WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Моральний та юридичний аспекти свободи преси - Курсова робота

Моральний та юридичний аспекти свободи преси - Курсова робота

„В останні роки газети починають перетворюватися на додатковий інструмент у вузько спрямованих політичних кампаніях, особливо у тандемі з телебаченням. Власне кажучи, „газети впливу" (особливо якісні) надають телебаченню усю необхідну аргументацій ну базу по ключовим проблемам дня, формують те інформаційне середовище, з якого телевізійні інформаційні служби часто-густо черпають інформацію для поширення в масовій аудиторії [9].

Редактор суспільно-політичного відділу часопису „Визвольний шлях" О. Хорунженко стверджує, що „не треба великого розуму. Щоб зрозуміти: не лише журналісти, що сидять на ціпку в олігархічних виданнях, але й ті, що, здавалося б, постійно перебувають у вільному польоті, моляться тому чи іншому богові з туго набитим гаманцем..." [9].

Деякі вчені стверджують, що „...постійне зростання кількості періодичних друкованих видань та їх тематичне розмаїття свідчать про наявні можливості вибору газет і журналів. Практичне забезпечення свободи преси" [16].

На регіональному рівні (не говорячи про місцевий) у нас практично не зустрічається преса, налаштована на справжню змістовну опозицію. Фрондувати владу, час від часу здійснювати на неї відчайдушні кавалерійські атаки – це ще трапляється, а ось послідовно аналізувати її діяльність, бути громадським експертом і громадською ж трибуною поки не вдається. І в цьому винні не лише обставини. В які поставлена наша преса, а й самі журналісти, яким часто не вистачає професіоналізму. Усвідомлення того, що свобода преси – цеще й відповідальність за кожне сказане слово [9].

Свобода преси, безумовно, включає і право на помилку, однак, свободу не можна плутати з непрофесійністю, тенденційністю, неврівноваженістю [16].

Тому обговорюючи теперішній стан української преси мусимо говорити не про незалежність наших медіа, бо від цих розмов, (...), уже давно віддає свідомим чи неусвідомлюваним фарисейством, і не про продажність преси чи ї окремих представників. Для початку на порядок денний необхідно ставити питання про вироблення корпоративних для всіх журналістів етичних норм, про елементарне відчуття міри. Інакше вітчизняній журналістиці ще довго залишатись між повною свободою від моралі і несвободою від продажу під акомпанемент скорботних розмов про втрачену свободу слова та утиски прав „четвертої влади", до яких так охочі ті, хто готові рятувати пресу хоч кожного дня – стверджує старший викладач кафедри журналістики Дніпропетровського національного університету С. Демченко [9].

Потрібні роки, щоб наша журналістика стала по-справжньому незалежною, самодостатньою, професійною і відповідальною. Проблема полягає в тому, що журналістам доведеться краще розуміти політиків, а політики мусять більше поважати професійні вимоги майстрів пера [16].

В незалежній Україні практично немає незалежних джерел інформації. Якщо незалежна преса й існує, то умови її друку і продажу є такими, що що подібні інформаційні видання стають доступними для дуже вузького кола споживачів, – знову ж таки, ситуація неможлива в умовах демократичного суспільства..." – стверджує Оксана Пахльовська, письменниця, доктор філологічних наук.

На думку Голови Національної спілки журналістів України Ігоря Любченка : „В усьому світі ЗМІ – це колективний представник суспільства, який контролює дії владних структур. Мене часто запитують: „Коли преса зможе бути по-справжньому незалежною?" Я відповідаю однозначно: коли запрацює економіка України, коли будуть нормальні зарплати, пенсії, коли ціна газети, журналу стане низькою, доступною кожній людині" [27].

ВИСНОВКИ

Аналізуючи нашу курсову роботу можемо дійти до висновків, що основні завдання, які були нами поставлені, та мета роботи є виконаними.

Ми ґрунтовно дослідили систему забезпечення свободи преси в Україні, звернули увагу на моральні та юридичні гарантії свободи преси. Висвітлили та порівняли думки різних експертів з цього питання.

Таким чином, провівши ґрунтовні дослідження, проаналізувавши літературу з даної проблеми ми дійшли до наступних висновків:

  • в Україні з давніх часів приділялась увага питанням пов'язаним із свободою людини, слова та преси. Про це свідчать закони, постанови, положення котрі приймалися в Конституціях України різних часів з цього питання. А також постійна робота кваліфікованих законодавців, вчених, дослідників, журналістів по удосконаленню системи забезпечення свободи преси в Україні;

  • свобода преси вважається однією з основних свобод. Найбільш важливою передумовою існування свободи преси є саме конституціоналізм, бо регулювання основних засад журналістики правом здійснюється через конституційні норми. Конституційні гарантії свободи преси є невід'ємною ознакою демократичної системи ЗМІ;

  • до вищих цінностей демократії належать: повноцінна свобода преси, правова і моральна відповідальність журналіста;

