WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Чорнобильська катастрофа: особливости висвітлення в друкованих ЗМІ - Курсова робота

Чорнобильська катастрофа: особливости висвітлення в друкованих ЗМІ - Курсова робота

У замітці "Чорнобильську АЕС закрито" від 16 грудня 2000 року (наступного дня від попередньої) також торкаються економічного боку питань, але при цьому абсолютно не чіпають екологічний. Якщо взяти до уваги, що читачі переглядали матеріал "безробітний атом", то замітка не дає жодної нової інформації, окрім певних цифр: "За оцінками фахівців станції, одні тільки витрати, пов'язані з закриттям ЧАЕС, становитимуть протягом найближчих 15 років щонайменше півтора мільярда доларів" [15, с. 1].

"Чорнобильський фактор: єдино правильне рішення" дає нам детальний аналіз наслідків Чорнобильської катастрофи у сфері міжнародних відносин. "У роки незалежності Україна послідовно виконувала вимоги МАГАТЕ щодо експлуатації та контролю безпеки на атомних електростанціях. На реконструкцію системи контролю діючого третього енергоблоку ЧАЕС український уряд витратив 264 млн. доларів. Однак уряди індустріально-розвинутих країн дедалі настійливіше вимагали повного закриття атомної станції" [16, с. 6]. Автор показує, наскільки положення України є залежним від цих 5-ти відсотків електроенергії, і наскільки закордонні спостерігачі на це не зважають. З одного боку автор має рацію – наскільки нам тепер, 8 років потому, відомо, країни, які вимагали закриття станції так і не виконали своїх зобов'язань – не надали кошти на будівництво інших, екологічно-безпечних станцій, що покрили б витрати електроенергії. Тому таке агресивне ставлення їх до Українського уряду було невиправданим. З іншого боку автор не враховує той момент, що для Українців ЧАЕС несла таку ж загрозу, як і для громадян інших держав.

"Закриття ЧАЕС – це аварійний захист планети" – стаття учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а точніше не стаття, а уривки з його книги "Атомний синдром Чорнобиля". Тут автор дає оригінальну думку про роль ЗМІ у висвітленні наслідків катастрофи, якої ми не помітили в жодному попередньому матеріалі: "Та, пам'ятаю, пройшло лише кілька тижнів з того жахливого атомного самоудару не тільки по начинці четвертого блока, але й по "начинці" нашого мозку, як самодіяльні, і перш за все, відомчі цензори знову взялися за старе. Вони терміново з грифом "блискавка" розсилали циркуляри стосовно того, про що можна писати з проммайданчика Чорнобильської АЕС, а про що – анітелень" [17, с.1]. Автор пояснює "цензуру" тим, що деякі представники влади заробляли на трагедії гроші: "Чи не тому тоді, у перший рік постчоннобильських публікацій, читачі так і не дізнались про "моральних уродів" різного роду, котрі хотіли нагріти руки на загальнонародній біді. ІЙ, до речі зазначити, добряче таки нагріли – з 130 мільярдів доларів, які Україна вже витратила на подолання наслідків "трагедії сторіччя", повідомляла преса, чимало грошей поприлипало до злодійських кишень" [17, с. 1].

Гліб Долін у своїй публікації від 16 грудня 2000 року приводить такі причини вимог інших держав закриття ЧАЕС, як можливість їм на цьому заробити: "Тобто або відключати стануть частіше й більше, або будемо електроенергію купувати в кого завгодно, крім "вітчизняного виробника"" [18, с. 4].

2.3 Аналіз публікацій, пов'язаних із об'єктом "Укриття"

У листопаді 1986 року було завершено будівництво об'єкта "Укриття" але він не є насправді дієвим захистом від радіації. А вже 2004-го року Європейський банк реконструкції і розвитку оголосив тендер на проектування, будівництво і введення в дію нового саркофага для ЧАЕС.

