WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Журналістика як сфера масового розуміння - Реферат

Журналістика як сфера масового розуміння - Реферат

випадку?
Вони є всім. Усі є першим - засобами масового інформування. Термін цей є цілком новим, але зовсім не несподіваним, не суперечливим внутрішньо, а до того ж - з потужною валентністю у зовнішніх поняттєвих зв'язках. Цілком можливо, він не приживеться в теорії журналістики, а тим більше у її практиці, але залишиться на спогад як приклад послідовного й ретельного дослідження процесів масової інформації.
Другими, тобто такими, що належать до сфери масової комунікації, за радянських часів були всі ЗМІП. Матеріали, надруковані у "Правді", неможливо було спримати інакше, як у суб'єктно-об'єктному контексті. Неправильне розуміння й особиста інтерпретація правдистських публікацій були вкрай небезпечними й таврувалися спочатку як прояв контрреволюційності, потім як "вылазка врагов народа", а ще пізніше як дисидентство - з усіма наслідками. Вести діалог з газетою за сталінських часів можна було тільки в руслі підтримки єдиновірного курсу, а в післясталінські часи - у руслі пошуку найкращих шляхів виконання історичних рішень центрального комітету партії.
Нині сфера масового спілкування в Україні ніби пульсує: вона то поширюється, як на початку 90-х, то звужується, як наприкінці цього ж десятиліття, то знову виявляє тенденції до збільшення, як у часи політичної кризи зими 2001-го. Певні зміни відбуваються, хоч і у меншій амплітуді, напередодні виборів, особливо до Верховної Ради. Коли переглядаєш газети деяких партій - як лівого, так і правого сектору політичного спектру - не можеш позбавитися думки, що Й.Сталін був напрочуд скромною людиною: його портрет у "Правді" з'являвся лише раз на кілька місяців. На противагу йому автори сучасних "культиків особи" прикрашають своїми портретами кожну полосу пересічного номера газети, а вже передвиборні номери містять по кілька знімків на кожній з їхніх полос. Справедливо виникає запитання - а чи журналістика це взагалі? Може, це нове повернення старих ЗМІП з притаманними їм перекрученнями не тільки спілкування, а й комунікації й навіть інформування? Розуміння - загальнолюдська цінність, масове розуміння - явище соціокультурного, а не вузькопартійного масштабу.
Тому вузько трактований комунікативний спосіб спілкування осередків преси з масовою аудиторією в Україні лишається, він не припинив свого існування зі зникненням недемократичного державного устрою. А отже, він має живильне середовище у самому соціально-політичному житті суспільства. Такий спосіб зв'язку преси зі своїм читачем не є тільки рудиментарним, він покликаний дожиття самою системою відносин між політичними партіями й їхніми лідерами з одного боку та рядовими членами з іншого. Але нині весь поступ демократизації українського суспільства, уся логіка розгортання процесів соціального визволення й національного відродження, створення незалежної демократичної держави вимагають подолання масово-комунікативного способу зв'язку з читачем через включення його у спосіб масового спілкування.
Ступінь щирості діалогу з читачем (інакше кажучи, ступінь діалогічності спілкування через пресу) прямо залежить від ступеня свободи преси взагалі й даної газети чи телерадіокомпанії зокрема. Зворотний бік цієї істини виглядає дуже непривабливо та й небезпечно для редакцій преси соціально відповідальної моделі. Як тільки читачі побачать, що замість спілкування з газетою починається їхнє "комунікування" - дуже швидко таке видання відчує зменшення аудиторії. У такому контексті краще вже обирати стратегію базового рівня, тобто просто інформувати: так менше ризику втратити довіру публіки.
Можна було б поставити тут наступне запитання, про те, що преса є засобом масового розуміння, якби це не було так драматично передчасно. Спочатку має закінчитися інформаційний бум, прийти усвідомлення того, що головне у інформації - не її кількість і навіть не якісні характеристики, а її якісне засвоєння, тобто розуміння. Найкраща інформація нічого не варта, якщо її не зрозуміли: її просто немає у того, кому вона адресована. Повинна настати епоха постінформаційна, і вона, цілком імовірно, матиме назву епохи герменевтики.
Тоді й настане час назватися ОМР - органами масового розуміння. Тоді все стане на свої місця.
?
Література
1. Бахтин М. М. Проблема диалогической речи // Собр. соч.: В 7 т., Т. 5. - М.: Русские словари, 1996. - Т. 5. - С. 209 - 218.
2. Бахтин М. М. Проблема текста // Собр. соч.: В 7 т., - М.: Русские словари, 1996. - Т. 5. - С. 306 - 328.
3. Брудный А. А. Понимание и общение. - М.: Знание, 1989. - 64 с.
4. Владимиров В. М. Комерційна журналистика як галузь інформаційного бізнесу. - Луганськ: Вид-во Східноукр. держ. ун-ту, 1995. - 137 с.
5. Владимиров В. М. Основы журналистики в понятиях и комментариях. - Луганск: Изд-во Восточноукраинского гос. ун-та, 1998. - 134 с.
6. Каган М. С. Мир общения: проблема межсубъективных отношений. - М.: Политиздат, 1988. - 319 с.
7. Кохлікян Р. Метафізика здійснення безадресного дискурсу (Про здійснення розуміння) // Філософська думка. - 1999. - № 1-2. - С. 43 - 63.
8. Масова комунікація: Підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов. - К.: Вид-во КНУ імені Т. Шевченка, 1999. - 634 с.
9. Потебня А.А. Полное собрание трудов: Мысль и язык / Подгот. текста Ю. С. Рассказова, О. А. Сычева; Комментарии Ю. С. Рассказова. - М.: Лабиринт, 1999. - 300 с.
10. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. - К.: Видавничий центр "Київський університет", 1999. - 308 с.
11. Різун В. В. Природа й структура комунікативного процесу. Лекційний фонд Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка (лекція друга). - К., 2000. - 28 с.
12. Сознание и понимание. - Фрунзе: Илим. - 1982. - 123 с.
13. Anderson David, Benjaminson. Investigative Reporting. Bloomington; London. Indiana University Press. - 1976. - 307 p.
14. Cherry C. On Human Communication. A Review, a Survey and a Criticism. Cambridge (Mass) - L, 1966. - P. 3-5.
15. Goban-Klas T. Media i komunikowanie masowe. Teorie i analisy prasy, radia, telewizji i Internetu/ - Warszawa-Krakow: Wydawniyctwo naukowe PWN, 1999. - 336 s.
Loading...

 
 

Цікаве