WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання орендних відносин у сучасному законодавстві України - Дипломна робота

Правове регулювання орендних відносин у сучасному законодавстві України - Дипломна робота

забезпечувати створення "сприятливого економічного та законодавчого середовища". У результаті роздержавлення та приватизації у власності держави повинно залишатися лише майно, необхідне для виконання нею своїх функцій.
Згідно з Конституцією приватизації "повинні бути створені такі умови, за яких кожний громадянин мав би можливість безплатного придбання за іменні приватизаційні папери засобів виробництва, житла і землі та володіння ними, вільного вибору об'єкта і способу приватизації державного майна (за особисті кошти, кредитні ресурси чи приватизаційні папери), а також обмеженого вибору сфер приватизації і взаємної конвертації приватизаційних паперів різного виду.15
Оренда майна громадянами та їх господарськими об'єднаннями була віднесена до основних форм роздержавлення поряд з акціонуванням державних підприємств та обмеженням втручанням держави у процес ціноутворення, скасуванням примусового держзамовлення, відмовою від надання підприємствам дотацій та субсидій і гарантування кредитів.
Викуп майна, зданого в оренду з викупом, був визнаний Концепцією приватизації однією з форм приватизації. Це положення було реалізовано у статтях 15 та 17 Закону "Про приватизацію майна державних підприємств", а потім і в ст. 28 Закону "Про оренду майна державних підприємств та організацій".
Однак на практиці швидко з'ясувалося, що поширення оренди з викупом увійшло у явне протиріччя з продекларованим Концепцією приватизації принципом вільного доступу кожного громадянина до будь-якого об'єкта приватизації. Дисбаланс на користь викупу і оренди з викупом у структурі застосування способів приватизації поставив під сумнів і можливість всіх громадян використати свої приватизаційні майнові сертифікати.
На сучасному етапі концептуальний підхід до визначення мети оренди змінився. Вона розглядається як спосіб більш ефективного господарювання, а не приватизації. З тексту Закону про оренду у вересні 1995 року були вилучені усі згадки про викуп орендованого майна.
Проте правове регулювання і технологія приватизації об'єктів оренди завжди матимуть певну специфіку. Об'єктивною основою цього є існування на орендному підприємстві змішаної форми власності.
"За особливостями приватизації розрізняють оренду підприємств групи А, підприємств агропромислового комплексу та інших середніх і великих підприємств"16.
Вище були розглянуті особливості розвитку оренди в Україні на розвиток орендних відносин у радянський період.
Взагалі правове регулювання орендних відносин, як й економічні реформи в цілому, пройшло декілька етапів. Умовно можна виділити два великі періоди: до і після відомої постанови Верховної Ради України від 29 липня 1994 року "Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її проведенням"
У перший період розвитку оренди (1989-1991 р. р.) її регулювання здійснювалось, як зазначилось вище, згідно з Основами законодавства Союзу РСР і Союзних республік про оренду, прийнятими Верховною Радою СРСР 23 листопада 1989 р.17 У них були визначені суть оренди, її об'єкти, орендодавці, орендарі, зміст договорів оренди, можливості суборенди майна, повного або часткового викупу орендованого майна, принципи обчислення орендної плати, майнові відносини при оренді.
Значна кількість українських підприємств у ті роки почали працювати на умовах оренди. Серед них можна назвати Новокраматорський машинобудівний завод, Донецький завод "Точмаш" та інші підприємства.
Договори оренди укладались колективами орендних підприємств з відповідними міністерствами і відомствами.
З початком розбудови незалежної держави виникла необхідність створення національного законодавства з питань оренди. Воно повинно було не тільки зафіксувати зміну власника державного майна, а й відобразити якісно новий етап у розвитку оренди, пов'язаний з початком приватизації державного майна, у тому числі зданого в оренду.
Наприкінці 1991 р. Верховна Рада України схвалила Концепцію приватизації, в якій оренда майна громадянами та їх господарськими об'єднаннями була визнана однією з трьох основних форм роздержавлення, а викуп майна, зданого в оренду з викупом, - однією з форм приватизації.
У Законі "Про приватизацію майна державних підприємств"18, прийнятому 4 березня 1992 року (ст. 17 "Викуп державного майна зданого в оренду") зазначалось, що викуп державного майна, договір оренди якого укладено з правом його викупу, провадиться відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", а оцінка державного майна, зданого в оренду, здійснюється на умовах, передбачених ст. 20 "Визначення початкової ціни майна, що приватизується" цього Закону.
Основним законодавчим актом, який визначив умови правового регулювання орендних відносин, у тому числі й приватизації об'єктів оренди, став Закон "Про оренду майна державних підприємств та організацій".
Закон про оренду розроблявся за певних умов. Він приймався одночасно з законами про приватизацію та про малу приватизацію. "І в усіх цих актах було закріплено принцип пріоритету трудових колективів, найбільш співзвучний суспільній свідомості перехідного періоду".19 У Верховній Раді інтереси орендних колективів захищали представники орендарів, які перед цим об'єднались в Спілку орендарів і підприємців України (СОПУ), спираючись на численних представників директорського корпусу.
На час прийняття вказаних законів (березень - квітень 1992 р.) першочерговою була приватизація об'єктів торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування населення, які були переважно малими підприємствами, трудовим колективам яких дозволявся їх викуп. Як явище того ж порядку розглядався і викуп орендованого державного майна колективами орендарів. Ще не було достатньо могутньої групи сторонніх вітчизняних чи іноземних інвесторів, які б прагнули конкурувати з трудовими колективами у питанні приватизації їх підприємств і мали б вплив у парламенті.
Закон "Про оренду майна державних підприємств та організацій" було підписано 10 квітня 1992 р.20
До основних його положень відносять такі:
1. Об'єктом оренди могли бути цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їх структурних підрозділів, а також окреме індивідуально визначене майно державних підприємств і організацій (ст. 4).
2. Орендарями могли бути організації орендарів, створені членами трудового колективу державного підприємства, організації (їх структурних підрозділів), громадяни і юридичні особи України, іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства (п. 1 ст. 6). Однак лише при відсутності заяви організації орендарів усі інші вказані вище фізичні та юридичні особи могли реалізувати своє право на оренду (п. 3 ст. 10). Тобто за трудовимиколективами закріплювалось монопольне право на оренду підприємств та організацій.
3. Ініціатива щодо укладення договору оренди визнавалась лише за потенційними орендарями (ст. 7), а орендодавець її позбавлений. (Що зовсім нелогічно).
4. Умови договору оренди зберігали свою силу на
Loading...

 
 

Цікаве