WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → " Творча діяльність та взаємини Уласа Самчука у період Другої світової війни на матеріалах газети ""Волинь""" - Курсова робота

" Творча діяльність та взаємини Уласа Самчука у період Другої світової війни на матеріалах газети ""Волинь""" - Курсова робота

Тісне в'язання себе напередодні і на початку війни з офіційними німецькими чинниками вилилось, у результаті, для ОУН(м) не тільки у політичний прорахунок, а й у послідуючі звинувачення у колабораціонізмі. Подібні звинувачення висувались і висуваються проти тих діячів, які працювали у легальній українській періодиці, що виходила в Україні під час Другої світової війни.

Звинувачення проти Уласа Самчука у співпраці з окупантами, як редактора "Волині" і коресподента Німецького інформаційного бюро(ДНБ), висунуті у повоєнний період Ю.Мельничуком, Д.Цмокаленком, Б.Харчуком, Ю.Омельчуком та іншими, спростувуються численними фактами, наведеними в цьому розділі. Мельниківський рух, одним з керівників якого на Волині і в рейхскомісаріаті був Улас Самчук, розглядався як ворожий щодо німецької влади самими окупантами. З членів "групи" Уласа Самчука, "що рекрутувались з поміж інтелігенції, переважно з "кращих кругів" (донесення начальника поліції безпеки і СД №191 від 10 квітня 1942 року), тобто працівників газети і видавництва "Волинь", 5 загинули як вояки УПА (А. Мисечко, В. Штуль, П. Зінченко, Н. Хасевич, М. Огородник), ще 5 - знищені окупантами (О. Теліга, П. Колесник, А. Демо-Довгопільський, А. Кучерук, П. Тимощук). Публікації зі звинуваченням Уласа Самчука в колабораціонізмі продовжують з'являтись в Україні після 1991 року [9,134]. Думаємо, що тут прихована також причина відсутності імені письменника серед номінантів на Шевченківську премію, хоча заходи щодо присвоєння її Уласові Самчукові здійснювались.

2.2. Тематика передовиць Уласа Самчука

Всі передовиці Уласа Самчука умовно можна розділити на 3 групи:

1. загальнополітичні, серед яких, у свою чергу, виділимо:

а) внутрішньо-українську проблематику ("За мужню дійсність"[41], "Європа й ми"[39], "Більше ініціативи"[36], "Рівновага"[49], "Свідомо жити"[50], "Героїзм наших днів"[12], "Настрої і завдання"[31], "Європа"[38], "Епоха і люди"[62], "Видержати"[37]);

б) "українське питання" і зовнішньополітичні чинники ("Адольф Гітлер"[35], "Перед найбільшим вирішенням"[66], "Вимоги твердого часу"[5], "Війна"[60], "Піднятий меч"[48], "Ніпон"[47], "З Новим роком!"[40] , "Від Ісландії до Гаїті"[6], "Слово і чин"[51], "Надії Черчіля"[65], "Сталінові "Pro memoria"[52], "Країна Сходячого Сонця"[29]);

2. практично-вжиткові, серед них :

а) пов'язані з господарством ("Господарство і праця"[61], "Наше село[46], "Завойовуймо міста"[63]);

б) культурно-освітні ("Наша школа"[32], "Молодь"[26]);

3. яскраво-національні ("Київ"[24], "Київ - серце України"[23], "Нарід чи чернь?"[45], "Ясно і виразно"[57], "22 січня"[34], "Крути"[42], "Шевченко"[56], "Так було - так буде"[53], "Слово письменника"[59]).

Перші дві групи публікацій хронологічно припадають, в основному, на осінь-зиму 1941 року, тобто на період певних ілюзій з боку ОУН(м) щодо можливості розбудови українських інституцій під німецькою окупацією. Найперше, виділимо дві статті, присвячені А. Гітлерові, які стали головним аргументом для численних звинувачень Уласа Самчука в колабораціонізмі. У першій з них, "Адольф Гітлер", досить кваліфіковано зобразивши біографію фюрера на тлі тогочасної німецької історії, редактор "Волині" пойменував його "мужем надзвичайного мірила і надзвичайної духовної сили". Щодо "Майн кампф", то їй давалось така оцінка: "В цій книзі дуже яскраво й дуже глибоко укладаються головні тези націонал-соціалістичного руху й пізніше вона стає настільною книгою кожного німця. Зі сторінок її б'є фантастична віра і любов до всього, що німецьке, до німецького народу, до німецької батьківщини" [1;с.4]. Інша стаття, "Слово і чин", була опублікована на початку лютого 1942 року. За формою "Слово і чин" - відгук на промову А. Гітлера 30 січня 1942 року. Відмітивши, що "вождь Німецького Народу Адольф Гітлер завжди був майстром слова", Улас Самчук далі наголосив скоріш бажане, ніж дійсне: "Гітлер ніколи не вживає слова для слова. Його слово це одночасно чин... Це два основні складники його великого діла" [1;с.5]. Враховуючи крах німецької воєнної компанії 1941 року - "бліцкригу", ця фраза прочитувалась надто двозначно. В цілому ж, думається, у названих статтях Уласові Самчукові вдалося уникнути ототожнення українського націоналістичного руху з теорією і практикою німецького націонал-соціалізму, виразно підкресливши осібність першого.