  • кожен громадянин України має право на свободу думки, слова, вільне вираження своїх поглядів, переконань, має право збирати, зберігати, поширювати, вільно використовувати інформацію в будь-який спосіб;

  • незважаючи на те, що органами державної влади ЗМІ проводиться значна робота спрямована на поліпшення здійснення свободи преси, все ж, фіксуються численні порушення цієї свободи та ускладнення її реалізації;

  • однією з найболючіших проблем усіх ЗМІ є питання їх економічної свободи, зокрема, щодо оподаткування, встановлення прийнятних умов для виробників та розповсюджувачів інформаційної продукції;

  • існує, також, ряд недоліків чинного законодавства України. Зокрема те, що поняття „свобода преси" залишилося поза межами Конституції України, а це вказує на те, що свобода преси в Україні конституційно не гарантована.

Підводячи підсумок, варто зазначити, що на даний час зроблено дуже багато позитивного для кращого функціонування свободи преси. Проте, деякі питання потребують невідкладного доопрацювання і особливого перегляду з метою покращення та вдосконалення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Антологія мировой правовой мысли: В 5-ти т.– М., 1999.– т. 5. Розсип. Конец XIX-XX в. – с. 47-56.

  2. Багряний І. Публіцистика. – К. – 1996. – с.294-298.

  3. Щеглов С. И. Внешнеполитическая пропаганда: Почерк теории и практики [учебное пос. Для ВНЗ по спец. „Журналистика"] – 2-е изд., испр. И доп. – М.: Высшая школа., 1984. – 375с.

  4. Беглов С. И. Мир прессы и пресса в мире. – К., Политиздат Украины, 1975.

  5. Блюм Р. Журналістика у демократичному суспільстві: свобода преси, функції преси // Роль мас-медіа у плюралістичному суспільстві / За ред. А. З. Москаленка. – К., 1996. – с.14.

  6. Віче. – 2001. – №10. – С. 19-32.

  7. Ворошилов В. В. Журналистика. Базовий курс. Учебник. 5-е изд. – СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2004. – 704с.

  8. Гуцало Л. Українець, або „ чудацькі" уроки М. Драгоманова // Говорить і показує Україна. – 1998. – 9 квітня.

  9. Демченко С. Ціна слова, його свобода не означає свободи від моралі та відповідальності // Журналіст України. – 2003. – №1-2. – С.17-20.

  10. Єфремов С. О. Історія українського письменства – К.: „Феміна", 1995. – с.464.

  11. Журналіст України. – 2006. – №7. – С.32-35.

  12. Журналіст України. – 2006. – №9. – С.14-19.

  13. Иностранная література. – 1991. – №10. – с.230-234.

  14. Конституція України – К.: 1998.

  15. Конституція УНР // Державний центр УНР в екзині / За ред. Л. Р. Винар, Н. Пазуняк. – Філадельфія; Київ; Вашингтон: Фундація ім.. С. Петлюро-Чопівських, 1993. – с.297.

  16. Людина і влада. – 2000. – №1-2. – С.61-65.

  17. Международная жизнь. – 1999. – №9. –С.14-19.

  18. Михайлин І. Основи журналістики. – К.: 2002.

  19. Москаленко А. Теорія журналістики –

  20. Москаленко А. З. Вступ до журналістики – К.: Школяр, 1997. – с.112

  21. Политическая енциклопедія в 2 т. Т.2 / Нац.общество. – научн. фонд; Рук.проекта Г. Ю. Семгин; Науч. ред. совет.: пред.совета Г. Ю. Семгин. – М.: мысль. 2000.- 701 с.

  22. Правничі аспекти діяльності журналіста в Україні. – К.; Сімферополь: IREX PROMEDIA Україна, 1998. – С.3.

  23. Перша конституція Пилипа Орлика 1710 р. – К.: Веселка, 1994.

  24. Посібник з питань свободи вираження. – К.: Ін форм. Прес-центр IREX PROMEDIA, 1999. – с.25,56.

  25. Соснін О. Державна інформаційна політика і свобода слова // політика і час. – 2003. – №3. – С.11-15.

  26. Тихонова Є. А. Парламентарна республіка як можлива і доцільна форма української державності // Проблеми державно-правової реформи в Україні. – К.: Ін-т закон-ва Верховної Ради України, 1997. – Вип..3. – С.199-200.

  27. Урок української. – 2002. – №10. – С.15-18.

  28. Україна дипломатична: Наук. Щорічник. – К. – 2003. – Вип.. 3. – С.748-755.

  29. Урок української. – 2003. – №2. – С.15-16.

  30. Хорунженко О. Ще раз про свободу слова та цензуру в Україні // Визвольний шлях. – 2004. –№3. – С.22-28.

  31. Чегодаев А. Революция и искусство// Советская культура. – 1989. – 13 июля.

Loading...

 
 

Цікаве