WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Болонський процес в українських ЗМІ - Курсова робота

Болонський процес в українських ЗМІ - Курсова робота

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

РЕФЕРАТ

на тему:

"Висвітлення у ЗМІ ходу впровадження європейських

стандартів освіти у систему вищої освіти України"

Підготувала студентка

філологічного факультету

групи ЛЖ-51

(спеціальність — журналістика)

Пальцева Ганна Геннадіївна

Харків - 2007

Зміст:

Вступ............................................................................3

"І вся Європа в гості до нас. Болонський процес".....................4

"Циклический интеллект.

Болонский процесс - парадоксам враг"..................................7

"Приєднатися до Болонського процесу як рівні партнери".........11

"Наука сьогодні — факти і коментарі"...................................13

Висновки........................................................................14

Література......................................................................15

Болонським процесом з 1999 року — року підписання Болонської декларації міністрами освіти 29 європейських держав — стали називати рух, ціль якого полягає в "гармонізації" систем освіти, насамперед вищої, країн Європи.

Єдиний освітній простір повинен дозволити національним системам освіти європейських країн взяти все краще, що є в партнерів — за рахунок підвищення мобільності студентів, викладачів, управлінського персоналу, зміцнення зв'язків і співробітництва між вузами Європи і т.д.; у результаті єдина Європа стане більш привабливішою на світовому "освітньому ринку".

Для забезпечення "гармонізації" системи вищої освіти повинні стати "прозорими", максимально порівнянними, що може бути досягнуте за рахунок широкого поширення однотипних освітніх циклів (бакалавріат - магістратура), введення єдиних або тих систем освітніх кредитів (залікових одиниць), що легко піддаються перерахуванню, однакових форм фіксування одержуваних кваліфікацій, взаємної визнаваємости академічних кваліфікацій, розвинених структур забезпечення якості підготовки фахівців і т.д.1

Дискусії, полеміка, суперечки із приводу формування загальноєвропейських норм і стандартів в освіті й науці йдуть у ЗМІ вже давно й досить бурхливо. Супротивники й прихильники процесу оперують великою кількістю фактів і доводів "за" й "проти". Нижче приведені матеріали ЗМІ, які висвітлюють хід впровадження європейських стандартів освіти у систему вищої освіти України.

"І вся Європа в гості до нас. Болонський процес" —

під такою назвою вийшла публікація власного кореспондента газети "Донецький кряж" Ірини Шевченко2. До вивчення такого явища, як Болонський процес, журналістка підійшла ґрунтовно. Починається матеріал з того, що Шевченко ділиться з читачами своїми роздумами і власним баченням проблеми — розповідає про початок нового навчального року (2007/2008). "Надворі осінь. Викладачі й студенти наших вищих навчальних закладів (ВНЗ) розпочали навчальний процес з таємним полегшенням: ривка в Болонський процес поки не спостерігається й майже все залишається в нас як і раніше, — розпочинає свої роздуми журналістка. — Роботодавці розглядають дипломи фахівців так само поблажливо, як і дипломи новоявлених магістрів. І ніхто не знає, що робити з випускниками-бакалаврами. Поголовного тестування на вступних іспитах не було. На іспитах взагалі не спостерігалося особливого ажіотажу, тому що кількість абітурієнтів уже цього року виявилася трохи меншою, ніж кількість місць у численних ВНЗ [...].

Що ж відбувається у вищій школі України?" — ставить питання своїм читачам Ірина Шевченко. Відповідь вона дає у наступних розділах:

"Вони і ми" — розділ розповідає про засідання членів європейської Спостерігаючої Ради Великої Хартії університетів, що проходило у Донецьку і Маріуполі. "Справжні перетворення для України почнуться тільки після 2010 року, а до цього нам ще тільки необхідно довести, що ми виросли з коротких штанців. Парадокс: ми пишаємося своєю системою вищої школи, але хто знає про нашу гордість? Нас, гордих, недовірливо й пильно вивчають на предмет відповідності", — робить свій малесенький, але по своєму важливий у контексті розділу, висновок журналістка.

