WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Свобода слова, преси, журналістської діяльності в Білорусі - Курсова робота

Свобода слова, преси, журналістської діяльності в Білорусі - Курсова робота

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут Журналістики

Курсова робота

Свобода слова, преси, журналістської діяльності в Білорусі

Керівник

Гресько Ольга Вікторівна

Київ, 2006.

План

  1. Загальна ситуація зі свободою слова в Білорусі

  2. Друковані ЗМІ

2.1 Державні друковані ЗМІ

2.2 Незалежні друковані ЗМІ

2.2.1 Історія газети Наша Ніва

3. Електронні ЗМІ

3.1 Телебачення

3.2 Кабельне телебачення

3.3 Регіональне телерадіомовлення.

3.4 FM-радіомовлення

3.5 Інтернет

4. Законодавство Білорусі щодо свободи слова та діяльності ЗМІ

4.1 Положення про наклеп, образу і ув*язнення

5. Гучні справи

5.1 Журналіст в тюрмі

5.1.1 Валерій Щучкін

5.1.2 Мікола Маркевич та Павєл Можейко

5.1.3 Павло Шеремет

5.1.4 Михайло Мариніч

5.2 Нас убивають

5.2.1 Вероніка Черкесова

5.2.2 Дмитро Завадський

1. Загальна ситуація зі свободою слова в Білорусі

Протягом останніх років ситуація зі свободоб ЗМі в Білорусі вцілому погіршилась. Зменшилась кількість незалежних засобів масової інформації і в той же час збільнилась кількість адміністративних попереджень і рішень про призупинення діяльності ЗМІ. На ринку домінують державні ЗМІ, які виражають єдину точку зору. У сфері телебачення – всі телеканали державні або ж регулюються державою. Серед друкованих ЗМІ змагаються за виживання кілька незалежних видань. Закони, що передбачають покарання за наклеп і образу, також численні випадки вироків про ув*язнення стоять на заваді вільній дискусії в ЗМІ.

Один з керівників Міністерства закордонних справ, Валерій Ромашка, визнав, що в сфері ЗМІ існують значні проблеми. Однак він підкреслив, що проблеми ці зовсім не відрізняються від наявних у всіх інших пострадянських країнах.

Інформаційне поле республіки, за станом на 2005 рік, представляють 1255 друкованих періодичних видань, 9 інформаційних агентств, 54 програми телебачення, 136 програм радіомовлення.

2. Друковані ЗМІ

Найбільш тиражованим виданням є газета "Советская Белоруссия", яку виписують майже 312 тисяч людей. Підписний тираж газети "Звязда" - 42 тисячі екземплярів. "Рэспублікі" - 27 тисяч екземплярів.

Порівняно з 2004 роком зросла підписка на літературно-художні видання: журнал "Полымя" виписує вже не одна а три тисячі людей, а "Неман" - 3,1 тисячі. Серед популярних літературно-художніх газет "Література і мастацтва" - 1,7 тис. екз., "Маладосць" - 2,1 тис. Серед культурологічних видань – газета "Культура" лідирує і виписують її 3,4 тис. громадян.

Нинішній разовий тираж державного місцевого друку (136 обласних, міських, районних і об*єднаних газет) складає 803,7 тисячі екземплярів, в тому числі по областях: Брестська – 163,6, Вітебська – 175,6, Гомельська – 122,9, Гродненська – 103, Мінська – 125,5, Могильовська – 113 тисяч екземплярів.

Щодо структури інформаційного ринку, то дві третини від загального числа ЗМІ мають недержавну форму власності. Нажаль, на жодну незаангажованість і об*єктивність це не вказує.

2.1 Державні друковані ЗМІ

Державним друкованим ЗМІ надають великі державні субсидії в формі різноманітних пільг і прямої фінансової підтримки. Ці видання не розміщують жодної відмінної від офіційної точки зору. Міністр інформації Русакевич не заперечив, що в 2004 р. його відомство здійснювало підтримку 32 газет. В 2005 р. уряд планував виділити на фінансування цього сектора 41 мільйон доларів.

Задля збереження статусу найпопулярніших газет, регулярно застосовується примусова підписка - державні органи, організації, такі як Академія наук, вищі навчальні заклади, школи, підприємства і торгові організації мають наказ місцевої влади про проведення колективної та індивідуальної підписки на державні видання.

Основна і найбільша державна газета це "Советская Белоруссия. Бєларусь сегодня" (312 000 підписників у минулому році, загальний тираж видання близько півмільйона примірників). Головний редактор газети – Павєл Якубовіч, вважає що не суттєво, належить видання державі чи ні. Важить його якість. Він каже, що не існує такого поняття, як незалежні ЗМІ; всі залежать або від політичних угруповань, або від грошей". Якубовіч стверджує, що не отримує жодних вказівок від урядовців і намагається висвітлити всі найважливіші події.

