WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Степан Скрипник і видавництво “Волинь” - Реферат

Степан Скрипник і видавництво “Волинь” - Реферат

За весь час існування газети "Волинь" Степан Скрипник опублікував лише три публіцистичні статті, дві подяки і одне оголошення. Такий незначний творчий доробок керманича пояснюється, очевидно, тим, що він більше займався організаційними, адміністративними, господарськими справами, а наповнення газети матеріалами лягало на плечі інших працівників редакції. У зв'язку з цим, надзвичайно важливими видаються ті статті С. Скрипника, які були написані для "Волині". Зокрема, перша була опублікована 7 грудня 1941 р. під назвою "На часі" і стосувалась проблем Православної церкви. Крім того, у ній зазначалось: "Український народ включився у великі історичні події і всіма доступними йому сьогодні засобами прагне спричинитися до перемоги Великої Німеччини, що веде боротьбу за перебудову не тільки фізичну, але й духову цілої Європи, вважаючи, що знищення Москви є головною до цього передумовою. Тому всі ділянки нашого життя мусимо підпорядкувати тій великій меті. Церкву теж. Мусимо скінчити з партизанами і на тім відтинку. А щоб охоронити наш організм від штучного обезсилення, мусимо діяти скоро й рішуче" [16, 1].

29 березня 1942 р. у "Волині" з'явилась передовиця з аналогічною назвою, але присвячена зовсім іншій темі: критиці комуністичної влади і возвеличенню нацистської Німеччини. "І сьогодні, звільнені кров'ю і трудом німецького вояка зі страшних кайдан 23-річної московсько-жидівської азіатської неволі, ми, українці, з гордо піднятим чолом повертаємо до нової Європи, до тієї Європи, що повстала в геніальні візії Великого Європейця – Адольфа Гітлера... Серед вільних народів нової Європи займе і український народ гідне йому місце" [17, 1]. В останній статті Степан Скрипник наголошував, що український народ "гідно тримав прапор боротьби за Нову Європу для європейців. Вірність цій ідеї український народ довів мільйонами офір та ріками крові своїх найкращих синів, що загинули в нерівній боротьбі з московсько-жидівсько-плутократичною зграєю міжнародних злодіїв і торгашів" [15, 1].

Не дослідженими залишаються джерела фінансування "Волині", хоча можна припустити, що здійснювалось воно з партійної каси ОУН(м) та через Головну Управу Українського національного об'єднання в Німеччині. Крім того, А.Жив'юк згадує про те, що газета "Волинь" виходила на кошти, зібрані "допомоговим комітетом" у Рівному, контрольованим ОУН [8, 74]. Потрібно також враховувати і прибутки від продажу газети і книжкової продукції видавництва.

Зарплатня виплачувалася карбованцями, гонорар іноді – дойчмарками. Зокрема, ставка С. Скрипника у лютому 1942 року становила 4950 крб. (до виплати 4305), що було на той час досить значною сумою [6, 11]. Для порівняння прибиральниця отримувала всього 280 крб. [6, 90]

Як же складалися відносини між співвласниками "Волині"? Стосунки Самчука із Скрипником були "добрі, ділові, часом дружні, часом контроверсійні..." [13, 228-229]. Погіршились вони після приходу в листопаді 1941 р. у видавництво відомого галицького книговидавця Івана Тиктора. "Наша адміністрація знаходилась в стані поетичного безладдя і щоб привести її до порядку вимагалося досвідченої руки. А Тиктор мав таку руку з найбільшим досвідом і тому ця праця йому належалась. І він її перейняв" [14, 109-110]. Поки головним редактором був У. Самчук, він не міг втручатися у творчий процес, хоч був не проти того, щоб перебрати у свої руки все керівництво. Спроба створити за спиною письменника (Тиктор – Скрипник) видавничу спілку власників з обмеженою відповідальністю зазнала поразки через його категоричний супротив [18, 347].

