WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Виборче право України. - Реферат

Виборче право України. - Реферат

порушників вносяться до спеціальних списків, які виставляються на загальний огляд.
Деякі держави виходять із ситуації, зумовленої абсентеїзмом, шляхом визнання виборів такими, що відбулися, навіть якщо в них взяло участь менше половини зареєстрованих виборців.
Якщо в Україні абсентеїзм буде поширюватись і надалі, то неминуче постане питання про запровадження одного з вироблених світовою практикою засобів боротьби з ним.
3. Виборча система України на сучасному етапі.
Тонування демократичного устрою держави можливе за умов, коли громадяни не тільки мають право на обрання численних державних керівників, а й обов'язково за наявності процедури їх обрання, яка неухильно дотримується і своїм змістом забезпечує формування працездатних й ефективних органів, стимулює суспільні процеси, творення інституцій, що роблять вибір громадян ефективним.
Парламентаризм в Україні почав своє становлення ще в межах СРСР, коли 1990 p. громадяни України вперше отримали право замість акту голосування в підтримку визначеного складу законодавчого органу обрати його склад з великої кількості різнобічних пропозицій, незважаючи на те, що вибори відбувались в умовах однопартійної адміністративної системи. Це був останній законодавчий орган УРСР, який став і першим Парламентом незалежної України. Діяльність цього Парламенту мала два яскраво різних етапи. Перший - 1990-1991 pp. з ефективними рішеннями і чіткістю організації роботи, що великою мірою було обумовлено складом Верховної Ради. Вона структурно була поділена на дві групи. Більшість - група "За Радянську Україну" у складі 239 депутатів, й меншість - "Народна рада" у складі 124 депутатів. Й з обох боків була зосереджена політична інтелектуальна еліта. Другий етап роботи цього перехідного Парламенту - 1992-1993 pp., після саморозпуску зазначених депутатських груп він втратив свою ефективність й навпаки - став найсерйознішим гальмом для ефективних кроків становлення демократичної України. В цей же час консервується виборча система і виборчі технології, створені в СРСР як елемент забезпечення існування тоталітарного режиму. Їх застосування для становлення демократії дало достатньо сумний результат. До 1998 p. зберігаються такі рудименти виборчої технології, як негативне голосування, тип виборчих бюлетенів, який дає можливість безкарних зловживань і фальсифікацій, головними суб'єктами виборчого процесу залишаються "трудові колективи" й "збори виборців", залишається можливість боротьби проти обрання будь-яких депутатів через збереження необхідної норми участі громадян у голосуванні для визнання чинності виборів.
З таким багажем чи радше - тягарем на ногах суспільства ми прийшли до осені 1997 p., коли одночасна боротьба за зміну виборчої системи й зміну виборчої технології закінчувалась в умовах уже розпочатої виборчої кампанії.
Протягом семи років в Україні були відсутні заохочувальні норми, які б стимулювали розвиток політичних структур у суспільстві, а дії управлінських органів відверто гальмували їх утвердження.
Визначення політичних партій головним суб'єктом виборчих змагань (що давно є очевидним в демократичних державах) дало можливість започаткувати новий тип виборчої кампанії для України, піднесло роль партій у суспільстві й стимулювало внутрішні процеси партійного розвитку. Відповідно до закону політичні партії дістали не тільки пріоритетне право висування кандидатів у депутати, але й гарантованого представництва у виборчих комісіях, які організовували виборчий процес, що зробило процес більш відкритим і запобігло більшій кількості конфліктних ситуацій як під час кампанії, так і після підбиття підсумків.
Поряд з політичними партіями суб'єктами виборчих змагань були також "незалежні" кандидати. І якщо у 1994 p. "незалежні" депутати становили 2/3 складу Парламенту, то 1998 p. їх обрано менше 1/3, а після формування партійних фракцій Верховної Ради їх із 448 депутатів залишилось 47.
Безумовно, що головну роль у зміні пропорцій зіграла зміна виборчої системи - від мажоритарної системи абсолютної більшості до змішаної мажоритарно-пропорційної з мажоритарною складовою відносної більшості й загальнодержавним округом пропорційної складової з чотирьохвідсотковим бар'єром для участі у розподілі депутатських мандатів. І хоч головна мета - формування Парламенту із стабільною політичною більшістю не була досягнута (що впевнено прогнозувалось і до виборів), за умов збереження стану щоденної ситуативної більшості, структура Парламенту стала більш чіткою з вищим ступенем прогнозованості кожної складової частини.
Безумовним елементом зміни, що має довготривалий позитивний вплив на суспільний настрій, є відмова від негативного голосування й запровадженняпозитивного голосування. Домінанта заперечення, протесту поступилась домінанті вибору. А враховуючи, що водночас вилучена умова обов'язковості участі у голосуванні не менш ніж 50% виборців для визнання виборів чинними, з 1998 р. в Україні законодавчо закріплене право на вибір, а не обов'язок голосування, який визначав виборче законодавство часів Радянського Союзу.
При цьому система відносної більшості у мажоритарній складовій поряд з пропорційною складовою забезпечили загальний позитивний характер кампанії, без яскраво окресленої агресії, що була неодмінним атрибутом в негативних кампаніях заперечення в округах за мажоритарної системи абсолютної більшості.
Нові елементи виборчої технології також сприяли появі усвідомлення суспільної ролі політичних партій як посередників між народом і владою, які акумулюють суспільні настрої й формують політичну волю громадян.
Висновки.
Одним із пріоритетних видів прав і свобод особи в Україні, які передбачені новою Конституцією, є полі-тичні права і свободи. Вони властиві, як правило, лише громадянам України або переважно їм. Це їх суб'єктивні права і свободи у політичній сфері або переважно у цій сфері. Вони опосередковують собою насамперед взає-мовідносини особи і держави як політичної організації суспільства, особи й органів державної влади та місце-вого самоврядування, особи і народу в цілому як носія і джерела влади, особи й політичних партій та інших політичних інститутів держави і суспільства.
Пріоритетним політичним правом, яке належить гро-мадянам України, є право брати участь в управлінні дер-жавними справами, у всеукраїнському і місцевому рефе-рендумах, вільно обирати й бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Найважливішим з цих прав є право голосу, тобто право брати участь у всеукраїнському і місцевому рефе рендумах, вільно обирати й бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що охоплює собою активне і пасивне виборче право.
Виборче законодавство повинно виконувати роль стимулюючих норм для суспільного прогресу поряд із віддзеркаленням суспільних настроїв. В умовах України це законодавство має динамічно розвиватися, створюючи умови для підвищення ефективності роботи державної влади.
Використана література.
1) Євтух Б. В. Німці в Україні. - К., 1994
2) Історія Української Конституції. - К., 1997
3) Конституція України. - К., 1998
4) Конституція України: Матеріали до вивчення. - К., 1997
5) Лаврінович О. Реформа виборчої системи і Парламент України//Право України. - 2000. - №1. - с. 97-98
6) Лисенков С. Закон "Про вибори народних депутатів України": Популярний коментар. - К., 1998
7) Нова Конституція України: Огляд, коментарі. - К., 1997
8) Основи конституційного права України. - К., 1997
9) Рябошатко Л. Позбавлення представників національних меншин виборчих прав в УРСР//Право України.- 2000. - №5. - с. 101-103
10) Селіванов А. Будуємо нову державу. - К., 1997
Loading...

 
 

Цікаве