Ці події спричинили вже вкотре інтерес суспільства до інформації, пов'язаної з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Назва публікації "Об'єкт "Укриття": наукові дослідження останнього десятиліття" говорить сама за себе. Автор в статті дає детальний аналіз помилок, які припустили інженери та будівельники при зведенні "саркофагу" над четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, дає наукові пояснення деяким аномаліям, приводить можливий (на той момент не затверджений) план перетворення зони відчуження на екологічно-чисту територію. Автор розповідає про те, що "В Україні і світі протягом усього часу існування "Укриття"продовжуються наукові дослідження та дискусії навколо ядерної, радіаційної, загальнотехнічної та пожежної небезпеки "саркофага", шляхів вирішення проблем, які він породив. Дискусії йдуть паралельно з офіційно проголошеним, за активної участі міжнародних фахових структур, курсом на перетворення цього специфічного об'єкта на екологічно безпечну систему. Виконання поставленого питання є довгим і складним процесом, який, не зважаючи на майже 15-річну історію існування "Укриття", поки ще не завершений" [19, с. 103]. Матеріал є повним з наукової точки зору. Але не підходить для сприймання пересічними читачами., оскільки є перенасичення термінологією, сухість тексту.

Аналогічні помилки зустрічаються і в іншій публікації: "Перетворення об'єкту "Укриття" Чорнобильської АЕС в екологічно-безпечну систему" у виданні "Будівництво України". Тут також ми спостерігаємо перенасиченість термінологією, пояснення якої не дається: "Для улаштування покриття були встановлені дві пари сталевих блоків балок Б1/Б2 між осями 40-50 по рядах П і Ж; на них укладено металевий накат із труб, просторові блоки ферм і змонтована покрівля" [20, с. 7].

На відміну від попередніх матеріал під назвою "Арка над "саркофагом": проблема над проблемою" є більш прийнятним для читачів. Автор аналізує, знову ж таки, не тільки проблеми з точки зору екології, а і з точки зору економіки, а саме – чи необхідне спорудження нового об'єкту над четвертим енергоблоком: "Минулого року свою точку зору офіційно висловила Міжвідомча наукова рада з питань поводження з радіоактивними відходами (РАВ) НАН України. Ось її висновок: "Спорудження в радіаційно-небезпечних умовах нового безпечного конфайнменту (НБК) у вигляді металевої арки... не є достатньо обґрунтованим і не вирішує проблем перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно-безпечну систему, а стане лише довготривалим фінансовим тягарем для України на час існування арки, тобто на 100-300 років" (із протоколу засідання 7.08.2003). Водночас не зменшується радіологічний ризик як для населення, так і для персоналу, який працює на чорнобильському майданчику" [21, с. 10]. Не можна не погодитись з автором у твердженні, що: "Городити таку конструкцію, не зважаючи на гарні наміри, – це "палити" людей важко передбачуваним радіаційним навантаженням. Про справжню культуру безпеки в цивілізованому контексті у нас ще рано говорити. Це означає і далі нарощувати армію новітніх чорнобильських ліквідаторів і тягнути з бюджету непомірні кошти на обслуговування ще одного ядерного монстра. Іноземці в "саркофаг" не полізуть – це зроблять наші люди за відносно-невелику платню. Хто благословить своїх дітей чи онуків на таку "ударну" будову? Хто в майбутньому вибачить нам це унікальне окозамилювання" [21, с. 11]?

2.5 Аналіз матеріалів спеціалізованого видання

Газета, заснована 15 березня 1988 року під назвою "Вісник Чорнобиля" має за мету інформування населення про проблеми ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС та постраждалих від неї.

В газеті присутні статті, в яких висвітлюються різні варіанти причин катастрофи, показуються різноманітні наслідки: екологічні, економічні, медичні тощо.

На відміну від попередніх джерел ми помічаємо, що окрім даних, взятих у посадових осіб та даних, що зібрав безпосередньо журналіст, перебуваючи в зоні відчуження, тут є і інтерв'ю з ліквідаторами, і надруковані постанови кабінету міністрів, і агітаційні матеріали на підтримання культурних заходів, що стосуються Чорнобильської катастрофи.

У матеріалах розглядаються актуальні на час публікації, пов'язані із наслідками Чорнобильської катастрофи, такі як будівництво нового "укриття", з точки зору працівників станції: "Новий конфаймент захищатиме об'єкт "Укриття" від подальшого руйнування під дією погодних умов, забезпечуватиме захист довкілля у разі випадкового вивільнення радіоактивного пилу через руйнування існуючих нестійких конструкцій. Крім того будуть створені безпечні умови для демонтажу ослаблених елементів конструкцій та поводження з радіоактивними відходами. Створення його – частина плану SIP, загальна сума якого складає 768 мільйонів доларів США" [22, с. 6].

Loading...

 
 

Цікаве