WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Ідіостиль газетного видання - Курсова робота

Ідіостиль газетного видання - Курсова робота

Результати дослідження обговорено на кафедрі мови та стилістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні положення й результати дисертації викладено в дев'ятьох наукових статтях, з них шість опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, три – в інших наукових збірниках.

Структура дисертації. Дисертацією є рукопис загальним обсягом 179 сторінок, який складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім параграфів, висновків, списку літератури (352 позиції).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступівмотивовано вибір об'єкта дослідження, обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено теоретичну й практичну цінність дослідження. Також накреслено основну мету та завдання, означено й розмежовано предмет і об'єкт дослідження, описано методи дослідження, зазначено джерельну базу й сформульовано, в чому полягає новизна одержаних результатів. Подано відомості про апробацію положень дисертації.

У першому розділі „Ідіостиль газетного видання в науковому дискурсі" здійснено історіографічний аналіз наукових джерел, які безпосередньо торкаються теми дисертації.

Перший підрозділ „Ідіостиль газетного видання в парадигмі мовознавчих та літературознавчих наукових підходів"репрезентує мовознавчі та літературознавчі погляди на ідіостиль як термін, що набув у цих галузях теоретичного обґрунтування й є базовим для формулювання нової дефініції – "ідіостиль газетного видання".

Термін „індивідуальний стиль письменника" відомий давно. Першопочатки цього поняття було закладено ще в 20-40-х рр. на основі „принципу загальної образності", який орієнтувався на цілісність мови художнього твору, але ще не акцентував домінанту індивідуального стилю – роль автора в цілісності мовних засобів (Н.Сологуб).

Термін „ідіостиль" співвідносний з терміном „ідіолект". Часто науковці вживають їх як синонімічні. Проте спостереження змісту та структури розглядуваних дефініцій зумовлюють необхідність їх розмежування. Різниця між ідіолектом та ідіостилем полягає в системності останнього, тобто ідіолект становить собою просто сукупність видільних ознак мовлення окремого носія, у той час як ідіостиль передбачає створення системи.

Для дослідження важливими є результати як мовознавчих, так і літературознавчих праць, що торкаються особливостей стилю письменника. Якщо мовознавчі дослідження пропонують системний розгляд проблеми (дослідження мови як системи), виявляючи теоретичну модель стилістичних особливостей тексту з огляду на функціонування лексичних, фразеологічних, синтаксичних засобів тощо, то літературознавчі праці вивчають мовлення конкретного письменника, розкривають його творчу лабораторію, передбачають дихотомію автора, з одного боку, й сприймача з іншого. У коло наукового аналізу потрапляє ідейно-змістовий зріз інформації. Як наслідок – особливості стилю виявляються не лише з погляду естетичної довершеності твору, а й специфіки засобів відображення світу митцем.

Філологічні дослідження є основою для вивчення особливостей ідіостилю газетного видання, зважаючи на виявлені в них окремі компоненти та чинники, що становлять відмінні риси творчості різних письменників, її сприйняття реципієнтами.

Другий підрозділ „Аспекти вивчення ідіостилю в журналістикознавчих дослідженнях"присвячено виявленню підходів до вивчення ідіостилю на основі залучення окремих журналістикознавчих праць, що стосуються особливостей функціонування газети в інформаційному просторі, жанрової та тематичної різноманітності газетних творів, стилістичної манери авторів. Результатом використання таких підходів у дослідженні стала побудова теоретичної моделі вивчення ідіостилю газетного видання.

Серед критеріїв, що позначаються на формуванні ідіостилю газетного видання основними є такі:

  • жанрова, тематична, рубрикаційна, проблематична своєрідність газети;

  • специфіка мовних засобів, які використовуються у виданні, зокрема розмовна, просторічна та сленгова лексика, оказіоналізми, створення мовної картини читача у відповідності до певних соціальних реалій;

  • включеність у систему й структуру суспільного життя окремих газетних текстів і своєрідність такого включення (соціальний контекст);

  • характер спільної праці колективу редакторів, авторів, які створюють окремі номери газети й визначають стиль газети в цілому, що дає підстави виділити рівень авторської творчості й її загальні компоненти;

  • упізнаваність видання читачем, для якої багато важать позамовні чинники: специфіка оформлення заголовків, рубрикацій, фотографії, які привертають увагу сприймача. Це допомагає впізнати те чи те видання серед інших, виходячи із змістово-смислових компонентів тощо.

