
Існує безліч випадків, коли виконання вимог закону про обов'язковість доарбітражного врегулювання господарських спорів завдає підприємствам-кредиторам збитків і навіть ставить їх під загрозу банкрутства, які свідчать про те, що зазначений інститут арбітражного процесу потребує глибокого реформування. На нашу думку, цьому можуть сприяти такі фактори:
1. Надання нормам про доарбітражне врегулювання спорів індикативного, тобто рекомендаційного характеру. Треба, щоб застосування цього інституту чи відмова від цього залежали виключно від бажання господарюючого суб'єкта. В конкретній ситуації керівникам підприємства видніше, доцільно використовувати претензійний порядок розв'язання спорів чи ні. Адже їх доарбітражне врегулювання є особливістю українського законодавства. Інші країни (навіть ті, що входили до складу колишнього Радянського Союзу) ніколи не застосовували його або (за незначними винятками) відмовились від його застосування, що аж ніяк не позначилось на ефективності захисту прав підприємств та організацій. Уявляється, що побоювання стосовно відмирання інституту доарбітражного врегулювання спорів при скасуванні його обов'язковості безпідставні. Адже якщо таке скасування призведе до відмирання цієї стадії арбітражного процесу, це означатиме лише те, що ці нормі "тратили актуальність за умов ринкової економіки і потреби в них вже немає.
2. Посилення відповідальності за несвоєчасну відповідь на претензію або відмову від такої відповіді. Розміру відповідальності, передбаченого ст. 9 АПК, недостатньо, щоб дисциплінувати деяких правопорушників та примусити їх поважати процесуальний закон. Доцільно підвищити розмір штрафу до 50 відсотків від суми позову і у законі зобов'язати суддю застосовувати цю санкцію кожного разу, коли порушується порядок доарбітражного врегулювання спорів.
3. Встановлення правила, за яким безспірне стягнення коштів з розрахункового рахунку боржника на підставі визнаної ним претензії (ст. 8 АПК) провадиться в першочерговому порядку порівняно з розпорядженнями податкової адміністрації. Бюджет від цього не постраждає. А залучення коштів боржника до комерційного обороту створить у кредитора дохід, що підлягає оподаткуванню. Водночас цю особливість законодавства підприємства, що "сидять на картотеці", будуть використовувати для розрахунків з постачальниками, а це у свою чергу пожвавить платіжний оборот.
Принципи організації і діяльності арбітражного суду.
За статтею 2 "Закону України про арбітражний суд".
Організація і діяльність арбітражного суду визначаються Конституцією України, цим Законом, Арбітражним процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, а також міждержавними договорами й угодами, ратифікованими у встановленому порядку.
Арбітражні суди утворюються на засадах призначення всіх арбітрів Верховною Радою України і здійснюється на принципах:
1) Законності. Це один з пріоритетних напрямків діяльності арбітражних судів при винесенні рішень, ухвал і постанов, а найвищою оцінкою роботи кожного судді є стабільність винесених ним судових актів.
2) Рівності сторін перед законом і арбітражним судом. ст.71. Арбітражного процесуального кодексу України.
1. принцип рівності сторін перед законом і арбітражним судом виявляється в тому, що сторони в арбітражному процесі користуються рівними процесуальними правами. позивач і відповідач мають право знайомитись з матеріалами справи, брати участь в судовому засіданні, подавати докази в підтвердження своїх вимог і заперечень, заявляти клопотання і відводи, оскаржити рішення, укладати мирову угоду, вимагати примусового виконання виданого наказу та ін. Арбітражний суд повинен стежити за дотриманням вимог закону про рівність прав сторін і сприяти їх здійсненню.
2. Сторони мають право самостійно визначати, які докази, крім тих, що витребувані, можуть подати в процесі підготовки справи до розгляду або в самому процесі розгляду справи. позивач має право в процесі підготовки справи до розгляду, а також під час її розгляду відмовитись від позову або зменшити його розмір, а відповідач - визнати позов.
3) Незалежності, в тому числі й від органів законодавчої та виконавчої влади і підкорення тільки законові.
4) Арбітрування. стаття 73.Арбітражний суд сприяє досягненню угоди між сторонами. Умови угоди викладаються в адресованій арбітражному суду письмовій заяві, підписаній представниками сторін. Арбітражний суд приймає рішення відповідно до цієї угоди, якщо угода між сторонами не суперечить і матеріалам справи.
1. Застосування методу арбітрування в арбітражному процесі дозволяє найбільш правильно вирішити спір, виключає можливість виникнення інших подібних

 
 

Цікаве

Загрузка...