WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → " Часопис ""ПІК"" як приклад українського ""Часопису новин""" - Курсова робота

" Часопис ""ПІК"" як приклад українського ""Часопису новин""" - Курсова робота

Знайомство з "Проспектом" "Тайму" ясно свідчить, що часопис з самого початку був задуманий як своєрідний "дайджест" відповідним чином систематизованих і препарованих новин за тиждень. На думку О.Н.Бурмістенка, інформаційні тижневики грають роль загальнонаціональних щотижневих газет, але при цьому вони мають багато переваг перед щоденною газетою. Газета, як правило, має два джерела інформації: повідомлення кореспондента або інформаційного агенства – і публікує її звичайно на наступний день найчастіше у вигляді "прямого репортажу". Для "часописів новин", навпаки, факт сам по собі – не є кінцевим результатом журналістської роботи,а є лише початком. Редакція кожного відділу інформаційного тижневика має перед собою сотні газетних повідомлень і десятки матеріалів агенств на одну і ту ж тему; у неї 5-7 днів для того, щоб осмислити факт, побачити подію в розвитку, поставити її в зв`язок з іншими подіями, підготувати супутні і додаткові матеріали – так званий "фон" новин. Таким чином, зі слів американського професора Едвіна Емері, з моменту появи "часописів новин" питання "чому?" в журналістиці стає набагато важливішим, ніж питання "хто це зробив?".[13]

Вже з першого випуску "Тайму" подача новин в ньому здійснювалася за "новим принципом" – "принципом повної організації новин". На практиці це означало розподіл всієї маси інформації про навколишній світ на постійні розділи і рубрики, які повинні були орієнтувати як читачів, так і видавців у величезному колі тем і проблем минулого тижня.

За більш ніж 70 років свого існування "Тайм" дуже змінився, перетворившись з бляклого "листка" в яскраво-глянсове видання, але сама структура журналу виявилася дуже стійкою й живучою. У сучасному "Таймі" нараховується більше ніж 20 постійних розділів, більшість з яких існує з самого першого номера: "Нація", "За кордоном", "Економіка","Бізнес" та інші. Деякі другорядні розділи з`являються не кожний тиждень.

Природно, що більш ніж сімдесятирічний період існування журналу рубрикація матеріалів зазнавала певних структурних змін, зумовлених потребами часу і читацької аудиторії. Ці зміни торкнулися як загальних розділів так і підрозділів всередині них.

З самого початку в "Таймі" була прийнята своєрідна "багатоступінчата" рубрикація змісту кожного номеру. За першим загальним заголовком, що орієнтує читача, всередині кожного розділу надається другий заголовок, який виділяє матеріали за певною категорією. Так, наприклад, в жовтневому номері "Тайму" за 1996 р . в розділі "Нація" подаються такі "видові" заголовки: "Етика", "Громадський погляд", "Політика" та інші. За такою більш конкретною рубрикою йде вже третій заголовок, безпосередньо пов`язаний з матеріалом і його інтерпритацією.

Іноді після назви публікації в змісті дається ще підзаголовок, що додатково акцентує основну думку або ідею матеріалу. Такий спосіб рубрикацій матеріалу має, з одного боку, активізувати зацікавленість читача, а з іншого – підготувати його до певного сприйняття.

Крім оригінальної системи рубрикації новин, сучасний "Тайм" має ще три фірмові особливості, до яких належать організація дослідження громадської думки, залучення експертів з окремих питань і щорічне призначення "Людини року". О.Н. Бурмістенко, характеризуючи "Тайм" в 70-і роки, зазначає, що за деякими виключеннями список "людей року" досить добре ілюструє політичну спрямованість і прихильність жірналу.[13]

1.3Принципи обробки і подачі інформаційних матеріалів

Велика ефективність і високий читацький інтерес до матеріалів "часопису новин" визначається, крім форми видання , і цілим рядом журналістських прийомів, серед яких дослідники виділяють три основних: метод "коментованого репортажу", "груповий журналізм" і своєрідний яскравий стиль подачі матеріалів . Розкриємо сутність кожного з них більш детально.

Групова журналістика. Читач сучасного "Тайму" не може не звернути уваги на величезний перелік редакційних співробітників і кореспондентів журналу, що публікується в кожному номері поруч з "Листом видавця".У цьому списку вражає не тільки кількість прізвищ (понад 300), але й незвично велика кількість посад і груп, на які поділяються співробітники "Тайму". Публікація цього списку є передусім зримим підтвердженням існуючої в редакції системи "групової журналістики"-своєрідного методу підготовки і обробки новин, винайденого його фундаторами. У американській літературі для означення цього методу вживається декілька термінів:"group journalism"- групова журналістика, "collective journalism" – колективна журналістика, "brigade method" – бригадний метод, "conveyer system"-поточна система і деякі інші.

