WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Преса України у роки другої світової війни (1939-45 рр.) - Реферат

Преса України у роки другої світової війни (1939-45 рр.) - Реферат

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ГУРТОК МОЛОДИХ ЖУРНАЛІСТІВ
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
ПРЕСА УКРАЇНИ У РОКИ
ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
(1939-1945 рр.)
Історичне тло розвитку української преси часів другої світової війни ще й досі викликає ідеологічні суперечки, й доволі гострі. В українському суспільстві існують дві полярні точки зору на цю проблему. Згідно з першою, українська нація в роки війни боролася як проти німецько-фашистських, так і проти московсько-більшовицьких окупантів, але потерпіла поразку й змушена була перевести боротьбу за відновлення незалежності в інші площини. Друга трактує ці ж події як участь українського народу у Великій Вітчизняній війні, тобто у героїчній боротьбі усього радянського народу за волю і незалежність СРСР, у якій, у контексті другої світової війни, разом з союзниками він здобув історичну перемогу.
Ці різні точки зору неможливо не враховувати, відображаючи участь преси у тій чи іншій події. Отже, надалі будемо керуватися таким принципом: вважати за критерії оцінки подій ті цілі, які в даному випадку ставили перед собою органи преси, політичні кола, окремі діячі тощо.
Український народ включився у нову світову війну одним з перших. 1 вересня 1939 р. розпочалися запеклі бої на німецько-польському фронті, а 17 вересня Червона армія розгорнула так званий "визвольний похід" на захід, взявши, згідно з планом "Молотова - Ріббентропа" (а фактично Сталіна - Гітлера) участь у розподілі Польщі.
Західна Україна відійшла до СРСР. Трудящі Галичини у багатьох випадках радо зустрічали червоноармійські підрозділи, сподіваючись на покращення власної долі у возз'єднаній Україні та у державі робітників і селян.
Цей обережний оптимізм відобразила частина західноукраїнських газет, здебільшого прокомуністичної орієнтації. Націоналістично налаштовані видання побачили в подіях, що розгорнулися, нову загрозу звільненню України. Зрештою, через кілька місяців НКВС почали переслідування і тих, і інших. Члени компартії Західної України швидко розібралися в ситуації та почали приховувати свою приналежність до КПЗУ від "братів по вірі". Вочевидь, націоналістичні кола відразу стали до процесів совєтизації західних областей у безумовну опозицію. Ці процеси в першу чергу охопили створення нових органів влади, переміни навчальних програм у школах, а поволі почали переходити й у світ преси.
Всьому процесу переведення соціально-політичного життя краю на радянсько-сталінський спосіб життя потрібні були нові відносини в сфері масової інформації. Все видання, що біли надбані галицькою інтеліґенцією до 1939 р., виявилися не просто непотрібними, але вкрай шкідливими. Ні співпрацювати з ними, ні навіть терпіти їхнє існування нова влада не мала наміру. Замість них почали виходити об'єднані органи обласних та міських партійних комітетів "Радянська Волинь", львівська "Вільна Україна", тернопільська "Вільне життя", станіславська "Радянська Україна", дрогобицька "Більшовицька правда". Згодом, після перебрання у Румунії Північної Буковини, у Чернівцях почалося видання обласної "Радянської Буковини". Дуже швидко розгорнулася мережа районних газет з дуже претензійними назвами, механічно перенесеними з Східної України, зміст яких був чужим і незрозумілим галичанам: "Сталінська перемога" (Рава-Руська), "Червоний прапор" (Коломия) тощо.
У Львові, Станіславі, Дрогобичі, інших містах розпочалися перші арешти української інтеліґенції.
Початок Великої Вітчизняної (або ж радянсько-германської) війни 22 червня 1941 р. перервав розвиток подій за сценарієм, вже відомим східним українцям.
В перші дні війни редакції перебудовували роботу на новий лад. "Все для фронту, все для перемоги!" - це гасло визначило життя радянських людей на чотири довгих роки. Основними тематичними напрямками місцевої преси стали повідомлення з фронтів, пропаганда справедливого характеру війни, розгортання мобілізаційних ресурсів, переведення промисловості на виробництво військової продукції, евакуаційні проблеми.
У діючій армії почали розгортатися фронтові, армійські, дивізійні газети, штати яких комплектувалися з робітників місцевих органів преси. Типові назви цих російськомовних газет - "За Родину!", "В бой", "За победу!". Кореспонденти низових військових газет брали матеріал прямо в землянках та окопах, на вогневих позиціях, на бойових кораблях. Багато з них загинули смертю хоробрих, виконуючи редакційні завдання.
Фронтовими кореспондентами центральних газет "Правда", "Красная звезда" стали відомі радянські письменники К. Симонов, Б. Полевой, Є. Петров, А. Гайдар та багато інших.
Номери армійських газет періоду Великої Вітчизняної війни - це суміш з партійних передовиць, описання боїв, повідомлень Совінформбюро про становище на фронтах, інформація про життя тилу, міжнародні події, наприклад, пов'язані з відкриттям союзниками "другого фронту". З текстів обов'язково вилучалися цензурою будь-які підробиці, що могли б розкрити військові таємниці. Наприклад, бойові частини або оборонні підприємства іменувалися по прізвищах їх командирів або директорів: "На заводі, де директор І. П. Сердюков, освоїли новий вид продукції для фронту. Відзначилися..." - а далі перераховували робітників, інженерів, керівників, які заслуговували на поляки від парткомів.
В умовах "дивізіонки" редакція та друкарня складали єдиний комплекс і пересувалися разом згідно з переміщеннями штабів. На окрему згадку заслуговують фронтові фотокореспонденти та кінооператори, які не могли описувати події з слів учасників чи очевидців, а мусили самі лізти в пекло бою за цінним кадром.
Таким чином, нова війна породила і новий тип преси - компартійно-фронтовий. Він відрізнявся від "мирних" типів певною романтикою надзвичайних, історичних подій, газети створювали атмосферу ненависті до ворога, волі до перемоги, прагнення військового подвигу, звитяги, подолання страшних труднощів і принесення жертв задля захисту Батьківщини та кінцевої перемоги.
Це
Loading...

 
 

Цікаве