WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Синтаксис тексту - Дипломна робота

Синтаксис тексту - Дипломна робота

прилучаються й до речень у складному синтаксичному цілому, стосуються всього складного синтаксичного цілого в результаті семантико-синтаксичних контактів з ученнями, що до нього входять.
Слід додати також, що супровідні речення вступають у відношення з опорними реченнями на основі різних із точки зору композиційного виявлення зв'язків: контактних, дистантних, безпосередніх, опосередкованих, променевих та лінійних. Порівняйте: 1. Почала діяти перша черга керамічного заводу. 2.Потужність її 75 мільйонів цегли за рік. 3. Це - цілком автоматизоване підприємство. 4. Керує технологічними процесами ЕОМ. 5. Широко використовується промислове телебачення. 6.Тут вилучені традиційні для цегельних заводів робочі місця та професії. 7. На підприємстві-автоматі буде зайнято лише 44 чоловіка. 8. Тоді як для виконання такої програми за середньої механізаці потрібно 192 чоловіка. 10. Що гарантується самою технологією. 11. Автомати видаляють домішки з глини, добре перетирають її, вносять за нормами добавки. 12. Відходи формувальних сумішей ливарного виробництва мінських підприємств. ІЗ.Вони ж акуратно вкладають цеглу-сирець на сушильні та пічні вагонетки, обпалюють, упаковують. 14. Створюється необхідний запас сировини на випадок збоїв у роботі кар'єру. 15.Словом, будівельникам така продукція до душі.
Наведений текст являє собою складнесинтаксичне ціле. Основним опорним реченням є: Почала діяти перша черга керамічного заводу. Надалі будемо говорити про структурні відношення речень, користуючись їхньою нумерацією: 2-ге речення стосується 1-го, слугує для розширення його змісту; 3-тє речення також стосується 1-го й слугує для нового розширення його інформації; 4-те й 5-те виступають у ролі конкретизувальних щодо 3-го речення (утворюють ССЦ із зіставними відношеннями) - слугують для розширення інформації, повідомлюваної в 3-му реченні; 9-те речення, поряд із 2-м і 3-м, також стосується 1-го, а 10-те слугує для розширення інформації, даної в 9-му. Речення 11-те й 13-те стосуються 10-го, утворюють конкретизувальне ССЦ, а кожного з них, у свою чергу, стосуються "розширювальні" речення (12-те - 11-го, 14-те - 13-го). Останнє речення (15-те), емоційно-оцінне, стосується поєднання речень 11-го й 13-го, в яких ідеться про якісне виготовлення продукції. В цьому складному синтаксичному цілому спостерігаються контактні позиції супровідних речень - це 2-ге стосовно 1-го, 4-те стосовно 3-го, 10-те - 9-го, 12-те - 11-го, 14-те - 13-го. Є також дистанційні позиції: 6-те, 7-ме до 3-го, 9-те до 1-го, 15-те до поєднання 11-го й 13-го речень. Співвіднесеність супровідних речень з опорним, названа за означенням характеру зв'язку променевою, представлена одночасною залежністю речень 2-го, 3-го, 9-го від 1-го та 4-го, 5-го, 6-го від 3-го. Лінійна послідовність спостерігається у відношеннях речень 2-го, 3-го, 4-го та 9-го, 10-го, 11-го, 12-го, 13-го, 14-го, 15-го. Що ж до безпосередніх та опосередкованих відношень, то перший різновид представлений, якщо йти від початку ССЦ, відношеннями 2-го речення до 1-го, 3-го до 1-го, вся решта речень (і ССЦ, що виступають у синонімічній функції) стосуються 1-го речення опосередковано, через дедалі наближувані до центра ССЦ його компоненти. Природно, що в мовленнєвих побудовах можливі різноманітні варіанти приєднання супровідних речень. Але сутнісна, структурна будова залишається тим же: вона полягає є наявності ядерної частини й залежної, периферійної. Звернімо також увагу на неперервність відношень між реченнями, що перебувають у безпосередніх та опосередкованих зв'язках. До 1-го речення опосередковано відносяться, наприклад, 6-те, 11-те, 15-те. Тобто ми хочемо підкреслити: коли зв'язані не два, а три й більше речень (як із допомогою безпосереднього, так і опосередкованого зв'язку), формується поєднання речень, що характеризується нанизуванням їх і розгалуженістю відношень. Через те, що розгалужені зв'язки речень складаються на основі зв'язків між двома реченнями (в результаті поєднання двох речень), смисловим центром оформленого поєднання виступає перше опорне речення, а всі інші залежать від нього, притягуються до нього структурно, шляхом безпосереднього чи переважно опосередкованого зв'язку, й цим визначається протяжність, обсяг ССЦ.
На кожній ділянці розвитку відношень між реченнями складаються свої, особливі функціонально-смислові взаємодії, що становлять інтерес не тільки в плані їхнього входження в загальну побудову, а й виявлення в часткових утворах. Аналіз супровідних відношень у складних синтаксичних цілих свідчить про їхню багатоплановість, багатоманітність, про спрямованість не тільки на збільшення, розгортання інформації, а й на її різне осмислення, важливе для досягнення комунікативної ефективності.
Існує думка про те, що всяке додавання, укрупнення мовленнєвої інформації в тексті є фактом його розгортання. Ця якісно-інформаційна орієнтація підводить до розуміння тексту як побудови, що має вихідний, відправний смисловий пункт і на його основі інформацію, яка розширюється, розростається (порівняймо: "По суті текст будь-якого обсягу може бути зведений до короткого висловлювання - тези, а побудова тексту постає як процес розгортання цієї тези ( тематичного ядра, смислової опори)"[65]; а також трактування тексту як "інтегрованої й упорядкованої послідовності речень (тестем), котрі забезпечують лінійне розгортання теми з математичного ядра"[66]. З точки зору кількісної й якоюсь мірою в плані лінійної послідовності термін "розгортання" себе виправдовує. Але з погляду семантико-синтаксичного розвитку текстової структури він може мати лише вузьке застосування, а саме - по відношенню до випадків розширення й конкретизації вихідної інформації, тобто тоді, коли справді йдеться про збільшення смислових конструкцій, що повідомляють про деталі, подробиці, сторони явища, які конкретизують його риси. Якщо ж ідеться про конструктивний розвиток на основі відношень коментування, аргументації, інтелектуально-емоційного супроводу, пояснення, посилання, то ми вже не можемо розцінювати це як аналогічні власне розширювальні процеси, це специфічні функціонально смислові взаємодії. Вони спрямовані не на "розкручування", "розгортання" інформації, а замикаються на ній, роблять її об'єктом певного розгляду.
Свідченням того, шо текстові побудови не є обов'язково лінійним нарощуванням інформації на основі вихідної тези, відправної смислової точки (про що вище вже йшлося, і взагалі це поширена думка), постає й факт, що смисловий центр такої побудови може міститися не на початку, виражатися не першим реченням. У живих мовленнєвих побудовах, як усних, так і писемних, можливі найрізноманітніші позиції речення, що вистукає смисловим центром ССЦ: воно може стояти на початку, її середині й навіть наприкінці. Єдиний шлях для об'єктивного його виявлення - аналіз зв'язків і відношень, що складаються між реченнями в тексті. Такий аналіз тією чи іншою мірою завжди здійснюється носіями мови при сприйнятті тексту, але, природно,
Loading...

 
 

Цікаве