WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Криміналістика - Реферат

Криміналістика - Реферат

криміналістики в цілому, а конкретні - для її окремих систем, приватних теорій" . Вважаючи загальну мету криміналістики поняттям синтетичним, А. Я. Гінзбург включав у неї:
а) розробку й удосконалювання криміналістичних засобів і методів;
б) пізнання закономірностей виникнення, виявлення, дослідження, оцінки й використання доказів;
в) забезпечення високого наукового рівня діяльності в області судового слідства й запобігання злочинів .
Наведеніположення викликають деякі заперечення.
Для правильного розуміння суті питання варто розрізняти два роди цілей науки: "зовнішні" й "внутрішні". "Зовнішні" - це цілі, заради досягнен-ня яких існує наука; "внутрішні" - це ті, досягнення яких забезпечує реаліза-цію "зовнішніх" цілей, що стимулюють розвиток самої науки. Такою "зовні-шньою" загальною метою криміналістики й буде рішення нею загального завдання, а спеціальними "зовнішніми" цілями - спеціальних і конкретних завдань, які ми розглянемо нижче.
Загальна "внутрішня" ціль криміналістики, як і будь-якої науки, - це пізнання нею свого предмета, без чого немислиме досягнення криміналісти-кою "зовнішньої" мети, тобто виконання нею своєї службової, суспільно зна-чимої функції. Спеціальні "внутрішні" мети служать для пізнання окремих сторін, елементів предмета науки. Саме досягнення цих цілей забезпечує, з одного боку, поступальний розвиток приватних криміналістичних теорій, а з іншої (на базі такого поступального розвитку), - вирішення спеціальних і конкретних завдань криміналістики.
Загальне завдання криміналістики формулювалося вченими-криміналістами завжди в цілому однаково, незалежно від того, якого визна-чення предмета науки вони дотримувалися . У міру того як підвищується актуальність рішення завдань боротьби зі злочинністю, підвищується й сус-пільна значимість вирішення криміналістичною наукою свого загального за-вдання. Рівень й ефективність боротьби зі злочинністю в цей час уже безпо-середньо пов'язуються з рівнем криміналістичних наукових досліджень. Оскільки боротьба зі злочинністю здобуває усе більше активний і напруже-ний характер, остільки це обумовлює підвищення вимог і до результатів на-укових досліджень у криміналістиці, тієї "продукції", що вона дає практиці - засобам і методам судового дослідження й запобігання злочинів. Причому підвищення таких вимог відбувається на незмінній основі принципів закон-ності, що визначають як напрямки розробки, так і особливі умови й порядок застосування криміналістичних засобів і методів.
На успішне вирішення криміналістикою її загального завдання впли-вають деякі об'єктивні й суб'єктивні фактори. А. І. Вінберг справедливо від-значав, що частина з них обумовлена специфікою того різновиду людської діяльності, у якій застосовуються положення криміналістики, - специфікою кримінального судочинства. Засоби й прийоми криміналістики "повинні за-довольняти вимоги допустимості їхнього використання з погляду закону. Це обумовлює крайню обережність, а звідси - певну повільність впровадження в слідчу й судову практику різних технічних нововведень, породжуваних науково-технічним прогресом. Підвищена обережність викликана таким принциповим положенням карного судочинства, як неухильне дотримання гарантій вірогідності при одержанні доказів за допомогою технічних засо-бів. Це положення випливає із всіх тих норм кримінально-процесуального законодавства, якими регламентується застосування технічних коштів у кримінальному судочинстві" .
Але є й інші причини, що невиправдано перешкоджають оперативному впровадженню досягнень криміналістичної науки в практику боротьби зі злочинністю. Так, А. І. Вінберг відносив до них, по-перше, деяку відсталість окремих практичних працівників, по-друге, відомий острах застосування нових методів і засобів у карному процесі, елементи консерватизму в слідчо-судовій діяльності й, нарешті, по-третє, неправильне розуміння вимог за-конності з боку деяких вчених-юристів, погляди яких не можуть не відбитися на практиці боротьби зі злочинністю . А. І. Вінберг справедливо звертав увагу на те, що "іноді розуміння вимог дотримання соціалістичної законнос-ті неправильно зводиться до непотрібної фетишизації обвинувачуваного, ту-рбота про якого становить нібито сутність вимог соціалістичної законності. При такій однобічній постановці питання забувається, що вдосконалювання активної наступальної тактики боротьби зі злочинністю є гарантією дотри-мання прав особистості, захисту громадян нашої держави від злочинних за-зіхань... Інтереси нашої держави в боротьбі зі злочинністю вимагають як до-тримання наданих учасникам процесу прав, а для обвинувачуваних особли-во права на захист у всьому його обсязі, так і застосування заснованої на за-коні тактики й методики попередження й розкриття злочинів, що дозволяють успішно боротися зі злочинцями. Соціалістична законність у дії - це й ефе-ктивна боротьба оперативних, слідчих і судових органів, що захищає наше соціалістичне суспільство від злочинних зазіхань" .
Із загального завдання криміналістики випливають її спеціальні за-вдання, характерні саме для неї; до їхнього числа можна віднести наступні:
" подальше вивчення об'єктивних закономірностей дійсності, що станов-лять основу предмета криміналістики;
" розвиток її загальної й приватної теорій як бази криміналістичних кош-тів і методів судового дослідження й запобігання злочинів;
" розробку нових й удосконалювання існуючих техніко-криміналістичних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій зі збирання, дослідження й використання доказів;
" розробку й подальше вдосконалювання організаційних, тактичних і ме-тодичних основ попереднього й судового слідства, організаційних і ме-тодичних основ криміналістичної експертизи;
" розробку й удосконалювання криміналістичних засобів і методів запо-бігання злочинів;
" вивчення й використання закордонного досвіду використання криміна-лістичних коштів і методів боротьби зі злочинністю.
Вирішення цих завдань стає можливим за чинності дії законів розвитку криміналістики.
А. Я. Гінзбург думає, що між загальним і спеціальним завданнями є ще одна група завдань криміналістики, які він іменує конкретними й відносить до них наступні: єдине управління науковими криміналістичними дослі-дженнями на базі науково обґрунтованого перспективного планування, ко-ординацію наукових криміналістичних досліджень, колективізм у науково-дослідній роботі, впровадження криміналістичних рекомендацій у практику боротьби зі
Loading...

 
 

Цікаве