WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Виборче право України. - Реферат

Виборче право України. - Реферат

склалося, розуміли окремі працівники радянського державного апарату. Так, представники Центральної комісії національних меншин при ВУЦВК ЗО червня 1924 р. за результатами перевірки стану справ у поселеннях німецьких колоністів Катеринославської губернії (нині - Дніпропетровська область) висловили думку про доцільність перегляду Наркоматом внутрішніх справ списків німців, позбавлених виборчих прав за належність до нетрудового елементу, через їх помилковість. 16 липня 1924 p. ця пропозиція була підтримана Президією ВУЦВК і надіслана Наркомату внутрішніх справ . Один з радянських державних діячів М.О.Скрипник, який у 1926 p. був генеральним прокурором і очолював Наркомат юстиції УСРР, знаючи про численні випадки позбавлення виборчих прав, зазначав, що джерелом непорозумінь з приводу застосування виборчого законодавства є не тільки помилки і порушення правил про вибори, яких припускаються виборчі комісії, а й труднощі, з якими вони стикаються у зв'язку з недостатньою ясністю положення про виборчі права і відповідних інструкцій. Закони та інструкції не передбачають низки життєвих випадків, які часто спостерігаються на місцях. Особливо це помітно стосовно переліків осіб, які наділені виборчими правами, і тих, що позбавлені таких.
Зазначена проблема обговорювалася на першій Всеукраїнській нараді по роботі серед національних меншин (січень 1927 p.). Її учасники підтвердили наявність практики позбавлення представників цих меншин права голосу. Особливо це стосувалося німців та євреїв. Зокрема, на нараді підкреслювалось, що позбавлення виборчих прав більшості німецького населення стало однією з причин його еміграції, пропонувалось добитися зміни інструкції про вибори. Однак переважила думка щодо необхідності створення при міських радах комісій, які усували б помилкове застосування інструкції про вибори щодо національних меншин.
У резолюції наради про виборчу кампанію серед єврейського населення в 1926-1927 pp. зазначалось, що необхідно приділити особливу увагу:
1) правильному застосуванню на місцях інструкції про вибори;
2) формуванню складу виборчих комісій у місцях знаходження єврейських рад;
3) включенню представників єврейських трудящих до складу виборчих комісій при змішаних радах;
4) складанню списків осіб, позбавлених виборчих прав, єврейською мовою (це стосувалося й інших національних меншин);
5) переселенцям;
6) участі у виборах усіх єврейських виборців, не позбавлених права голосу.
Результати перевиборів до рад у 1926-1927 pp. ілюструють практику реалізації зазначеної "особливої уваги": 1) єврейські сільські ради - 27%, селищні - 39,1% осіб, позбавлених виборчих прав: у деяких місцях, наприклад, у Вінницькому окрузі, цей показник коливався у межах від 38,4 до 50%; 2) німецькі сільради - 8,9%; 3) російські - 4,3%; 4) болгарські - у деяких місцях (наприклад, Коларівському районі) - до 18%; 5) польські: Херсонський округ - 14,8%, Бердичівський - 6,2%, Кам'янецький - 4,3%, Мелітопольський - 1,9%, Проскурівський - 1,8%, Вінницький - 1,3%.
Аналізуючи цю перевиборну кампанію, пленум ЦК КП(б)У, який відбувся 3-8 червня 1927 p., визнав як недолік механічний підхід до складання списків громадян, позбавлених виборчих прав (особливо середняків), а також існування внаслідок таких дій антирадянських настроїв, переважно у формі антисемітизму. З урахуванням цього пленум доручив Наркомату внутрішніх справ стати основним апаратом виборчих комісій під час проведення виборчої кампанії. Причому він мав займатися цією справою постійно, а не лише напередодні перевиборів.
