WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові інститути - Реферат

Правові інститути - Реферат


Реферат на тему:
Правові інститути
Зміст.
1. Організаційно-правовий механізм захисту прав і свобод людини 3
2. Правовий інститут омбудсмена за кордоном 4
3. Специфіка українського інституту омбудсмена 5
Література 8
1. Організаційно-правовий механізм захисту прав і свобод людини
Однією з найважливіших ознак правової держави, розвинутої демократії є реальне забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина.
Нині в Україні існує гостра проблема гарантування цих прав і свобод. Вперше міжнародні акти, присвячені даному питанню, були ратифіковані УРСР як суб'єктом міжнародного права ще в 50-ті роки. Однак активний процес їх реалізації розпочався лише після проголошення Україною незалежності. Так, 17 липня 1997 p. було ратифіковано один з основних міжнародно-правових документів у галузі прав і свобод людини та громадянина - Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 p., підписану членами Ради Європи з урахуванням Загальної декларації прав людини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 p.
В Україні діє організаційно-правовий механізм захисту основних прав і свобод людини та громадянина, який включає в себе інституційні структури - Верховну Раду, Президента, Кабінет Міністрів, судову систему, прокуратуру та інші правозахисні органи. Створено громадські правозахисні організації - Українсько-американське бюро захисту прав людини, Українську правничу фундацію з Центром прав людини.
У ст. 101 Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 p., вперше було закріплено положення про те, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" 1997 p. регулює правовий статус українського правозахисникаИТ. Цей орган у світі став відомим під назвою "омбудсмен". У юридичній енциклопедії 1997 p. інститут омбудсмена визначений таким чином:
"...спеціальна посадова особа парламенту, яка стежить за законністю дій державних органів і дотриманням прав і свобод громадян".
Аналіз положень Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" дозволяє стверджувати про урахування в ньому основних традицій та досягнень цього інституту в країнах Скандинавії, Великобританії, Франції, Канаді, Іспанії, Португалії, Польщі та інших державах. Водночас існує й певна специфіка законодавчого регулювання діяльності інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка потребує проведення докладного аналізу.
Насамперед - це деяка розосередженість законодавчого регулювання діяльності українського омбудсмена, що включає в себе Конституцію України 1996 p., Закон України "Про державну службу" 1993 p.. Закон України "Про звернення громадян" 1996 p.. Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" 1997 p. [З]. Крім того, надалі даний список повинен поповнитися ще низкою документів у зв'язку з необхідністю урегулювання внутрішньої організації апарату Уповноваженого та діяльності регіональних представників українського омбудсмена.
Необхідно зазначити, що в самій назві "Уповноважений Верховної Ради України з прав людини" закладена основна ідея створення інституту омбудсмена в Україні. На мою думку, інтерпретація загальноприйнятої дефініції "омбудсмен" як "Уповноважений з прав людини" - це не випадковий факт, а нагальна вимога часу, запровадження ще одного правозахисного механізму. Визначення ж місця даного інституту в розділі Конституції 1996 p., присвяченому Верховній Раді, та розкриття концепції функціонування українського омбудсмена в Законі України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" свідчить про призна-чення Уповноваженого бути насамперед засобом парламентської охорони прав і свобод людини та громадянина.
Як і омбудсмени усього світу. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини бере участь у чітко окресленому колі суспільних відносин, які створюються між людиною, з одного боку, та органами державної влади, їх посадовими і службовими особами, - з іншого. Водночас звертає на себе увагу той факт, що український законодавець значно розширив компетенцію інституту Уповноваженого, включивши до його компетенції органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи, організації незалежно від форми власності.
2. Правовий інститут омбудсмена за кордоном
У найбільш розвинутих демократичних країнах розглядуваний нами інститут займає важливе місце в системі органів, що здійснюють контроль за діяльністю апарату управління і ефективно захищають права і свободи людини та громадянина від незаконних дій адміністрації. Вперше його було засновано у Швеції в 1809 p. Є думка, що цьому сприяла лібералізація суспільних відносин на початку XIX ст., обумовлена появою у Швеції конституційних норм. Шведський риксдаг (парламент) прийняв у 1809 p. Документ про правління. Цей конституційний акт було розроблено під впливом принципу поділу влади Ш.Монтеск'є і спрямовано на урівноваження широких повноважень короля з повноваженнями парламенту.
Здійснення контролю за цим покладалося на спеціального парламентського комісара - омбудсмена. Останній був зобов'язаний стежити за додержанням законодавчих актів парламенту органами державної влади і місцевого самоврядування. Його було наділено повноваженнями, пов'язаними із захистом прав громадян від свавілля адміністрації.
З 1919 p. подібні посади почали запроваджуватись й в інших країнах. Учасники конфе-ренції ООН 1959 p. запропонували поширити цей інститут на всі держави світу.
У різних країнах існує понад 100 омбудсменів. В одних державах дана посадова особа іменується омбудсменом, в інших - посередником або парламентським уповноваженим з прав людини. Це пояснюється насамперед різним історичним середовищем, неоднаковою правовою культурою, впливом конституційно-правових систем.
Можна виділити певні ознаки, що об'єднують усіх омбудсменів. Вони полягають у тому, що статус такої особи характеризується: 1) незалежним становищем в системі державних органів; 2) незмінюваністю протягом усього строку повноважень парламенту, який її призначив;
3) відкритістю та доступністю для усіх громадян, які потребують захисту своїх прав і свобод;
4) відсутністю формалізованих процедур розгляду скарг і звернень; 5) безоплатністю надання допомоги; 6) зв'язаністю не тільки правовими нормами, а й уявленнями про справедливість і "здоровий глузд".
Нині у світі існують
Loading...

 
 

Цікаве