WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → " Перша друкована газета Росії - ""Ведомости""" - Курсова робота

" Перша друкована газета Росії - ""Ведомости""" - Курсова робота

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ІСТОРІЇ ЗАРУБІЖНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ ПО ТЕМІ:

,,ПЕРША ДРУКОВАНА ГАЗЕТА ,,ВІДОМОСТІ" В РОСІЇ"

Виконала: студентка 2 курсу

філологічного факультету

Щипанова Юлія В'ячеславівна

Харків 2010 р.

План

Вступ

,,Всевидюще око". Звідки прийшла газета

Перші російські газети сповіщають новини

Велике відкриття

Перша друкована газета в Росії ,,Відомості"

Використана література

Вступ

Важко переоцінити ту величезну роль, яку відіграє в нашу добу періодична преса – газети й журнали. В кожну домівку приносять вони повідомлення про найважливіші події, що відбуваються в світі...

Всевидяще око

,,Багато хто, мабуть, пам'ятає казку про всевидюще око. Завдяки йому можна було бачити все, що відбувається в найглухіших куточках землі. Захоче власник чудесного всевидящого ока поглянути, як живуть у сусідньому місті, - і воно одразу ж покаже білокам'яні будинки, широкі майдани, мальовничу гавань з горами товарів на березі та десятками струнких вітрильних суден на воді...

Давним – давно складено цю казку про всевидюще око... " – писав у своїй книзі ,,Твій друг – газета" досвідчений журналіст А. Рябокляч.

Так, але в ній відбиті потаємні прагнення й мрії людей – якомога більше знати, бачити, бути в курсі всіх найважливіших подій, що відбуваються на землі. Не проста цікавість спонукала людей до розширювати свої знання про навколишній світ. В цьому була гостра практична необхідність.

Справді, хіба можна було вести успішно торгівлю з іншими країнами, не знаючи, куди й які товари краще завозити?

Військовоначальники хотіли мати відомості про склад та розміри армій в інших країнах, про наміри й плани своїх супротивників. Дипломати повинні були уважно стежити за подіями в сусідніх державах – вони завжди на чатах, щоб захистити інтереси своєї країни. Вчені цікавились роботами зарубіжних колег.

Та не було, на жаль, у ті часи такого засобу, за допомогою якого можна було б одержати потрібні відомості.

Тут стала і в пригоді газета.

Перша газета з'явилась у Римі в першому столітті до нашої ери. Вона мало чим нагадувала сучасну газету. Староримська держава перебувала тоді в розквіті сил і вела переможні війни з своїми сусідами. В Римі видавалися закони, обов'язкові для всього населення, - про нові податки, підготовку до воєнних походів тощо.

Але ж як зробити, щоб про ці закони одразу дізнавалися всі римляни? Як попередити кожного, щоб ніс у державну казну гроші, коштовності при збільшенні податків? А про наближення ворога до кордонів Римської держави?

Вихід знайшов визначний діяч Юлій Цезар. Він наказав поставити в центрі міста на майдані великі гіпсові плити. На них щоранку записували розпорядження римської влади, а також повідомлення про різні події, що відбуваються в місті напередодні. Ці повідомлення були короткі, лаконічні: адже плити не могли вмістити багато тексту. І все ж вони давали змогу щоденно бути в курсі подій.

Полюбляли автори цих заміток розповідати й про події явно вигадані. Так, відомий римський письменник і вчений Гай Секунд Пліній Старший, який часто оповідав про міжнародні новини, якось написав про те, що в Римі нібито випав дощ з розпечених цеглин.

Цікавість римлян до повідомлень гіпсових плит невпинно зростала. Тоді було вирішено розмножувати тексти. Окремі новини виписували на маленькі глиняні таблички й продавали ці таблички населенню.

Гіпсові плити мали спеціальні назви. Вони, звичайно, не були схожі на справжню газету. І все ж це були газети, бо вони виконували одну з основних функцій, притаманних усім газетам, - повідомляли новини.

Плити стояли дуже довго. Вони припинили своє існування лише на початку IV століття нашої ери.

Перші російські газети сповіщають новини

Величезна напівтемна зала...На підвищенні стоїть царський трон, оздоблений золотом... На троні – цар Михайло Федорович. Очі його заплющені. Голову в задумі схилив на кулак.