Попри те, орієнтація на Німеччину розглядалась Уласом Самчуком як головна і безальтернативна на той час зовнішньополітична константа для України, оскільки, як він писав у передовиці "З Новим Роком!", "Європа, яку був створив Версаль дуже виразно поставила нас поза дужки сильних мира того" [43;с.202]. "Ми, зрештою, заангажовані політично, - констатував Улас Самчук в іншій передовиці - "Війна", - бо ми включені у політичну систему, яку створив німецький народ і тому нам нема повороту" [43;с.189]. Разом з тим, приклад німецького народу, без всяких ілюзій наголошував Улас Самчук у статті "Перед найбільшим вирішенням", - "разючий" і "вартий наслідування", "бо шлях, яким йшла і зараз йде Німеччина це якраз шлях всіх тих народів, яким нічого не давалось даром, які мусіли за кожний шматок свого права зводити неймовірні змагання... В змаганню, у творчості, у єдності виростає сила і міць народу. Ніхто, ніде і ніколи не дарує комусь свободи, добробуту і незалежності. Ніхто, ніде і ніколи не дістав ще щось дійсно цінне даром... І ми не є тут ніяким виїмком. Навпаки. Ми якраз є той конкретний об'єкт, який проситься на порядок дня історичного розвитку будучої нової Європи" [43;с.190].

Як приклад для наслідування у боротьбі за "свободу, добробут, незалежність" Улас Самчук виставляє також союзника Німеччини у Другій світовій війні - Японію, про яку досить прихильно йдеться у передовицях "Ніпон" [47] та "Країна Сходячого Сонця" [29].

Навпаки, позицію і роль у війні Англії він трактує негативно, назвавши її виступ 3 вересня 1939 року проти Німеччини "глупою витратою енергії", оскільки "головною причиною, головною ідеєю й головною тезою цієї війни була й є англійська розперезаність, англійська погорда рештою світу й англійське бажання бути на планеті без конкурентів" ("Піднятий меч") [48]. Така оцінка у контексті подій Другої світової війни не видається коректною, однак у контексті політичної за ангажованості автора є самозрозумілою.

Головним ворогом українського народу Улас Самчук вважав "московсько-жидівський большевизм", тобто Радянський Союз, який мався на увазі під цим тодішнім пропагандистським кліше. У статті "Сталінові "Pro memoria"[52] письменник викрив експансіоністську, загарбницьку політику СРСР в 1939-1940 роках щодо Фінляндії, Прибалтики, Західної України, показав на фактичному матеріалі наслідки голодоморів 1921-1923 років та 1932-1933 років в Україні, організатором і винуватцем котрих був комуністичний режим [14;с.67].

У першому числі газети Самчуком висувалось основне гасло внутріполітичного, внутрішньо-громадського життя в краї: "Розбудова України і організація українського народу" (передовиця "За мужню дійсність") [41]. У послідуючих статтях він розгорнув громадсько-політичну програму реалізації поставленого масштабного завдання. Насамперед, на думку Уласа Самчука, кожен повинен був визначитись: для чого він живе і що означає "жити для Батьківщини". "Жити для Батьківщини це значить перемагати всі труднощі, які б вони не були, - це з передовиці "Свідомо жити". Творити вищі, кращі, організовані форми життя" [44;с.55].

Що означав заклик "творити вищі форми життя" у розумінні Уласа Самчука, він виразно пояснив у статтях з назвою-рефреном "Європа й ми"[39] та "Європа"[38]: "...дійсно легітимацією на право життя буде не сама наша жовто-блакитна стрічка, не шапка-мазепинка і не істеричний, розперезаний гін життя, а тісне в'язання себе з Європою", "Бути європейцем це значить бути і українцем". Думається, ці погляди були зумовлені власним розумінням проблеми новим міжвоєнним поколінням українських політиків, національні амбіції яких живило європейське підґрунтя і ясне розуміння геополітичних перспектив України.

Головними умовами, а одночасно і першочерговими кроками розбудови української справи, на яких наголошували передовиці "Волині", були щоденна продуктивна праця, національна злагода, політична рівновага і стабільність, опора на власні сили. "Героїзм наших днів, - писав Улас Самчук у статті з однойменною назвою, досить прозаїчний: "... чинно й активно включитися в життя. Той герой, хто не лише візьме у руки рушницю, щоб десь героїчно загинути, але й вмітиме ту рушницю викувати... Героїзм нашої доби - це праця. Чорна й біла. Мозку й рук... Інакше... завжди будемо непідготовлені, завжди будемо на академіях оплакувати нещасних хлопців - героїв, що без зброї з піснями йшли проти в десятеро сильнішого й до зубів озброєного ворога... Тому й героїзм Кругів не є героїзмом наших днів. Це є для нас лише символ" [39].

Loading...

 
 

Цікаве