WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Сугестивність інформації (про підтекст, його силу впливу) - Реферат

Сугестивність інформації (про підтекст, його силу впливу) - Реферат

нестримний сміх - хоча здається, що нічого смішного тут немає - тим часом як російська ж народна розвага з Пєтрушкою, всупереч своєму гумористичному призначенню, змушує хвилюватися не розум, а шлунок. Багато, багато таємниць ховає від нас людський розум.
Ключовим поняттям сугестивності є ПІДТЕКСТ. Згідно з "Короткою літературною енциклопедією", це "прихований зміст висловлення, що витікає зі співвідношення словесних значень з контекстом та особливо - з мовленнєвою ситуацією. Основою підтексту як художнього засобу є помічена свого часу В. Виноградовим властивість розмовної мови, де ". . . в залежності від ситуації, від намірів та мети мовця, від його експресії предметні значення слів можуть стати засобом вираження емоційногозмісту:прямі лексичні значення слів перестають формувати та визначати внутрішній зміст мовлення. "Уявлення про підтекст сформувалося на межі ХІХ та ХХ століть, у системі Станіславського підтекст набув широкого психологічного значення: "Сенс творчості - у підтексті. . . "
Отже, на підтекст падає основна підозра у вираження "чогось більшого" в тексті. . . Але як же тоді з сугестивністю на вищому рівні, на рівні концепції? Скоріш за все підтекст - це тільки втілення сугестивності на образному рівні. Знов-таки, це поняття абстрактне і суб'єктивне. Можна навести масу прикладів підтексту, який одній людині буде очевидний, а інша ніколи його не помітить. "Філософського каменя" з підтексту ми не дістанемо.
Наосліп полюючи за сугестивністю, неодмінно доводиться спіткатися з поняттям "архетип". Карл Густав Юнг визначає це своє дітище так: "Ми дізнаємося про існування психічного тільки завдяки певному змісту, який може проявитися у свідомості. Таким чином, ми можемо говорити про безсвідомісне тільки остільки, оскільки ми здатні показати його зміст. Зміст особистого безсвідомісного - це головним чином так звані "чуттєві комплекси", вони являють собою особистий бік психічного життя. В той самий час складові колективного безсвідомісного відомі як АРХЕТИПИ." "Літературознавчий словник-довідник" свідчить: "Архетип - прообраз, первісний образ-ідея. За Платоном це - ейдос, образ, що осягається інтелектом, за Августином Блаженним - споконвічний наявний в основі пізнання образ. Термін у різних системах духовної діяльності має відмінне поняттєве наповнення: у текстології - найдавніше спільне джерело всіх наступних копій переробок, у лінгвістиці - вихідна форма слова для пізніших утворень, у психології - прадавній взірець (абстрагована від конкретної ситуації ідея) колективної збірної підсвідомості, який існує одвічно у свідомості людства, і, передаючись з роду в рід, від покоління до покоління впродовж тисячоліть, у кінцевому підсумку мотивує вчинки та ідеї людини. Архетип актуалізується та виявляється в різних сферах духовного життя. Архетип закладений в основу чуттєво-настроєвих комплексів, визначаючи їх автономно, найяскравіше постає у міфах, фантазіях, снах, галюцінаціях, художній творчості тощо у вигляді стійких мотивів. "
Як бачимо, про інтелект у зв'язку з архетипом згадується лише в контексті філософії Платона - але ж згадаймо, що тоді поняття "ІНТЕЛЕКТ" було протилежне сучасному за змістом! Отже, архетип стосується підсвідомого та безсвідомісного, тим часом як інтелект - це протилежний екстремум. Якщо уявити собі наше дослідження як експедицію до одного з екстремумів, стане ясно, що безсенсовно, тримаючи курс на північний полюс, зазирати періодично на південний. Можливо, у психології та психоаналізі архетип - це той самий філософський камінь, який допоможе вченим розгадати таємниці людської душі. Але ми шукаємо душу в тексті, і тут нам доведеться, напевно, від архетипів надалі абстрагуватися. До того ж у декого з моїх колег, що досліджували суміжні з цією проблеми, вже прозвучала теза про те, що всі ці поняття, і складові концепції, і критерії, за якими ми оцінюємо системність журналістського твору - це також архетипи. Але на кожну тезу "Все - архетип" завше знайдеться антитеза "Ніщо не архетип", тому облишмо цю тему для наступників К. Г. Юнга.
АРХІТЕКТОНІКА - це організація твору в плані вираження його змісту, загальний естетичний план побудови журналістського твору, принципіальний взаємозв'язок його частин. Близьке до поняття композиції, поняття архітектоніки протягом довгого часу взагалі не виділялося. Але це заважало розмежуванню принципово різних та діалектично взаємопов'язаних категорій: твір як художня річ і твір як духовна реальність. Літературознавець М. Бахтін чітко розмежував ці поняття: композиція - це організація "зовнішнього твору", а архітектоніка - структура естетичного об'єкту. Поняття "архітектоніка" взяте з архітектури : там воно пов'язане з уявленням про довершеність, врівноваженість, стійкість - і в цьому плані статичність, нерухомість - художнього цілого.
Отже, маючи справу з архітектонікою журналістського твору, ми щоразу повинні шукати відповідь на додаткові "Чому?". Чому саме цей художній засіб, символ, факт використаний у даному творі? Чому він займає саме це місце? Чому його викладено саме в такій формі? Архітектоніка в архітектурі має за мету гармонійність, а в літературі - концептуальність, довершеність, а в сукупності з сугестивністю - ще й континуум множинності. Словом, якщо композиція співвідносна з прямою інформаційною функцією фактів, то архітектоніка - з інтелектуальною інформацією, сугестивністю, себто з предметом нашого дослідження.
ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ТВІР - система фактів, художніх засобів та образів, об'єднана єдиною концепцією. Матеріальною даністю журналістського, як і літературного, твору, що сприймається читачем, є його текст. Але твір не є тотожнім тексту. За словами М. Сапарова, "художній твір, що являє собою діалектику об'єкта й суб'єкта, не є матеріальна даність, знакова структура, він - саме твір, тобто складно детермінована духовно-практична діяльність, хоч і невідривно пов'язана з матеріальною даністю артефакту, але ніяким чином до нього не зведена". Усіляка система являє собою єдність елементів, що відбираються відповідно до принципів необхідності та достатньості; сполучення та взаємодія цих елементів визначаються метою системи. Для організації функціональної системи (у даному випадку - журналістського твору) необхідна наявність "системотвірного факту", прагнення до мети, тобто корисного результату для даної системи. Поняття мети визначає і вихідну позицію творця системи, і результат його діяльності, вона реалізується, здійснюється в системі. Якщо ж квапитися у ІІІ тисячоліття, то журналістськими творами треба визнати різноманітні продукти творчої діяльності журналістів, офіційні документи,
Loading...

 
 

Цікаве