Однак ситуація не змінилась і за результатами виборів 1929 p. Питома вага осіб, позбавлених виборчих прав, була такою: 1) єврейські сільради - від 28,1 до 60-65%; серед цих громадян були, наприклад, кустарі, що порушували законодавство про охорону праці непов-нолітніх. Внаслідок такого становища євреї подали декілька тисяч скарг, вимагаючи відновлення своїх виборчих прав і оцінюючи такі дії радянської влади як антисемітизм; 2) німецькі сільради - 8,4% (велику частину зазначених осіб становили служителі різних релігійних культів) . У деяких місцевостях цей показник коливався у межах від 24 до 50%.
Питання, пов'язане з позбавленням виборчих прав громадян, не зазнало принципових змін і після прийняття Конституції УСРР 1929 p., незважаючи на те, що в ній був розділ "Про виборчі права". Проблема позбавлення представників національних меншин (особливо євреїв) виборчих прав набула всесоюзного масштабу і значно посилила антирадянські настрої. Це змусило Президію ЦВК СРСР 22 березня 1930 p. прийняти постанову "Про усунення порушень виборчого законодавства СРСР", а ВУЦВК 5 квітня 1930 p. - аналогічну постанову.
Для перевірки законності позбавлення виборчих прав окремих категорій громадян було створено комісію ВУЦВК, яку очолив генеральний прокурор УСРР. Відповідні директиви одержали органи юстиції, які цим були поставлені у скрутне становище, оскільки вимоги до них виключали одна одну. З одного боку, вони мали неформально, нешаблонно застосовувати заходи соціального захисту, реально оцінювати ступінь суспільної небезпеки громадян, ретельно перевіряти правильність позбавлення виборчих прав кустарів і містечкової бідноти, а з другого -усувати опір класових ворогів та їх вплив на перевиборну кампанію.
Проблема позбавлення виборчих прав знову обговорювалася на другій Всеукраїнській нараді по роботі серед національних меншин (листопад 1930 р.). При цьому один з акцентів робився на необхідності приділити увагу складанню списків осіб, позбавлених виборчих прав, наголошувалось на тому, що не треба вважати цю роботу суто технічною. Зазначалося, що інструкція про вибори при її правильному застосуванні дозволяє організувати наступ на капіталістичні елементи, а обговорення зазначених списків на зборах бідноти, колгоспників, пленумах рад гарантує від будь-яких відхилень від класової суті виборчого законодавства.
Оскільки цього не було зроблено на першому етапі підготовки до виборів, треба вжити термінових заходів для перевірки складу виборчих комісій.
Учасники наради критично оцінювали факти, що мали місце під час попередніх виборів, коли частка осіб, позбавлених виборчих прав, у деяких єврейськихмістечках досягала 70%. Як приклад нехтування інтересами національних меншин наводилось розпорядження райвиконкому Першотравневої районної ради М.Одеси, яке передбачало залучення до копання буряків виключно євреїв, позбавлених виборчих прав, без врахування того, що ближче до місця роботи знаходились українські села, де також проживали такі громадяни. Це дало підстави єврейському населенню звинувачувати райвиконком в антисемітизмі.
Нарада прийняла резолюцію, в якій, зокрема, зазначалось, що робота по складанню і перевірці списків осіб, позбавлених виборчих прав, має набути суспільно-політичного характеру і значення, проводитись з залученням до неї широких трудових мас. Це, на думку авторів резолюції, мало сприяти недопущенню перекручень та розширеного тлумачення інструкції про вибори; рішучій боротьбі з проявами правоопортуністичного ставлення до експлуататорських, кулацьких і спекулятивних елементів; усуненню лівацьких перегинів, які призводять до відчуження середняка від широкої участі у всіх етапах перевиборної кампанії. Підкреслювалось також, що при перевірці та затвердженні списків осіб, позбавлених виборчих прав, треба враховувати значні соціальні зрушення, що сталися в результаті роботи по економічному оздоровленню єврейської декласованої бідноти.
Цю резолюцію ЗО грудня 1930 p. затвердив ВУЦВК. А дещо раніше, 26 жовтня 1930 p. було розповсюджено директивний лист Наркомату юстиції УСРР "Про завдання та методи роботи міських і дільничних прокуратур". В ньому зазначалося, що одним із завдань
Loading...

 
 

Цікаве