WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правопорушення - Реферат

Правопорушення - Реферат

уголовно-правову норму.
Таким же чином, визнавався злочин і в законодавстві. Уголовні кодекси Франції (1791 та 1810 pp.) визначали злочин як каране кодексом правопорушення.
Російське уголовне укладення (1845, 1903) називало злочином діяння, заборонене під час його вчинення законом під страхом покарання (з погрозою покарання). Таке визначення злочину - як дій, які заборонені уголовним законом з погрозою покарання, - називають типовим, класичним: формально-визначеним.
Воно й найсправді має істотну ваду, бо не містить відпо-віді на питання - чому саме ці дії визнаються злочином. Виходить тавтологія - злочин - це те, що карається, а карається злочин.
Треба зазначити, що в останній час багато західних кримі-налістів намагається знайти матеріальну ознаку злочину. На-приклад, Вельцель, Маурах (ФРГ) вважають, що злочин - це діяння, яке посягає на елементарні суспільно-етичні цінності.
Сатерленд (США) вважає злочином шкідливі впливи на суспільні інтереси, а Уолкер (Англія) - поведінку, небажану для народу.
Наведені визначення злочину хоча і мають деякі вади, але в них міститься найважливіший принцип уголовного права - nullum crimen sine lege - немає злочину, не передбаченого законом.
Створений ще давньоримськими юристами цей принцип є найважливішим для демократичного уголовного законодавства та практики його застосування. Якраз тому він закріплений в ст.5 декларації прав людини і громадянина 1789 p.: "Все, що не заборонено законом, не може бути забороною, і ніхто не може бути примушений робити те, що закон не вимагає" та в ч.2 ст.11 Всезагальної Декларації прав людини ООН від 10 грудня 1948 p.: "Ніхто не може бути засудженим за злочин на підставі вчинення будь-якого діяння чи бездіяльності, які під час їх вчинення не були визнані злочином національним законом або міжнародним правом".
Ці законоположення завжди мали і тепер мають дуже важливе значення в боротьбі проти свавілля держави, хоча, як свідчить історія радянської імперії, вони не дають гарантії захисту прав людини - за часи її існування були закатовані мільйони ні в чому не винних, людей.
В радянському уголовному законодавстві злочин визначався, головним чином, не юридичне, а політико-ідеологізовано. В Керівних засадах уголовного права 1919 р. (ст.6) та в УК РСФСР 1922 р. злочином називалось суспільно небезпечне діяння, яке посягає на суспільний лад і правопорядок, встановлений на перехідний до комуністичного ладу період часу. Таким самим воно було і в У К РСФСР 1926 p. та в КК УРСР 1927 р.
У цьому визначенні злочину зовсім відсутня вказівка на передбачення злочину законом. Це був широкий простір для свавілля, беззаконня.
Для цього в уголовне законодавство були включені статті про застосування аналогії уголовного закону (ст.10 У К РСФСР, ст.7 КК УРСР) - злочином визнавалось судом всяке діяння, яке було підібне злочинові (мало деякі ознаки злочину).
Лише в Основах уголовного законодавства Союзу РСР та союзних республік 1958 p. було визначено, що злочин - це діяння, передбачене уголовним законом.
Чинний Кримінальний кодекс України, визначаючи злочин (ст.7), виділяє в його понятті дві головні ознаки злочину - суспільну небезпечність та протиправність.
Стаття З КК виділяє ще дві важливіші ознаки злочину - вчинення злочину винно (навмисно чи необережно), а також караність злочину.
Із законодавчого визначення злочину витікають його головні ознаки:
1) злочинне діяння,
2) суспільна небезпечність,
3) протиправність,
4) винність,
5) караність.
Практичне значення поняття злочину полягає в тому, що воно окреслює коло уголовно караних діянь, дає злочинові чітку суспільно-політичну характеристику, вказує на його соціальну спрямованість і суспільну небезпечність, викриває зміст тих суспільних благ (цінностей), які виступають його об'єктом, виконує роль міри (масштабу) для відмежування злочину від інших правопорушень.
Законодавче визначене поняття злочину, по-перше, утворює в громадській свідомості образ і характер забороненого уголовним законом діяння і, таким чином, виконує інформаційну, запобіжну роль.
По-друге, воно дає правозастосовникам знання про злочин, уявлення про його головні ознаки, найсуттєвіші особливості, завдяки чому забезпечується можливість відмежування його від дій незлочинних. Розмежування злочину і дій не злочинних - дуже важливе практичне завдання, бо від того, як воно буде ви конане, залежить доля громадянина, його волі, прав і законних інтересів, а також стан і рівень законності в суспільстві.
З урахуванням усіх ознак злочину його поняття можна визначити таким чином. Злочин - це заборонене уголовним законом суспільно небезпечне, винне та протиправне посягання на суспільні відносини, яке спричинює у їх сфері суспільно небезпечну шкоду або утворює реальну загрозу заподіяння такої шкоди.
Злочини та інші правопорушення - проступки (адміністративні, дисциплінарні і цивільні) є діяннями суспільно небезпечними і протиправними, які порушують правопорядок, норми моралі і завдають шкоди суспільним відносинам. Як злочини, так і правопорушення за суджуються суспільством, за те й інше настає покарання. Проте проступки істотно відрізняються від злочинів, а саме:
а) за злочини настає кримінальна відповідальність, за про-ступки - адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова;
б) за злочини міру кримінального покарання (позбавлення волі, виправні роботи та ін.) визначає суд, а за проступки міру покарання визначає не тільки суд, а й інші органи держави, посадові особи і громадські організації;
в) покарання за злочини більш суворі, ніж за проступки;
г) найістотніша відміна злочинів від інших правопорушень - у характері і ступені їхньої суспільної небезпечності. За характером і ступенем суспільної небезпечності злочини відрізняються, як правило, посяганням на більш важливі об'єкти, заподіянням більш значної шкоди суспільним відносинам, ніж проступки.
На підвищений ступінь суспільної небезпечності злочинів порівняно з проступками впливають об'єктивні і суб'єктивні ознаки: розмір заподіяної шкоди, спосіб, місце, час, наслідки вчиненого діяння, форма вини, мотив і мета.
Порушення правил безпеки руху і експлуатації автотран-спорту тягне за загальним правилом адміністративну або дис-циплінарну відповідальність, але якщо таке порушення супро-водилося завданням потерпілому тілесних пошкоджень, настанням смерті чи призвело до великої матеріальної шкоди, то підвищенасуспільна небезпечність перетворює його в злочин, передбачений ст. 215 КК.
Знищення особистого майна громадян є злочином за умови, якщо воно вчинене навмисно (ст. 145 КК). Необережне знищення такого майна розглядається як цивільно-правове правопорушення.
Міри кримінального покарання встановлюються тільки кримінальними законами, які приймає Верховна Рада України, а адміністративна і дисциплінарна відповідальність регулюється як законами, так і підзаконними актами.
Розділ 2. Склад правопорушення та характеристика його елементів.
В боротьбі зі злочинністю найважливіше досягти ефек-тивності цієї боротьби і не допустити порушення закону. Тому саме головне в притягненні до уголовної відповідальності - мати для цього законні підстави і
Loading...

 
 

Цікаве