WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання орендних відносин у сучасному законодавстві України - Дипломна робота

Правове регулювання орендних відносин у сучасному законодавстві України - Дипломна робота

весь строк його дії і в тих випадках, коли після укладання такого договору законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря (п. 3 ст. 11).
5. Передача цілісних майнових комплексів у суборенду не допускалась. (п. 1 ст. 24).
6. Орендар мав право на викуп об'єкта, оренди якщо це передбачено договором (п. 1 ст. 28). Він міг укладати договір оренди з викупом майна у строк не пізніше трьох років з дня укладання договору оренди, якщо орендоване майно не належить до об'єктів, приватизацію яких заборонено законодавством, та якщо це не перечить Державній програмі приватизації майна державних підприємств (п. 2 ст. 28).
7. Одностороння відмова від договору оренди не допускалась (п. 1 ст. 29). Він міг бути достроково розірваний за рішенням загального або арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавством (п. 3 ст. 29).
8. Погоджені з орендодавцем поліпшення орендного майна за рахунок коштів орендаря компенсуються останньому, а непогоджені могли бути відокремлені, якщо це не завдасть шкоди орендованому майну (ст. 30).
Характерно, що закон не вимагав згоди відповідного органу державного управління на оренду цілісних майнових комплексів (підприємств). Об'єкти оренди не були диференційовані з точки зору можливості їх викупу, хоч світовий досвід свідчить, що придбання підприємства виключно його працівниками - явище, характерне лише для невеликих об'єктів (бо лише на них колективна власність є ефективною), і масштаби цієї форми приватизації є незначними.
Після прийняття Закону про оренду постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. №482 була запроваджена перша методика розрахунку плати за оренду майна державних підприємств та організацій, за якою ця плата встановлювалась на дуже низькому рівні-близько 5% від розрахункового доходу. Не передбачалася її індексація в зв'язку з інфляцією.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1992 р. №522 була затверджена перша Методика оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди, яка передбачала при викупі орендованого майна індексацію вартості орендованих запасів і затрат, однак не враховувала вартості інших оборотних засобів.
Таким чином до IV кварталу 1992 р. була створена достатня і дуже сприятлива для розвитку орендних відносин правова база.
Наприкінці 1992 р. стало зрозуміло, що завдання Державної програми приватизації не будуть виконані. Замість кількох тисяч об'єктів було приватизовано лише близько 70, з них 96,7% - шляхом оренди з викупом. Незважаючи на таку високу частку останньої, її практично необмежене поширення мало й негативні наслідки: значне звуження " поля" приватизації.
Оренда давала можливість трудовим колективам накопичити гроші для викупу державної частки майна в орендному підприємстві або для збільшення кількості орендарів при приватизації шляхом утворення акціонерного товариства. При цьому продаж державного майна відбувався на безконкурентних засадах, тобто за мінімальною стартовою ціною. Тому переважна більшість підприємств віддала перевагу оренді з викупом, а не безпосередній приватизації.
З метою забезпечення виконання програм приватизації уряд здійснив ряд заходів по правовому регулюванню орендних відносин. Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. № 9-92 "Про податкове регулювання орендних відносин" було встановлено, зокрема, що приватизація орендованого державного майна могла здійснюватися на загальних підставах, передбачених відповідним законодавством. При цьому рішення органу приватизації було підставою для припинення договору оренди. Була зупинена дія окремих пунктів і абзаців статей законів про оренду, про приватизацію, про малу приватизацію та Державної програми приватизації ,в яких йдеться про можливість передачі майна в оренду, право на викуп об'єкта оренди.
Важливе значення мав Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. № 57-93 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду". У ньому зазначалось, що всі орендні підприємства, крім малих, мають приватизуватися шляхом продажу належних державі акцій відкритих акціонерних товариств, заснованих державними органами приватизації і орендарями. Орендар вносить до статутного фонду АТ майно, що є власністю і перебуває на балансі орендного підприємства, і отримує відповідну кількість акцій ,яку у місячний термін розподіляє між членами організації орендарів. За членами трудового колективу і організації орендарів залишається право на пільгове придбання акцій, що належать державі, відповідно до ст. 25 Закону "Про приватизацію майна державних підприємств".21 Передбачались й додаткові пільги з метою забезпечення орендарям до 25% статутного фонду АТ. Всі ж інші належні державі акції повинні були продаватися на загальних, тобто конкурентних засадах - через аукціони і конкурси. Однак таке рішення могло прийматися органами приватизації лише за згодою орендаря.
Одночасно у Декреті Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. було змінено зміст п. 3: знято положення про приватизацію орендних підприємств на загальних підставах, та про те, що рішення про приватизацію було підставою для припинення договору оренди. Була надана можливість до 15 червня 1994 р. внести до договорів оренди зміни та доповнення (укласти додаткові угоди), якими визначилися б умови викупу орендованого майна.
Декретом Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. № 51-93 "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі"22 звужено сферу викупу орендних підприємств агропромислового комплексу. Було встановлено, що незалежно від вартості об'єктів приватизації (але не менше необхідної для створення статутного фонду АТ згідно з чинним законодавством) їх приватизація здійснюється шляхом перетворення у відкриті акціонерні товариства.
Оренда виявилася найбільш адекватною першому етапу ринкових перетворень формою роздержавлення та приватизації і набула широкого розвитку. Якщо до прийняття Закону про оренду в промисловості налічувалось 947 орендних підприємств (1991 р.), то наприкінці 1992 р. - вже 1758, а на кінець 1993 р. - 1792. У Києві наприкінці 1993 р. кожне четверте підприємство працювало на умовах оренди.
Оренда як форма господарювання має певні переваги. Вона забезпечує еволюційний перехід до недержавної форми власності і самостійного підприємництва; збереження працівниками своїх робочих місць; поступове оволодіння технологією підприємництва, накопичення власних коштів і майна та можливість (в умовах України) використання цих коштів при приватизації орендованого державного майна; можливість у разі невдачі присамостійному господарюванні повернутися до державного сектору. Все це прямо стосується інтересів орендарів.
Позитивне значення оренди для держави полягає в тому, що при цьому відпадає необхідність дотувати підприємства, взяті в оренду; підвищується ефективність виробництва на цих підприємствах і відповідно сума сплачуваних до бюджету
Loading...

 
 

Цікаве