2.2 Незалежні друковані ЗМІ

Незалежні ЗМІ постійно знаходяться під тиском спроб судового, позасудового, економічного впливу. За даними Білоруської Асоціації Журналістів кількість незалежних видань за 2005 рік скоротилася з 50 до 18. Ці видання фінансуються коштами платників податків і ні в чому не залежать від держави. Вони здійснюють незалежне висвітлення соціально-політичних подій в країні.

Ситуація повною мірою кризова: в країні видається лише одна незалежна щоденна газета "Народна воля", тираж якої менший ніж 30 000 екземплярів. Серед інших видань щотижневі газети і видання з нерегулярною періодичністю. Загальний тижневий тираж усіх незалежних видань складає лише незначну частку щоденного тиражу газети "Советская Белоруссия".

Для витіснення з ринку незалежних ЗМІ застосовуються численні "фільтри". Наприклад реєстрація і перереєстрація газет. Існування такої процедури порушує міжнародні стандарти, оскільки передбачає довільне прийняття рішень замість автоматичного дозволу на функціонування. Аби отримати реєстрацію, засіб масової інформації мусить мати юридичну адресу, але незалежним ЗМІ часто відмовляють з арендою приміщень. Розповсюдження друкованих видань як на підписку, так і в роздріб фактично монополізоване державою. Білоруські державні підприємства "Белпочта" і "Белсоюзпечать" і їх обласні відділення неодноразово відмовлялися розповсюджувати незалежну пресу і проводити підписку на неї. Так, цілу низку газет було виключено з підписного каталогу – така доля спіткала найпершу незалежну газету Білорусі "Нашу Ніву", вже згадану "Народну волю", "Салідарнасьць" і низку інших газет. (А в листопаді 2005р. з мінських магазинів було конфісковано увесь наклад часопису "Студэнцкая думка", молодіжної безкоштовної газети. Замість пояснень, міліція казала людям, що тепер видання заборонено). Більше того, приватні компанії-розповсюджувачі повинні отримати в Міністерстві зв*язку і інформатизації відповідну ліцензію. Кільком приватним розповсюджувачам було відмовлено у видачі таких ліцензій. Газеті "Белорусская деловая газета" було відмовлено в розповсюдженні після тримісячного призупинення діяльності Міністерством. Причиною для відмови було невиконання умов контракту, а саме зміна тиражу видання, хоча це було пов*язано з призупиненням діяльності.

Друк преси також монополізований державою. Незалежні ЗМІ мають великі труднощі в цій галузі. З 11 лютого 2004 всі білоруські видавництва і поліграфічні центри зобов*язані були отримати нові ліцензії, незалежно від терміну дії попередніх. Деякі з них перереєстрації не пройшли. Таким чином шість видань ("Время", "Товарищ", "Местная газета", "Белорусская деловая газета", "День", "Солидарность") потрапили в ситуацію, коли вимушені були друкуватися в Смоленську (Росія), бо в Білорусі вони не можуть знайти типографію, яка б погодилася їх друкувати.

2.2.1 Історія газети Наша Ніва

"Наша ніва" - одне з найдавніших незалежних білоруських видань. Історія і діяльність його – це історія розвитку білоруської демократичної думки.

Тривалий час в історії зберігалася негативна оцінка "Нашої Ніви" і лише в останні роки склались сприятливі умови для об*єктивної оцінки місця і ролі цієї газети. В радянські часи "Нашу ніву" називали "контрреволюційним, ліберально-буржуазним і націоналістичним" виданням, після закріплення такого визначення на спеціальному засіданні Товариства істориків-марксистів 1931 року. Білоруську газету звинуватили в тому, що вона стала на заваді буржуазно-демократичної революції.

Видання доволі помірковано критикувало царизм, визначалося неоднозначністю позицій. Вимушене була пристосовуватись до обставин, оминати гострі кути, використовувати обережні вислови.

Хоча сьогодні "Наша ніва" реабілітована, відбувся перехід з одної крайності в іншу – від несприйняття газети за її ніби-то реакційний і націоналістичний зміст, - до ідеалізації, перебільшення її значення після 1991 року, коли раптом змінилися цінності. Майже ніде не можна знайти повних, систематизованих відомостей про те, як же ця газета була організована, чи легко їй давалось дістатись до читача, найчастіше селянина, які перешкоди і труднощі змушена була подолати редакція.

На яку аудиторію орієнтована газета – в самій редакції не могли визначитись. Так, у номері від 10 листопада 1906 року повідомляється, що газета слугуватиме "всьому білоруському покривдженому народу" незалежно від класової належності. А вже через два тижні редакція називала своєю аудиторією "не поміщиків і фабрикантів, а працюючий народ".

Loading...

 
 

Цікаве