WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Проблеми вивчення історії української журналістики - Курсова робота

Проблеми вивчення історії української журналістики - Курсова робота

Найдавніший слід устремлінь галицьких учених і літераторів до включення в загальноєвропейський культурний процес - це перша в Галичині мовно-публіцистична полеміка 1834-1836 років, яку звичайно трактують як філологічну дискусію про правопис. Привід до полеміки дав український літератор і граматик Йосип Лозинський опублікованою у польському літературному органі "Rozmaitosci" (1834, №29) статтею "Про запровадження польського абецадла до руського письменства" ("O wprowadzeniu abecadla polskiego do piśmiennictwa ruśkego"). З пояснень Лозинського виходило, що він розробив проект входження української літератури в західноєвропейську культуру, що було можливим, на його переконання, тільки на базі прийняття латинського, тобто польського правопису. Він виступив проти панівного тоді кириличного правопису. Першим опонентом цього мовно-правописного проекту Лозинського став інший галицький літератор - Йосип Левицький, який того ж 1834 року надрукував, теж польською мовою, брошуру "Odpowiedź na zdanie o zaprowadzeniu abecadla polskiego do piśmiennictwa ruśkiego" та історик Денис Зубрицький ("O wprowadzeniu abecadla polskiego zamiast kirilicy do ruskiej pisowni" (опублікована щойно 1908 року в ЗНТШ).

У 1836 році полемічну відповідь Лозинському дав М.Шашкевич, який видав у Перемишлі брошуру польською мовою "Азбука і Abecadło", де ґрунтовно заперечив і довів шкідливість прийняття "чужого правопису", пишучи так: "Коли станемо вводити до слов'янських літератур чужі вислови, чужий спосіб думання, тоді в тіло, яке має душу, будемо вщіплювати чужу душу, що не приляже до народу" (12; 9). Автор вступної статті Михайло Тершаковець так коментує причину негативної критики концепції Й. Лозинського: "Шашкевич не згоджувався з думкою Й.Лозинського, що через польське абецадло вдасться "втілити" слов'янські літератури в загальну масу західноєвропейських літератур" (12; 6). Нас може зацікавити відповідь і пояснення Лозинського на критику Шашкевича. Він заявив, що писав тільки про азбуку, а не про літературу, мав на гадці, так як і Залеський (автор фольклорної збірки пісень українських і польських, надрукованих латинкою), зближення руської літератури до європейських лише за допомогою азбуки. "Тут мене Шашкевич не зрозумів, - заявив він. - Я бажав би собі, щоб цілий світ уживав одного письма" (11; 42). Єдиний всесвітній правопис - це, звичайно, фантастика. Але ідея наближення української літератури до європейських літератур - заслуговує пильної уваги дослідників.

Другий проект входження української літератури у західнослов'янський світ належав діячеві народовського руху Антонові Кобилянському, який видав полемічну відповідь Богданові Дідицькому, як редакторові газети "Слово", написану українською мовою, але чесько-латинським правописом. Це - відоме "Слово на слово до редактора "Слова" (1861). Франко писав, що це була оригінальна спроба протистояння проти урядових спроб ополячення галицького народу. Більшість галицьких учених і літераторів засуджувала подібні експерименти, що робилися під гаслом європеїзму. Свого часу Я.Головацький так потрактував цю справу: "Коли б галичани у 30-х роках прийняли були польське "абецадло", - пропала би руська індивідуальна народність, пропав би руський дух" (5; 36).

Інша, більш зручна форма європеїзму України - видання з інформаційною метою іншомовних українських газет і журналів у західних державах. На цю тему є ряд наукових статей. Найважливіші факти такі: Р. Сембратович видавав німецькою мовою "Ruthenische Revue" (1903); В. Кушнір - "Ukrainische Rundschаu" ("Український міжнародний вісник"), В. Дорошенко, М. Возняк та ін. - орган СВУ "Ukrainische Nachrichten" ("Українські вісті") (1914). Ще була низка інших видань, наприклад, Д. Донцова (німецькою мовою "Кореспонденція народів Росії", 1916).

Ще одна ефективна форма пропаганди українського слова в Європі - переклади українських художніх творів та публіцистики на європейські мови. Про переклади Шевченка і Марка Вовчка німецькою мовою, які зробив К. Климкович, Франко писав: це "змагання бути посередниками між російською Україною і Західною Європою" (10; 318).

