WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання орендних відносин у сучасному законодавстві України - Дипломна робота

Правове регулювання орендних відносин у сучасному законодавстві України - Дипломна робота

податків.
З точки зору суспільства розвиток орендних відносин важливий тому, що він підвищує мотивацію орендарів до праці; через підвищення ефективності і обсягів виробництва сприяє наповненню товарних ринків; веде до створення конкурентного середовища і розвитку підприємництва.
Подальше запровадження оренди на чинних у 1992 - 1994 р. р. засадах стало на перешкоді інтересам значних соціальних верств суспільства.
Важливе значення мало усвідомлення того, що багато положень Закону про оренду порушили основи засади цивільного права. Це досить швидко відчули на практиці орендодавці, які мусили розв'язувати складні питання при оренді цілісних майнових комплексів підприємств та їх структурних підрозділів. На це звернули увагу й окремі вчені.
По-перше, якщо ст. 265 Цивільного кодексу23 передбачала повернення наймачем (орендарем) майна у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому договором, то для складу зазначених цілісних майнових комплексів входять такі елементи, повернення яких у натурі було неможливе. Йдеться про різні види оборотних засобів. Вказане протиріччя породжувало проблему компенсації вартості орендованих оборотних засобів при припиненні договору оренди.
По-друге, при передачі майна в оренду утворювались дві юридичні особи - організація орендарів і орендне підприємство. Якщо організація орендарів укладала договори оренди цілісного майнового комплексу, володіла правом власності на вироблену на основі цього майна продукцію і була суб'єктом приватизації орендованого майна, то орендне підприємство користувалось цим майном, виробляло продукцію, сплачувало орендну плату і було правонаступником державного підприємства. Коли організація орендарів викупала орендоване майно, то фактично воно передавалось створеному нею орендному підприємству, бо сама організація орендарів після викупу ліквідувалась. Таке роздвоєння прав і функцій порушувало засади функціонування юридичних осіб.
Мали місце й інші порушення засад цивільного права, наприклад, щодо правонаступництва у трудових відносинах при реорганізації підприємства.
Громадська думка і позиції політичних сил під впливом об'єктивних обставин змінились не на користь орендарського лоббі. Все це робило неминучим внесення певних змін до чинного законодавства про оренду державного майна.
Обраний у травні 1994 р. новий склад Верховної Ради України одним з перших розглянув питання про вдосконалення цього механізму, посилення контролю за останнім, визначив пріоритети, мету і напрями внесення змін і доповнень до чинного законодавства.
Постанова Верховної Ради від 29 липня 1994 р. зобов'язала, зокрема, Кабінет Міністрів підготувати проект закону про внесення змін і доповнень до чинного Закону про оренду з урахуванням пріоритетності конкурентних способів приватизації для підприємств груп А і Д, та акціонування для підприємств груп Б і В із забезпеченням пільг трудовим колективам.
Були висунуті вимоги захисту інтересів держави як власника майна, прав громадян, трудових колективів, акціонерів, дрібних інвесторів, сільськогосподарських виробників, усунення суперечностей у законодавстві, що регулює процеси реформування власності.
Постановою Верховної Ради від 29 липня 1994 р. "Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її проведенням" було зупинено укладання Фондом державного майна України та його регіональними відділеннями договорів купівлі-продажу об'єктів і оренди з викупом до затвердження Верховною Радою переліку галузей і об'єктів, що не підлягають приватизації адміністративно-територіальних одиниць договорів купівлі-продажу об'єктів виробничої сфери, що приватизуються шляхом оренди з викупом, до внесення змін і доповнень до Закону "Про оренду майна державних підприємств та організацій".
Восени 1994 р. проект змін і доповнень до Закону про оренду та перелік об'єктів, що не підлягають приватизації, були подані на розгляд Верховної Ради. Проте обговорення переліку не дало кінцевого результату, а розгляд питаннь оренди було поставлено у залежність від вирішення питання про внесення змін і доповнень до законодавства про приватизацію, що тоді не вдалося зробити.
Продовження мораторію на укладання договорів купівлі-продажу у черговий раз зривало виконання програми приватизації, бо дозволявся фактично один спосіб останньої - продаж державної частки акцій відкритих акціонерних товариств. Водночас виявилася тенденція до затягування розв'язання цієї проблеми.
За цих умов для розблокування процесів приватизації, у тому числі шляхом викупу орендованого майна, 30 грудня 1994 р. був виданий Указ Президента № 827/94 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні", у якому визначено, що в 1995 р. поряд з іншими об'єктами малої приватизації має бути приватизована і державна частка майна малих орендних підприємств (ст.1). Було встановлено, що з дня набрання чинності цим Указом (30 грудня 1994 р.) договори оренди майна об'єктів малої приватизації не укладаються (ст. 3).
Організаціям орендарів, товариствам покупців, створеним працівниками орендних підприємств або структурних підрозділів останніх, було надане право до 1 червня 1995 р. здійснювати приватизацію орендованого майна шляхом викупу. При цьому договори оренди приміщень залишалися чинними до закінчення строку їх дії (ст. 4). Орендар вправі був викупити разом з майном і приміщення, в якому воно розташовано, або придбати патент на право оренди цього приміщення протягом не менш як десять років (ст. 5).
Для орендарів малих підприємств була передбачена пільга: до 1 червня 1995 р. ціна продажу при викупі державного майна орендних підприємств (крім приміщень) мала визначатись без урахування його потенційної прибутковості (ст. 8). Незважаючи на це, масштаби малої приватизації виявились значно меншими, ніж очікувалось. Тому новим Указом Президента від 2 червня 1995 р. № 417 "Про деякі питання щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні" термін надання пільг щодо способу приватизації (викуп) і оцінки майна (без дооцінки) було продовжено до 1 вересня 1995 р. Крім того, Указ вніс істотні доповнення до попереднього. Так, згідно з новою редакцією ст. 4 Указу від 30 грудня 1994 р. право на викуп надається не тільки організаціям орендарів і товариствам покупців, а й іншим юридичним особам, створеним працівниками орендного підприємства чи його структурного підрозділу.
Після неодноразових обговорень і переробок проекту Верховна Рада України 14 березня 1995 р. прийняла Закон "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оренду майна державних підприємств таорганізацій".24
Було внесено близько 60 змін і доповнень до Закону про оренду, з яких суттєвими є 20-25, а інші мають переважно редакційний характер. Серед основних новацій Закону "Про оренду державного майна "25 (така була нова назва) є такі, що стосуються зміни форми власності на орендоване майно:
1. Запроваджено викуп оборотних матеріальних засобів та надання у кредит коштів (з
Loading...

 
 

Цікаве