WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Сугестивність інформації (про підтекст, його силу впливу) - Реферат

Сугестивність інформації (про підтекст, його силу впливу) - Реферат

повідомлення агентств, рекламні матеріали, що були відібрані та підготовані до публікації або видані в ефір.
Але ми все-таки дозволимо собі залишитися у ІІ тисячолітті і залишимо разом із собою перше визначення журналістського твору - адже воно набагато більш адаптоване до вирішення нашої проблеми, в якій велику роль грає саме концепція.
Як вже було зазначено вище, облишмо інформаційні жанри. Нас цікавить та сфера журналістської діяльності, що здатна наводити людей на роздуми, викликати у них не тільки одномірну реакцію, а спонукати до складної розумової діяльності. Себто жанри аналітичні (стаття, кореспонденція, огляд, лист, огляд преси, коментар, інтерв'ю) та художньо-публіцистичні (нарис, есе, фейлетон, памфлет, гумореска).A propos, треба було б особливу увагу приділити саме фейлетону, памфлету та гуморесці - сатиричним та гумористичним жанрам: адже сатира і гумор немислимі без сугестивності та інтелектуалізму. Сатира і гумор взагалі існують завдяки феномену сугестивності, що змушує людину сміятися з абсолютно пересічних, як на сторонній погляд, фактів. А вже те, що сатиру та гумор людина сприймаєсаме посередництвом інтелекту, а не інтуїції, інстинктів тощо - це очевидно. Приклади довго шукати не доведеться: сугестивними є абсолютно всі анекдоти, афоризми абощо. Наприклад, "ТВОРОГ - НАРОДУ!" - це сугестивний жарт, зрозуміти який можливо лише знаючи про існування "ворогів народу". Але, щоб досліджувати цю, безперечно, цікаву проблему, треба осягнути величезний філософський та психологічний матеріал, присвячений гумору та сміху. Тому ми відкладемо гумор та сатиру і займемося серйозними аналітичними та художньо-публіцистичними жанрами.
Отже, журналістський твір - це система, себто сукупність спільних ознак, що виражають єдине ціле. Рівень модульності твору - цілісності, відповідності до теми, ідеї тощо - залежить від рівня концептуального вираження матеріалу, а значить, системою журналістського твору, законом, за яким в ньому структуризовані та розміщені факти та судження, є концепція (але концепція не є синонімом системності, бо безсистемність - то також концепція). Концепція ж, у свою чергу - це система поглядів на явища чи події та шляхи їх осмислення чи реалізації. Складається ж вона (наше журналістське "двічі два") з теми, ідеї, сюжету, композиції та жанру. Якщо надто просто - звернемося по допомогу до "Радянського Енциклопедичного словника":
КОНЦЕПЦІЯ (від лат. Conceptio - розуміння, система) - це певний спосіб розуміння, трактування якихось явиз, основна точка зору, провідна ідея для їх освітлення, провідний задум, конструктивний принцип різних видів діяльності.
Концепція - дуже модне серед сучасних журналістів слово. Сказати б навіть - слово-паразит. Авжеж, годі пояснити, що це таке, простими словами. Та вряди-годи головний редактор, домагаючись у охочого автора пояснень щодо задуманої програми або матеріалу і чимраз наштовхуючись на нерозуміння слова "концепція", візьме та й гримне: "Та скажи ти, що воно таке, ось тобі й концепція!" "Що воно таке?" - найкраще з простих визначень концепції, в ньому грає властива простонародній мові емпірічність та амбівалентність, бо концепція - поняття всеохоплююче, тож вимагає всеохоплюючих пояснень.
2
Славнозвісний суворовський принцип, який в нашому випадку може бути інтерпретований як "Заплуталися в теорії - розберемося на практиці", спонукає мене перейти до аналізу конкретних журналістських творів. Щоб позбутися додаткових факторів впливу звуку та зображення, я з легким серцем обрав первинну (чи первісну?) форму журналістики - газету. В даному випадку це газета "Час/Time". Розгляньмо великий, концептуальний та глибокий матеріал Ольги Наливайко "Закарпаттю сумно стало, та сумно стало, та гей!. . . " (див. додаток) - багатопланове проблемне есе, що до найдрібніших деталей розкриває проблеми українців та неукраїнців у Закарпатті.
Перед автором стояла проблема, водночас і легка, і надзвичайно важка - в залежності від "планки", яку автор самостійно ставить для свого матеріалу. Позаяк читачі газети "Час" - це здебільшого проукраїнськи орієнтовані інтелігентні люди, які просто створені для адекватного сприйняття інтелектуальної інформації, можна було відбутися просто переліком злодійств, правопорушень та інших прикрих фактів, що мають місце в Закарпатті. У цьому випадку даний матеріал мав би такий вигляд:
"На Закарпатті - економічна криза, падіння обсягів виробництва. Страждає тваринництво, меблева промисловість. Місцеве населення - "русини" - не ототожнюють себе з українцями, а за традицією або визначають себе як окремий етнос, або, підтримувані місцевими комуністами, виявляють проросійську орієнтацію. Місцева влада підтримує намагання русинів, а також найбільшої національної меншини - угорців - національно самовизначитися у межах Закарпаття. Злочинність зростає, і найбільший злочинець - це вочевидь мер Ужгорода Сергій Ратушняк, торгаш, москаль і бандюга. Він має надійне лоббі, яке забезпечує йому постійну популярність та необмежену владу. Не набагато ліпший і губернатор Закарпаття Сергій Устич. Закарпатський Рух офіційно вимагає зняти Устича з його посади."
Ось, власне, суть цього величезного, шпальтового, матеріалу. Та хіба подібне викладення фактів може зацікавити когось, окрім хіба що іноземця, якому що Закарпаття, що Подунав'я, що Далекий Схід - все одно !? Це був би "матеріял про досягнення і недоліки, в кращих традиціях застійної журналістики. " - те, чим це не є, за словами самого автора. На цей кістяк, складений з фактів, автор повинен наростити плоть з інтелектуальної інформації, у мертве, щойно зліплене з пороху тіло матеріалу - вдихнути душу, життя. Ось воно, високе призначення журналіста! Та менше з тим; простежуємо основні прийоми, за допомогою яких автор робить свій твір сугестивним, модульним і концептуальним.
1. Передусім автор обирає експресивну, публіцистичну форму викладення матеріалу. Вона вимагає від читача певного стану свідомості. Вже ця манера - риторичні запитання, короткі сентенції, власні судження, численні тропи - виражає сугестивність. Спроби сприйняти подібний текст у ключі прямої інформаційної функції факту неодмінно закінчаться фіаско: він спрямований на інтелект людини, на його здатність аналізувати інформацію та бачити в ній те, що не кажеться словами прямо, проводити паралелі, самостійно визначати закономірності. Ось, приміром: "Навтіь вино-горілчані вироби місцевого виготовлення (прощавай, "Трояндо Закарпаття"?) поступилися місцем імпортованій продукції далеко не кращої якості". У дужках, по-перше, вказана конкретна назва продукції місцевої віно-горілчаної
Loading...

 
 

Цікаве