WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове релулювання підприємництва в Україні - Курсова робота

Правове релулювання підприємництва в Україні - Курсова робота

конкурентноздатності і суспільного процвітання.
Для активізації зусиль у цьому напрямку і більш повного розуміння всього комплексу наявних проблем насамперед необхідно зупинитися на теоретичному аспекті проблеми підприємництва. Незважаючи на велику кількість робіт із даної теми, дотепер чіткого, заснованого на науковій теорії, однозначного визначення поняття підприємництва ще не склалося. Існуючі на сьогодні концепції характеризують підприємництво в трьох напрямках:
1) доступність різноманітних видів ресурсіві можливість ними розпоряджатися з метою одержання прибутку при постійній наявності чинника ризику і непевності кінцевого результату діяльності;
2) ефективне управління й організація виробничого процесу з постійним і широким використанням нововведень;
3) особливе новаторське, творче поводження суб'єкта, що хазяює, його підприємливість, що є рушійною силою економічного процесу.
Основне ж умова можливості існування підприємництва вчені і практики бачать у створенні конкурентного середовища і надання економічної свободи суб'єкту господарювання. Вже таке розуміння суті проблеми дозволяє пояснити важливу особливість розвитку сучасної світової економіки - усе більш зростаючу роль малого бізнесу. Його якісними критеріями є:
- переваження приватної власності на засоби виробництва;
- юридична й економічна незалежність у прийнятті рішень;
- спрощена система управління;
- фахова взаемозамінність робітників;
- особиста участь власника в управлінні підприємством;
- ініціативний, пошуковий характер діяльності.
Неважко зауважити, що принципи діяльності цих фірм близькі характеристиці підприємництва. Дійсно, практично повсюдно відбувається ототожнення підприємництва з малим бізнесом, широке використання у вітчизняній науці і практику терміна "мале підприємництво".
Очевидна і причина цього явища - широке поширення підприємництва в сферах малого бізнесу. Саме цей сектор економіки подає найбільше ефективну систему добору талановитих і заповзятливих людей, дозволяє створювати необхідну атмосферу конкуренції, сприяє швидкому рішенню цілого ряду проблем, що не можуть бути дозволені більш значними господарськими структурами.
Конкуренція - ця основна умова, при якому працюють ринкові механізми, що генерують цінові сигнали, що породжують стимули, що формують ринковий достаток, розмаїтість асортименту і висока якість товарів і послуг.
Україні, як і іншим країнам із перехідною економікою, у спадщину від радянської державно-монополістичної системи дісталася сукупність відношень між підприємствами, не сумісна з конкурентним середовищем. У системі, заснованої на загальному огосударствлении власності і сверхцентрализации, значно переважали значні і найбільші підприємства. У колишньому СРСР підприємства з чисельністю працюючих понад 1000 чел. робили майже 3/4 усієї промислової продукції, концентрували 80% основних промислово-виробничих фондів, споживали більш 90% всієї електроенергії. Такий рівень концентрації був адекватний планово-директивній системі, теорія і практика якої виходила з уявлення про економіку як єдиному комплексі. Малою кількістю значних підприємств зручно управляти, установлювати їм планові завдання і нормативи, розподіляти між ними ресурси, призначати і зміщати керівників і т.д.
Монополізм планово-директивної системи - це, головним чином, відомчий монополізм, природа якого, по суті, не пов'язана з розмірами підприємств і їхньої кількості. Тим часом, руйнація відомчого монополізму саме по собі аж ніяк не формує конкурентного Середовища, оскільки в більшої частини галузей залишається високий рівень концентрації виробництва, тобто переваження невеличкої кількості значних підприємств. Відбувається лише деякий зсув у структурі монополізму - монополізм відомчий вітесняется монополізмом підприємств. По своїх негативних наслідках останній нітрохи не краще відомчого монополізму. Навпроти, якщо відомчий монополізм лишає деякі можливості контролю над надмірними "апетитами" підприємства-монополістів, то монополізм підприємств у його чистому виді породжує ціновий беспредел, створює можливість "притиснути до стінки" покупців у змісті асортименту продукції і її якості, відкладати на невизначений час технологічне відновлення виробництва.
Звичайно, конкурентне середовище може бути створена і при цих умовах на основі лібералізації зв'язків із зовнішнім ринком, зокрема за рахунок ослаблення митних обмежень для закордонних товарів, що надходять на внутрішній ринок, з одночасним посиленням контролю за їхньою якістю. Але такий шлях формування конкурентного середовища при найглибшій економічній кризі надзвичайно небезпечний. Створена в такий спосіб конкурентне середовище спроможне лише підсилити дію сил, що руйнують національну економіку. Не можна не враховувати, що товари, вироблені на більшої частини українських підприємств, у порівнянні з товарами світового ринку неконкурентноспроможні. Більшість українських підприємств цієї конкуренції не витримає, що може збільшити і без того їхній скрутний стан.
Існує думка, що рішення даної проблеми лежить у технологічному відновленні виробництва, що повинно зробити продукцію підприємств конкурентноспроможної. Проте і це рішення рекомендується сумнівним насамперед через умови його виконання. Інфляція, що галопує, робить инновацию малоймовірної, оскільки нормальна підприємницька діяльність не спроможна дати необхідні засоби для інвестицій. Сумнівно також одержання засобів для цієї цілі ззовні, оскільки умови тієї ж інфляції і нестабільності економіки України змушують інвесторів шукати такі помешкання капіталу, що спроможні давати негайну віддачу, тим часом як вкладення у виробництво завжди сполучені зі значним періодом часу і ризиком.
Але навіть якщо значним підприємствам і вдасться обновити технологію, у багатьох випадках вони приречені залишатися неконкурентноспроможними на світовому ринку. Це обумовлено не в останню чергу особливостями їхньої структури, що склалася в умовах командно-адміністративної системи.
Підприємства (у першу чергу значні, але не тільки вони) створювалися за принципом максимально замкнутого комплексу підрозділів. Це диктувалося реальними умовами діяльності підприємств і було узаконено нормативними актами, що регулюють їхні типові структури. Склад підрозділів основного виробництва формувався таким чином, щоб зводити до мінімуму залежність підприємств від постачальників. На кожному підприємстві створювалася широка номенклатура підрозділів допоміжного й обслуговуючих виробництв. Апарат управління, як правило, уключав численні відділи, групи, бюро, лабораторії.
Такий підхід до формування структури підприємств диктувався не тільки прагненням максимально обмежити зв'язку через міжвідомчі бар'єри, але і тим, що оплата послуг сторонніх організацій, як правило, обходилася дорожче в порівнянні з витратами
Loading...

 
 

Цікаве