В основі розробленої Льюсом і Хедденом моделі лежить передусім незвичний розподіл обов'язків між кореспондентами і літературними співробітниками журналу. Перші повинні присилати в редакцію "сирий" матеріал, чернетки для подальшої редакційної обробки. Їх задача – максимально оперативно зібрати факти, забезпечивши їх по можливості великою кількістю навіть мало значних деталей;"правильно" розпорядитися одержаним "сирим" матеріалом – турбота редакції. Кожний матеріал, що надійшов в редакцію від власних кореспондентів, а також запозичений із щоденних газет, часописів, одержаний від інформаційних агенств, порівнюється з матеріалами на аналогічну тему, отриманими з інших джерел, компілюється в один зведений матеріал літературними співробітниками, доповнюється думками і висловлюваннями фахівців у данній галузі, обростає цікавими супутніми відомостями в так званій "дослідницькій групі", шліфується під загальний стиль видання старшими редакторами відділів, затверджується на вищому рівні керівництвом часопису і, нарешті, з`являється на сторінках журналу.

Як зазначають дослідники "Тайму", система групової журналістики виконує ряд функцій в загальному редакційному процесі журналу і має як свої позитивні, так і негативні риси. Матеріали, які готуються бригадним методом, виглядають більш цікавими, авторитетними і компетентними, ніж написане однією людиною. Анонімність "групової журналістики" є причиною повної одноманітності і уніфікації всіх матеріалів всіх розділів часопису – від "Бізнесу" до "Музики". Досягнення цього є реальним втіленням девізу творів "Тайму": "Тайм" пишеться однією людиною для однієї людини"(Time is written as if by one man for one man) На думку Генрі Льюса, журнал треба створювати так, щоб у читача складалося враження, що весь "Тайм" пишеться однією людиною на одному диханні.

Анонімність "групової журналістики", за задумом редакції, з одного боку, надає кожному матеріалу необхідну вагу і авторитет: у читача повинно складатись враження, що перед ним не індивідуальна думка однієї людини, яка може помилятися, а думка такої могутньої і авторитетної організації, як корпорація "Тайм-Уорнер". З іншого боку , анонімність матеріалів допомагає редакції зняти відповідальність з конкретного журналіста при публікації явної брехні, скандальних матеріалів, дозволяє їй безкарно використовувати вбивчий сарказм, зневажливий і єхидний тон для інсинуацій проти окремих осіб, організацій і урядів, неугодних власникам часопису.

У наші дні система "групової журналістики" в основі своїй залишається колишньою, але її намагаються модернізувати, пристосувати до нинішньої ситуації. Редактори стали дозволяти більше "індивідуальних" репортажів і підписаних матеріалів, все частіше стали вступати в "діалог" з кореспондентами на місцях, узгоджуючи з ними перероблені варіанти публікацій.

Коментований репортаж. Кінцевим продуктом конвеєра "групової журналістики" у часопису "Тайм"майже завжди є так званий "коментований репортаж" (в американській журналістиці для позначення цього поняття крім терміну "коментований репортаж" – "interpretative reporting" іноді вживаються декілька інших термінів:"explanatory reporting","indepth journalism","intelligent reporting ","qualified reporting " і т.п.)

Коментований репортаж не був винаходом "Тайму", але саме цей часопис, а також численні радіокоментатори першими використали його на практиці і саме вони в значній мірі сприяли тому, що коментований репортаж став дуже поширеним жанром в усіх засобах масової інформації.

До появи "Тайму" в американській журналістиці існував суворий розподіл на "репортаж" і "коментар". Вважалося, що коментар – це офіційна думка данної редакції з приводу тих або інших подій, і він повинен публікуватися на особливих редакційних сторінках. Від газетного репортера і кореспондента газетного агенства не тільки не вимагалося пояснювати, що новина означає – йому це катигорично заборонялося. Азбукою будь-якого репортера-початківця було те, що інформація, яку він постачав в редакцію, повинна була відповідати на п`ять наступних питань: хто, що, де, коли і як. Відповідь на питання "чому?" в службові обов`язки не входила.

Loading...

 
 

Цікаве