- Читай, - наказує він дякові. – Голосніше читай!

Гугнявим голосом дяк Посольський приказу читає, наче виспівує на криласі:

,,І ще з Мейланта (Мілана) серпня 2006 числа року 1643 повідомляють: до міста Тріно французькі люди двічі приступали, тільки з великими втратами назад відійшли і стріляли вони з чотирьох розкатів (тобто батарей) і двадцяти чотирьох гармат; а під містом Понтестуром ще по сю сторону (тобто пору) жорстокого приступу не було... "

Цар слухає, не розплющуючи очей. Навколо тиша. Тільки чути, як за дверима покашлюють бояри – їх під час читання до зали не пускають. Дяк підвищує голос і ще нижче схиляється над великими, у кілька метрів завдовжки, аркушами паперу. Він регулярно знайомить царя з рукописною газетою ,,Куранти".

,,Куранти" – перша російська газета. Її писали від руки зверху донизу безперервно, тобто ,,стовпом ".Звідси й друга назва газети - ,,Стовбці". Часом її називали просто ,,Вісті", або ,,Вістівні листи".

Виходила газета в одному примірнику. Та інакше не могло й бути – таку довгу паперову стрічку важко переписати кілька разів.

,,Куранти" вміщували повідомлення, що надходили до Посольського приказу з інших країн. Посольський приказ відав іноземними справами Московської держави і мав своїх представників у столицях багатьох країн. Ці представники надсилали повідомлення для рукописної газети, а також відправляли до Москви зарубіжні видання, переважно німецькі і часом голландські. Таким чином, у Москву надходило до двадцяти газет. Найцікавіші повідомлення з цих газет у Посольському приказі перекладали на російську мову. Вони доповнювали інформацію російських представників за кордоном.

Ці представники, як чиновники Посольського приказу, що випускали ,,Куранти", були першими журналістами Росії. Правда, ще й до того руські царі тримали за кордоном своїх інформаторів. Проте їхні повідомлення передавалися цареві усно.

Цю газету заповнювали різноманітною інформацією. Були тут вісті про військові битви, торговельні справи, а також новини світського характеру: про життя королів та їхніх придворних, різні смішні історії.

Ніхто тоді не турбувався про вірогідність повідомлень, ніхто не перевіряв їх. Якщо інформація була явно неправдивою, на неї не звертали серйозної уваги. Адже ж усі вигадані пригоди розповідалися виключно для розваги царя й близьких до нього осіб.

Перша російська газета існувала понад вісімдесят років.

Вона дуже відрізнялася від зарубіжних видань – давала не комерційну інформацію, а переважно політичну. І розрахована була лише на царя та близьких до нього людей. Таку газету справедливо можна назвати урядовим виданням.

Велике відкриття

Перші газети, як уже стало відомо, були написані від руки. Їх читало порівняно вузьке коло людей. Зрозуміло, що за таких умов газети не могли відігравати великої ролі в житті народів.

Тільки в середині ХV століття в Європі почали друкувати газети на спеціальних верстатах. Але повернемося трохи назад.

Перші друковані аркуші з'явилися в Китаї ще понад дві тисячі років тому за життя великого філософа Кон Фу –дзе. У нього було вісімдесят два учні і біля трьох тисяч послідовників – однодумців. Вони написали чимало творів, які було висічено на великих кам'яних плитах. З усіх кінців країни сходилися люди, щоб поглянути на кам'яне диво й перечитати написи своїх мурих земляків.

Охочих до філософських трактів ставало все більше, але вони не завжди мали змогу поїхати за сотні кілометрів, щоб відвідати дивовижну бібліотеку. Перевозити ж великі кам'яні плити з місця на місце було дуже важко. Ось тоді й зародилася думка: а чи не можна якось розмножувати тексти?

Виявилося, що можна. На кам'яну плиту накладали аркуші мокрого паперу. Дерев'яним молоточком обережно постукували по ньому. Від ієрогліфів на папері утворилися заглибини. Тепер потрібно було пройтися по аркушу валиком, змоченим у фарбу, - весь папір набув чорного забарвлення, а заглибини лишалися світлими. На папері чітко виділялося зображення ієрогліфів.

Loading...

 
 

Цікаве