WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → " Заголовковий комплекс на сторінках газети ""Запорізька Правда""" - Курсова робота

" Заголовковий комплекс на сторінках газети ""Запорізька Правда""" - Курсова робота

Тему трансформації фразеологізмів у газетних заголовках продовжує Ірина Лісічкіна в статті "Знайомі незнайомці" [16, c. 73]. Автор виділяє два основних види трансформації: аналітичну й неаналітичну.

При неаналітичній трансформації змінюється тільки семантика фразеологізму: у неї або вносяться нові відтінки змісту, або виникає гра слів у результаті сполучення прямих і переносних значень ("Мерія нагріє москвичів" (матеріал про початок опалювального сезону), "Справа труба" матеріал про прорив труби водопостачання)).

Більше популярна в журналістиці аналітична трансформація, заснована на внесенні змін у конкретний фразеологізм. Цей вид трансформації можна підрозділити на кілька типів:

  1. Синтаксична трансформація — фразеологізм піддається морфологічним змінам шляхом включення прийменника "без" ("Розчерк без пера"), заміни прийменника ("Зіграти з ящика"), включення негативної частки ("Злодій не повинен сидіти у в'язниці"), усунення частки "не" ("Хлібом єдиним"), усунення слова "ні" ("Прийоми проти лома"), додавання префікса без-(біс-) або не- ("02 — телефон недовіри"), усунення або заміни префікса ("Презумпція винності", "Людина божевільний").

  2. Лексична трансформація — маніпуляція зі словом шляхом додавання слова у фразеологізм ("День захисту дітей від дорослих", "Мінздрав утомився попереджати"), видалення слова ("Робота не вовк", "Чужий коровай"), заміни слова ("Без Кремля в голові", "День відкритих валіз").

  3. Фразеологічна парономазія — використання, при заміні одного з компонентів фразеологізму, паронімів ("Методом прохань і помилок", "Самий мрячний суд у світі").

  4. Контамінація — з'єднання в новому вираженні частин різних фразеологізмів ("Бальзам на душу населення", "Хвилина мовчання ягняти").

  5. Стилістичні змішання — один з компонентів фразеологізму заміняється словом з відмінним стилістичним фарбуванням ("Мій дурдом — моя міцність", "Озонова мура") [16, c. 7475].

У сучасній пресі прийом трансформації фразеологізму, створення так званих алюзій є найбільш популярним. Використовуючи подібний прийом, автор переслідує, як правило, наступні цілі [17, c. 107]:

    • створити ефект незвичайності, нестандартності, зацікавити читача, змусити його прочитати матеріал;

    • максимально наблизити заголовок до змісту тексту;

    • повернути колишню виразність, додати гостроту й новизну часто вживаним у мовленні фразеологізмам.

Найважливішим, однак, є, не прийом, використаний при створенні заголовка, а кінцевий результат – вдалість заголовка. У зв'язку із цим їсти потреба виділити якості сучасного газетного заголовка. В. Славкін у статті "Заголовок у сучасному газетному тексті" [23, c. 61] виділяє наступні актуальні критерії сучасного газетного заголовка:

  1. Значеннєва об'ємність — здатність у компактній формі передати основний зміст матеріалу. На думку автора, ця вимога рідко реалізується в сучасній пресі ("Осклянілі" (матеріал про відкликання глядачів і критиків на проект "За склом")).

  2. Синтаксична структура. Номінативні структури поступаються місцем повним реченням, що легко передають основну ідею журналістського тексту ("Мінімальний статутний капітал банків може бути збільшений"). Це характерно, у першу чергу, для новинної журналістики. Американська класифікація заголовків до новинних матеріалів повністю побудована за принципом уживання повних речень. Крім того, часто зустрічається й уживання повноструктурних речень, розповсюдженим прикладом є цитування слів героя матеріалу або респондента ("Володимир Мотиль: "Я завжди відстоював право на самітність"").

  3. Стилістичний аспект. Типовими для сучасної періодики В. Славкін уважає використання інтонаційно насичених речень ("Лід рушив!", "Хто вбив кролика Роджера?"), речень із чіткою ритмічною організацією ("Моє авто не пожене ніхто!"), використання прийомів язикової гри (заснованих на омонімах, паронімах і багатозначності слів) ("Театр воєнних дій"), використання алюзій і ремінісценцій ("Із всіх мистецтв для нас найважливішим є Інтернет"), зниженої лексики ("Пітерські фанати заколивали громадськість"), використання запозичених слів ("Міняю батьківщину на фатерлянд") [23, c. 63].

