WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Способи одержання інформації, співпраця з науковцями - Реферат

Способи одержання інформації, співпраця з науковцями - Реферат

отримання інформації з офіційних джерел перетворюється на досить складну і тривалу процедуру. Але якщо інформація важлива для журналіста, він має її пройти. Іноді більш успішним буде шлях отримання інформації через прес-службу чи відділ відомства по зв"язках з громадськістю, а іноді - через налагодження дружніх відносин безпосередньо з чиновником-власником інформації. Однак досвід переконує, що далеко не на всі питання можуть бути отримані відповіді з державних джерел. Тоді журналіст звертається в неурядові екологічні організації, яких сьогодні стає все більше. Такі об"єднання прагнуть допомогти суспільству у вирішенні тих проблем, які державні органи не вирішують чи вирішують не найкращим чином.
Журналіст, що розпочинає збирати інформацію з визначених заздалегідь джерел, має такі проблеми: вибір оптимального способу одержання даних та їх надійна фіксація. Зазвичай, працівники мас-медіа використовують два найпоширеніші методи: інтерв"ю і вивчення документів. Серед них менш надійне - інтерв"ю при використанні якого проявляється суб"єктивність журналіста, і її важко перебороти. Однак більшість матеріалів все ж готується саме на підставі бесід із людьми.
Успіх інтерв"ю залежить від багатьох умов, і в першу чергу - від добре попередньо виконаної "домашньої" роботи. Вона містить у собі максимально детальне ознайомлення з темою та із співрозмовником за допомогою різних джерел і способів:
" опитування тих, хто добре знає майбутнього співрозмовника, у тому числі колег редакції, що мали з ним справу;
" ознайомлення з результатами професійної роботи співрозмовника;
Підсумовування "домашньої" роботи виконується для того, щоб переконатися, чи буде цікавою тема передбачуваної розмови для бесіди й скласти перелік питань. Продумувати цей перелік варто завжди - таким чином журналіст застрахує себе від банальних, недоречних запитань і питань, що вже задавалися. До того ж співрозмовники не дуже люблять, коли з ними говорять без підготовки, вони розглядають це як неповагу до себе. А деякі з них неодмінно скористаються помилкою інтерв"юера й висміють недотепу.
Після підготовки залишається домовитися про зустріч, іноді при цьому узгоджуються основні напрями розмови. Професійні журналісти, як правило, прагнуть влаштувати зустріч наодинці, тому що в присутності інших людей співрозмовник стає більш стриманим у своїх судженнях. А щирість відповідей є найголовнішим в інтерв"ю.
Однією з проблем для кожного журналіста - як встановити довірливі стосунки. Домагаються цього по-різному.
Ось деякі поради:
" знаходьте й використовуйте приємні асоціації;
" дозволяйте співрозмовнику почувати себе невимушено й бути готовим розповідати;
" не задавайте прямих питань доти, поки не переконаєтесь, що він готовий дати бажану й точну інформацію.
Інтерв"ю буде вдалим, коли журналіст дотримуватиметься певних рекомендацій:
" намагатися ставити питання так, щоб вони були зрозумілі;
" допомагати співрозмовнику усвідомлювати відповідальність за свої твердження;
" тримати важливі питання в голові доти, поки не буде отримано адекватну інформацію на кожне з них;
" записувати всі дані одразу чи якнайшвидше по закінченні бесіди, щоб не загубити важливу інформацію;
" провокаційні запитання ставити лише під кінець розмови.
Наприкінці інтерв"ю журналіст має особливо уважно стежити за додатковими зауваженнями співрозмовника. У цей час люди зазвичай розслаблюються і часто говорять про те, чого уникали під час спілкування.
Зібравши необхідні дані, кореспондент перевіряє отриману інформацію. Причому перевірка має проводитися завжди й інтерв"юєр не повинен забувати про цей етап роботи. Сумлінний журналіст відрізняється тим, що для уточнення даних зробить на п"ять телефонних дзвінків більше, ніж його легковажний колега.
Існує кілька випробуваних способів перевірки фактичних відомостей:
" коли матеріал готовий, варто передзвонити джерелу і перевірити ще раз цифри, факти, інші дані, чітко зачитати й важливі висловлювання і запитати: "чи правильно я відтворив ваше судження?";
" за можливості варто зіставити отримані дані з наявними аудіо- записами, текстовими документами;
" показати текст експертам;
" зачитати матеріал досвідченим колегам у редакції;
" дати прочитати текст редакційному юристу.
Усі ці нехитрі дії позбавлять журналіста від можливих помилок і неприємностей.
Ще один важливий спосіб - вивчення документів. Документ - це інформація, зафіксована в друкованому чи рукописному тексті, на магнітній стрічці, чи фотоплівці відеокасеті, у деяких випадках чи не найважливіший інструмент у роботі журналіста. З його допомогою перевіряються дані, отримані в ході інтерв"ю. Він стає аргументом і доказом, коли журналісту потрібно доводити свою правоту в суді. Опора на документи робить публікацію ґрунтовною і захищеною. Професійний журналіст використовує будь-яку можливість, щоб забезпечити себе копіями документів, з якими йому доводиться працювати.
Робота з документами - ключовий момент творчого процесу. Вона містить у собі пошуки документів, його освоєння, перевірку на надійність. Освоєння документа складається з пошуку даних, їхньої інтерпретації та фіксації.
Щоб перевірити документ на надійність:
по-перше, необхідно переконатися в тому, що він створений дійсно тим автором, який указаний;
по-друге, варто визначити вірогідність уміщених у ньому даних, тобто переконатися, що вони відповідають дійсним подіям.
по-третє, важливо усвідомити те, наскільки репрезентативні ці дані та чи утворять вони достатню базу для серйозних висновків. У деяких випадках журналісту може знадобитися допомога фахівців.
Існують вимоги до роботи з отриманою інформацією.
Журналіст повинен:
простою і зрозумілою мовою викладати факти, не спотворюючи їх, не створюючи двозначності, уникаючи механічних повторень, писати короткими реченнями.
Крім того, він має вибирати найголовніше із зібраних документів, уникати непотрібних, другорядних деталей, спеціальних термінів, абревіатур і особливо уважно перевіряти написання імен, прізвищ, посад, адміністративних назв, цифр, цитат. Недбалість при написанні критичної статті може обернутися проти самого кореспондента. Написавши складний аналітичний матеріал, іноді не варто квапитись нести його в редакцію. Наступного дня необхідно переглянути роботу очима читача, сторонньої людини. Можливо, деякі деталі викликаютьу журналіста сумнів і їх необхідно буде уточнити.
Особливу увагу слід приділяти мові, назві заголовка. Увагу читача привертають фотографії, графічні малюнки, уміло підібраний епіграф. Необхідно пам"ятати, що тільки ті газетні матеріали будуть прочитані читачами, що написані цікаво й не нагадують бухгалтерський звіт чи наукові тези. Інформація має бути різноманітною, тому іноді варто було б давати рецензії на нові книги, кінофільми, телепередачі, публікувати кросворди, фейлетони, гуморески, карикатури, що стосуються питань охорони природи.
Якщо це критичний матеріал, повинна бути переконлива аргументація, ретельно перевірені факти, а в разі потреби - посилання на наукові джерела.
Журналіст має пам"ятати, що публікація критичних
Loading...

 
 

Цікаве