WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Формування давньоруського права - Реферат

Формування давньоруського права - Реферат


Реферат на тему:
Формування давньоруського права
ЗМІСТ
ВСТУП 2
ФОРМУВАННЯ ДАВНЬОРУСЬКОГО ПРАВА 3
"РУСЬКА ПРАВДА" - ПЕРШЕ ЗВЕДЕННЯ ДАВНІХ ЗАКОНІВ 4
ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ ТА ПРАВО 6
ВПЛИВ ХРИСТИЯНСТВА НА ДАВНЬОРУСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО 10
ВИСНОВОК 11
ЛІТЕРАТУРА 12
ВСТУП
Зародження первинних функцій права відоме з найдавніших часів. Більш системний підхід до права відноситься до часів Стародавнього Риму. За правління імператора Августа важливого значення набула діяльність прокураторів (від лат. procurator - управитель, представник), яким доручався збір податків, управління невеликими провінціями; вони виконували різноманітні господарські функції. Прокуратори призначалися із вершників, а також вільновідпущеників. Із імператорських вільновідпущеників та рабів комплектувалися нижчі чини імператорської бюрократії, яка набула згодом виняткового значення в державі. Імператор Клавдій розширив права прокураторів, вони одержали право виносити судові рішення.
За глибокої давнини почалося формування правової системи, а з нею і певних функцій права, і на території сучасної України.
На етапі розвитку звичаєвого права також на рівні звичаю формувалася наглядова функція деспотійних володарів скіфської держави. Норми права у скіфів захищали життя, майно, привілеї царської сім'ї та родоплемінної знаті. Цар встановлював чіткий порядок використання пасовищ, адже йому належала верховна власність на землю. А коли існувала наглядова функція, то звісно, існували і наглядачі.
У VII-V століттях до н. е. скіфи зустрілися з грецькими поселенцями. У Північному Причорномор'ї елліни заснували свої міста-держави: Ольвію, Пантікапей, Феодосію, Херсонес та ін. Основними джерелами права в них були закони та рішення народних зборів і рад міст, постанови колегій, а також місцеві звичаї. Законодавча ініціатива належала народним зборам, радам міст, їх головам, колегіям, а також своєрідним попередникам сучасних прокурорів - номофілакам (стражам законів), які повинні були стежити за оформленням законів, поведінкою людей та посадових осіб і вимагали від них виконання законів. Крім номофілаків, існувала колегія продиктів (юридичних радників), які також виконували наглядові функції.
ФОРМУВАННЯ ДАВНЬОРУСЬКОГО ПРАВА
У Х ст. почало формуватися князівське законодавство давньоруської держави - Київської Русі. Ще княгиня Ольга, встановивши норми і пункти збору данини, посилила функції нагляду. Вона також прийняла закон, який оберігав життя княжих дружинників. Статути князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого внесли важливі нововведення у фінансове, сімейне та кримінальне право. Боротьба з прибічниками старих традицій, що не бажали підкорятися новим звичаям, суворе покарання їх стали суттю наглядових повноважень великого князя. Велике значення у формуванні правової системи мало прийняття зводу великокняжих законів, що отримав назву "Руська правда". Суттєва роль у "Руській правді" відводилась нормам кримінального процесу та права, хоча такого поділу ще не існувало. А оскільки цей процес належало контролювати то, ймовірно, це було черговим кроком у розвитку наглядової функції. У судовій практиці Київської Русі панував змагальний процес за активної участі сторін, які називалися позивачами. Суд виконував функцію посередника, хоча іноді застосовувалися форми розшукового процесу. Головну роль при цьому відігравав позивач, з ініціативи якого розпочиналося судочинство. Формально саме він був обвинувачем. Доказове значення мали зовнішні ознаки злочину, речові докази, власне зізнання, показання "видоків" та "послухів". Рішення суду оголошувалося усно, а вирок виконувався негайно.
"РУСЬКА ПРАВДА" - ПЕРШЕ ЗВЕДЕННЯ ДАВНІХ ЗАКОНІВ
"Руська Правда" - найвідоміша пам'ятка давньоруського княжого законодавства, основне джерело пізнання суспільного ладу, держави і права Київської Русі. Мала величезне значення для подальшого розвитку українського, російського, білоруського, а частково й литовського права. Відомо понад 100 списків "Руської правди", які прийнято поділяти на 3 редакції - коротку, розширену та скорочену (окремі дослідники виділяють 5 і більше редакцій). Кожна з редакцій відбиває певний ступінь зрілості феодальних відносин.
Коротка редакція включає:
"Правду Ярослава" або "Найдавнішу правду" (автором її вважається Ярослав Мудрий);
"Правду Ярославичів" або "Статут Ярославичів" (цей текст приписується синам Ярослава Мудрого),
а також 2 статті - так звані "Покон вірний" та "Урок мостникам", щодо походження яких немає точних відомостей.
Основним джерелом "Руської правди" були норми звичаєвого права.
Зокрема "Правда Ярослава" відбиває суспільні відносини ранньофеодального періоду, зберігає, хоча і в дуже обмеженому вигляді, інститут кривавої помсти. Предметом правового захисту в ній є переважно життя, тілесна недоторканність і честь дружинної знаті, а захист феодального землеволодіння ще не дістав належного оформлення.
У "Правді Ярославичів" вже досить ясно відбито феодальну сутність регульованих нею суспільних відносин. Майже всі її норми спрямовано на захист княжого феодального маєтку, земельної власності князя тощо. Тут чітко виражено природу феодального права як права привілею.
"Покон вірний" або "Статут вірний" визначає типовий для ранньофеодальної держави порядок "годування" княжого слуги - вірника (збирача віри), а "Урок мостникам" безпосередньо продовжує і завершує статті короткої редакції про порядок оплати представників княжого апарату.
"Руська правда" складається з норм різних галузей права, насамперед цивільного, кримінального й процесуального. При цьому кримінальне й цивільне правопорушення принципово не розрізнялося: і те, й інше розглядалося як кривда, шкода.
Покарання передбачало грошові виплати: "віру" - на користь князя і "головщину" - на користь потерпілого або його родичів.
Тілесних покарань "Руська правда" не знала, за винятком кари для
Loading...

 
 

Цікаве