Випробуваною формою проповіді українських ідей була в українській пресі полеміка з зарубіжною пресою, зокрема виступи Костомарова в "Основі" - його відповіді польській газеті "Czas" ("Час"), французькому журналові "Revue Contemporaine", полеміка Антоновича з польським журналом "Biblioteka Warszawska" ("Бібліотека Варшавська"), Г. Будеволі з польською газетою "Dziennik literacki" ("Літературна газета").

Зручною для української пропаганди і налагодження зв'язків із зарубіжним світом є форма особистої участі українських журналістів у виданні чи редагуванні зарубіжної преси. З історії відомий цілий ряд імен українських редакторів польських газет. Наприклад, М. Гарасевич був редактором першої щоденної газети у Львові "Dziennik patryotycznych politukw we Lwowie" ("Щоденна газета політиків-патріотів у Львові") (1794-1798); відомі і такі імена галицьких редакторів і співробітників польської преси, як Микола Михалевич (редактор "Gazety Lwowskej"), Онишкевич, Марцінковський, Іван Захаріясевич, Лев Корецький, Платон Костецький та ін. Нарешті, яскравою сторінкою зв'язків з іншомовною пресою була десятирічна праця І.Франка в польській газеті "Kurier Lwowski" (1887-1897), цілий том його автоперекладів з польської і німецької "Die Zeit" - "В наймах у сусідів" (1914).

Це тільки деякі факти, що можуть підказати якісь зручні і можливі форми спілкування та співпраці українських журналістів, літераторів, учених із західним світом. Історичний досвід повчальний. Треба тільки уміло його використати.

Огляд проблематики досліджень історії української журналістики дає можливість простежити за етапами зародження, формування і розвитку журналістикознавства в Україні, виявити стан досліджень загалом, наукову актуальність обговорюваних питань, а водночас і "вузькі місця", нерозв'язані теми, проблеми та накреслити програму досліджень на майбутнє. У цьому й полягає актуальність поставленої теми. А головне - залучення до розробки провідних проблем української журналістики молодої зміни науковців, які себе уже заявили цікавими публікаціями у "Збірнику праць науково-дослідного центру періодики".

Література

1. Бочковський О.І., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби: (історія, демократичний досвід, нові завдання). - Мюнхен, 1993.

2. Брик І. Початки української преси в Галичині і Львівська Ставропігія // Збірник Львівської Ставропігії: Минуле і сучасне: Студії, замітки, матеріяли. - Т.1 /За ред. д-ра К.Студинського. - Львів, 1921. - Т. 1.

3. Возняк М. З-зарання української преси в Галичині // Зап. НТШ. - 1912. - Вип. V.

4. Нечиталюк М. "Білі плями" у вивченні історії дожовтневої публіцистики (деякі питання методології і критики наукових джеред) // Українська журналістика і національне відродження: Зб.наукових праць. - К.: НМК ВО, 1992. - С.33-38; Його ж. Методологічні проблеми історико-журналістських досліджень // Українська періодика: історія і сучасність: Тези доп. і повід. - Львів, 1993.

5. Див.: Зап. НТШ. - 1903. - Т.51.

6. Животко А. Історія української преси: навч.посібник для студентів факультету журналістики вищих закладів освіти. - К.: Наук.-видав.центр "Наша культура і наука", 1999.

7. Ігнатієнко В. Українська преса (1816-1923): Історико-бібліографічний етюд. Держвидав України, 1926.

8. Кревецький І. Початки преси на Україні: 1776-1850. - Львів, 1927.

9. Нечиталюк М. Про методику вивчення та принципи видання пресових текстів: (деякі питання текстології) // Українська періодика і сучасність: Доп. та повід. Третьої Всеукр. наук.-теорет. конф. - Львів, 1995. - С.18-27.

10. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Зібр. тв.: У 50 т. - Т.41.

11. Маковей О. Три галицькі граматики //Зап. НТШ. - 1903. - Т.51.

12. Шашкевич Маркіян. Азбука і Абецадло. Передрук з унікального оригіналу з 1836 р. - Вінніпег (Канада), 1969.

13. Щурат В. Початки української публіцистики (В соті роковини "Українського Вісника) // Діло. - 1916. - 28 лют.

14. Здоровега В. О партийности, денежных мешках, меценатстве, или что мешает свободе слова в Украине // Зеркало недели. - 1999. - 13-19 февр.

Loading...

 
 

Цікаве