"Наміри учасників Великої Хартії університетів"

По-перше - учасники процесу вважають, що необхідно забезпечити розвиток самостійності вищих навчальних закладів.

Кожен навчальний заклад - автономний інститут, що діє усередині суспільств, по-різному організованих у силу історичних і географічних умов. ВНЗ зберігає й створює, критично осмислює й поширює культуру своєї країни. Зберігаючи традиції європейського гуманізму, університети повинні переборювати політичні й географічні кордони, затверджувати потребу взаємного пізнання й впливу різних культур. Щоб відповідати вимогам сучасного світу, у своїй викладацькій і дослідницькій діяльності ВНЗ повинен бути морально й інтелектуально незалежний від політичної й економічної влади.

По-друге - керівники університетів упевнені, що навчальний процес у ВНЗ повинен бути невіддільний від дослідницької діяльності. Це необхідно для того, щоб викладання відповідало потребам суспільства, які змінюються, й відповідало рівню розвитку наукових знань. Відкидаючи нетерпимість і будучи постійно відкритим для діалогу, ВНЗ повинен бути ідеальним місцем для зустрічей викладачів, які мають намір передавати знання й готових поглиблювати їх через дослідження, а також для зустрічей студентів, що мають право, здібності й бажання збагатити себе цими знаннями.

По-третє - учасники процесу мають намір добитися розширення доступу до освіти для всіх жителів Європи, а також створення єдиного загальноєвропейського стандарту освіти й ринку праці.

Уряди країн ЄС погодилися з необхідністю об'єднати свої вищі навчальні заклади в єдину мережу освітніх установ. Вони зрозуміли, що прийшов час дати можливість, більше того - стимулювати бажання студентів мігрувати в рамках Європи відповідно до їхніх особистих інтересів, наявністю вакансій у ВНЗ, тематикою лекцій, іміджем місцевої професури, бажанням молодих людей до переміни місць й, зрештою, у відповідності з попитом на ринку праці.

Університети повинні заохочувати мобільність студентів і викладачів, повинна бути розроблена загальна політика надання стипендій, а також рівнозначності статусу, знань й іспитів без упередженої думки про національні дипломи.

"Це чарівне слово "магістр"" — у розділіавторка розмежовує поняття "спеціаліст" — "магістр", дає визначення вченим ступеням "бакалавр", "спеціаліст", "магістр", "доктор". Болонська декларація так формулює завдання, що стоїть перед європейським співтовариством вищої освіти: "Прийняття системи й порівнянних ступенів, ...базованих на двох основних циклах, початковому й наступному. Доступ до другого циклу повинен обумовлюватися успішним завершенням першого циклу, що триває не менше трьох років. Ступінь, що присвоюється після першого циклу, повинен відповідати європейському ринку праці, що забезпечує достатню кваліфікацію".

"Що залишилися поза процесом". Учасником Болонського процесу є та частина вищої школи в Європі, що називається класичною й випускники якої одержують дипломи категорії "А". Але це не вся освіта. Є ще так звана професійна освіта – вищі навчальні заклади, які видають дипломи категорії "В".

Сьогодні в Європі число випускників з дипломами типу "В" постійно зростає і вже значно перевищує число тих, хто одержує диплом типу "А".

Але дотепер ці ВНЗ практично перебувають за рамками Болонського процесу.

"Україна в процесі: крапки над "і" — їх розставив заступник міністра освіти й науки України Міхайло Степко, ректор Донецького національного університету Володимир Шевченко та генеральний секретар Ради Великої Хартії університетів Андріс Барблан.

Порівняльні розділи "Як це робиться в Росії" і "Як це робиться у нас" дають читачам факти, що свідчать про не дуже стрімкий розвиток Болонського процесу в Україні.

Loading...

 
 

Цікаве