У процесі роботи будемо брати до уваги прийоми стилістичної й лексико-фразеологічної актуалізації заголовків, виділені А. Сафоновим, види трансформації фразеологізмів, виділені й І. Лісічкиною, а також критерії газетного заголовку за В. Славкіним.

1.1 Заголовок як самостійна мовна одиниця

Заголовок сприймається як мовний елемент, що перебуває поза текстом. Заголовок коштує над текстом, відділяється від нього певним простором, це дозволяє йому функціонувати в якості самодостатньої мовної одиниці.

Як самостійна мовна одиниця заголовок може сприйматися як оцінка.

Оцінка — передача суб'єктивного плану мовлення. Суб'єктивний план створюється за допомогою емоційно-виразних засобів. Експресія виражається не тільки лексичними й фонетичними засобами, але й чисто граматичними [25, c. 44].

Мова наша — дитя часу: вона фіксує в семантиці слова наше відношення до явища, нею названою. Це відношення може закріплюватися за словом незалежно від контексту на якийсь час або навіть назавжди. Так, наприклад, визначення "імпортний" десятиліттями позначало не стільки товар, привезений з-за кордону, скільки якісний товар, у відмінності від вітчизняного, м'яко говорячи неякісного. Крім того, відношення до явища може виявляти себе в певній язиковій ситуації [25, c. 45].

Понятійне значення, зафіксоване словниками, обростає численними коннотаціями – додатковими, значеннєвими й оцінними відтінками, які далеко не завжди бувають відбиті в словниках, але які безпомилково впізнаються всіма носіями мовної культури.

"Кремлівська дієта" ("Запорізька Правда". № 6, 2004 р.).

Слово "кремлівська" по значеннєвих асоціаціях синонімічно слову "гарна".

"Безчастних - це голова" ("Запорізька Правда". № 27, 2005 р.). Значення оцінки виражається самостійними реченнями. Оцінюється предмет, особа (у цьому випадку футболіст Володимир Безчастних), оцінка виражена іменником „голова".

Оцінні висловлення зв'язані зі сферою людських почуттів, а головна особливість почуттів — їхня невиразність. Саме тому як оцінки часто виступають різноманітні гіперболи, метафори, які добре виражають суб'єктивне відношення мовця (пишучого) до предмета мовлення. Властивості, що є в основі метафори, наповнені позамовними асоціаціями розмовного мовлення, що відбиває емоційну реакцію людини. Гіпербола дає експресивне посилення, перебільшує щирі розміри предметів, властивостей ситуації, тим самим у мовленні створюється вартісність [19, c. 60].

Оцінюючи ситуацію, заголовок формує в читача певне відношення до події. Він впливає на читача, переконує його через факти (представлені в заголовку) і через авторську оцінку цих фактів. Заголовок формує в людей правильне відношення до громадського життя й конкретних справ, актуалізує проблеми сучасності, що представляють інтерес для суспільства (політичні, економічні, філософські, моральні, питання культури й т.д.), роблячи свій вплив на читача, заголовок не тільки орієнтує в подіях, але й прагне вплинути на думку читача. У підході до заголовків у їхньому відборі й оцінці завжди виявляється моральна позиція автора, що привносить у висловлення емоційний елемент.

1.2 Засоби виразності в заголовках

Для створення виразності в заголовках можна використати практично будь-який язиковий засіб, але заголовок повинен бути доречним, експресивним. Заголовок може бути жагучим і закличним, формувати в читачів певне відношення до публікації [21, c. 241].

Одним із засобів створення виразності можна назвати вибір авторами в заголовок речень, різних за висловленням, тобто питальних, оповідальних, спонукальних, а також різних за емоційною забарвленістю.

Питальні речення служать власне питанням — міркуванням, підкреслюють потрібну думку, виражають припущення.

Окличні речення можуть виражати в публіцистичному мовленні: оцінку (презирство, іронію, жаль, віру, замилування) спонукання до дії "Не рви квітів і не даруй букет!", безпосередній емоційний відпочинок "Поруч із моєю Надею Лоліта відпочиває!".

Ні, мабуть, жодного видання, зверненого до більш-менш широкої читацької аудиторії, на сторінках якого не миготіли б прислів'я й приказки. І не випадково: виступаючи в ролі загальновідомих істин, укладених у відточену століттями образну форму, вони збагачують нашу думку, дисциплінують логікові суджень, допомагають більш глибоко висвітити нове в старому досвіді народу [21, c. 243].

Loading...

 
 

Цікаве