Аналіз підходів до вияву ідіостилю окремого газетного видання з позиції журналістикознавства, мовознавства, літературознавства дає можливість сформувати концептуальну модель явища через систему інтегрувальних чинників, що акумулюють сукупність газетних текстів у виокремлений стильовий моноліт. У дослідженні виділяються дві групи інтегрувальних чинників:

1) чинники, що зумовлені традицією та структурою текстової діяльності (текстові);

2) чинники, зумовлені природою журналістики та виробничим характером масово-інформаційної діяльності (організаційно-виробничі).

Якщо перша група охоплює традиції текстотворення в умовах інформаційного простору, то друга розкриває ті спільні підходи й зусилля редакційного колективу, ті умови функціонування газети, які не стосуються суто текстової діяльності, але є вагомою підставою для того, аби читач кваліфікував видання як єдине ціле.

До текстологічних чинників відносимо:

•Цілісність текстового масиву газетного видання з позицій синергетики на засадах розгляду конкретних текстів як структурних елементів, об'єднаних системними зв'язками в єдине ціле – газетний номер, а то й ціле газетне видання. Це коли часткові, окремі, авторські мовні картини поєднуються в цілісну мовну картину газети.

•Цілісність текстового масиву газетного видання з погляду гіпертекстуальності, коли газета розглядається як текст та ієрархія текстів водночас.

•Цілісність текстового масиву з позицій „мікро-„ та „макротекстовості", оскільки науково доведено справедливість погляду дослідників на газету як макротекст, що становить системну сукупність мікротекстів.

Організаційно-виробничі інтегрувальні чинники:

•З позиції функціональної моделі журналістики газетний дискурс має відповідати вимогам соціальної значимості, актуальності та новизни. Отже, з інформаційного погляду газетне видання є зрізом нової інформації, хай і різної тематично та жанрово, але однорідної у функціональному вимірі.

•З погляду тематичної моделі сучасної газети повторюваність жанрово-тематичної структури, однорідність її для конкретного окремого видання також є об'єднувальним чинником, оскільки інформація подається за певними жанровими, рубрикаційно-тематичними стандартами (як „серіал із продовженням"), формальні ознаки (організація інформації за вимогами жанру) хоч і варіюються, але залишаються незмінними для газетного дискурсу.

•З позиції комунікативного аналізу періодичністьгазетного видання теж є інтегрувальним чинником, оскільки зумовлює дискретність цього видання для читача.

•З погляду інтегрувальних функцій редакційного опрацювання номеру, що об'єднує газету в єдиний, концептуальний щодо мовностильового оформлення комплекс, виступає літературне редагування та коректура.

•З позиції видільних ознак, що формують впізнаваність видання читачем, інтегрувальними чинниками постають інфографіка та архітектоніка.

На основі послідовного дослідницького аналізу підходів до вивчення стильової своєрідності твору на теренах мовознавства, літературознавства та журналістикознавства, а також вивчення фактологічного матеріалу журналістської творчості, з урахуванням вищеназваних особливостей газети, її формату – в цьому підрозділі запропоновано таке визначення ідіостилю окремого газетного видання: це комплекс жарово-тематичних, мовновиражальних, архітектонічних, інфографічних особливостей, що визначають своєрідність газети й виокремлюють її з-поміж інших аналогічних видань.

Враховуючи, що дослідження спрямоване на аналіз мовновиражальних засобів визначення ідіостилю визначення може бути конкретизоване таким чином: ідіостиль газетного видання – це системнасукупність мовновиражальних засобів, які вживаються в газетному виданні і визначають його своєрідність серед інших видань; це комплексно виважений індивідуальний стиль вербального відображення дійсності в умовах інформаційного простору.

Поряд з інтегрувальними чинниками ідіостилю газетного видання у дисертації виявлено ті його складники, що є безпосередньо засобами вираження своєрідності газетного видання, зумовленої розглянутими чинниками. До таких складників належать: домінантні лексико-стилістичні групи (у дисертації досліджено одну з таких домінантних груп – розмовну, просторічну та сленгову лексику), домінантні синтаксичні моделі, домінантні жанрово-тематичні утворення, певні типи графічної візуалізації.


 
 

Цікаве

Загрузка...