Тому, мабуть, не випадково після звільнення з рівненської в'язниці 20 квітня 1942 року У. Самчук за весь час жодного разу не побував у редакції "Волині" [14, 184-185]. Хоч варто відзначити, що згодом Скрипник із письменником неодноразово зустрічались у Рівному, Києві, Берліні й таборах Ді-Пі, підтримували контакти через листування.

У травні 1942 року газету і видавництво "Волинь" залишив його фундатор Степан Скрипник, який прийняв чернечий постиг з ім'ям Мстислав. Перебуваючи у Києві, напередодні єпископської хіротонії він написав подячні слова, які були опубліковані у "Волині": "Відходячи від громадської праці, а зокрема залишаючи становища співвидавця і головного редактора "Волині" цією дорогою складаю сердешну подяку всім тим, хто щирою радою та відвертою співпрацею допомагав мені в міру моїх сил виконувати дуже тяжкі й відповідальні обов'язки служення своєму народові" [2, 3]. З цього часу фактично всі функції, пов'язані з видавничою діяльністю, почав виконувати Іван Тиктор.

У статті, написаній з приводу річниці виходу "Волині" на прохання тодішнього її редактора Андрія Мисечка, але так і не надрукованій, Улас Самчук підкреслював: "Часопис "Волинь" був на цьому терені першим цього роду проявом культурного життя після приходу сюди німецької армії. Його завдання були накреслені моєю ж рукою, але були вони в дійсності значно ширші і значно поважніші, ніж це було тоді висловлено. Це мала бути не тільки звичайна пресова служба. Це мав бути своєрідний літопис наших буряних днів, до котрого і в майбутньому не раз прийшлося б повернутись" [4, 100].

Резюмуючи, можна зробити висновок, що видавництво і газета "Волинь" відігравали певний час функцію своєрідного ідеологічного і організаційного штабу українства, якщо не на всій території окупованої України, то на Волині безперечно, а також були безпосередньо причетні до діяльності УПА та інших підрозділів української "партизанки".

Функціональне дослідження діяльності "Волині" у Рівному дає можливість розкрити завдання і методи їх реалізації, які ставили перед собою у роки Другої світової війни українські патріотичні кола. Зокрема, це спроба досягти політичного компромісу з німецькою окупаційною владою у питанні відновлення української державності, використання пропагандивно-видавничої справи для активізації впливу на національну свідомість українців та з метою створення українських владних інституцій [8, 87]. Громадсько-політична діяльність Степана Скрипника відіграла тут особливу роль, як фактор пробудження національної свідомості українського населення на території рейхскомісаріату "Україна", що, у свою чергу, стало важливою передумовою для початку антинацистського Руху опору на Волині у 1942–1943 рр.

Література

  1. Борщевич В. Волинський пом'янник. – Рівне: ВАТ "Рівненська друкарня", 2004.

  2. Волинь. – 1942. – Ч. 41. – 31 трав.

  3. Державний архів Рівненської області (далі – ДАРО). – Ф. Р-33 (Рівненська міська управа, м. Рівне). – Оп. 1. – Спр. 11.

  4. ДАРО. – Ф. Р-280 (Українське видавництво газети "Волинь"). – Оп. 1. – Спр. 5.

  5. ДАРО. – Ф. Р-280. – Оп. 1. – Спр. 8.

  6. ДАРО. – Ф. Р-280. – Оп. 1. – Спр. 22.

  7. ДАРО. – Ф. Р-280. – Оп. 1. – Спр. 30.

  8. Жив'юк А. Між Сциллою політики і Харибдою творчості: громадсько-політичний портрет Уласа Самчука. – Рівне: Ліста, 2004.

  9. Орленя (Рівне). – 1941. – Ч.1.

  10. Павлюк І. Українська легальна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-1939, 1941-1944 рр. – Львів: Каменяр, 2001.

  11. Радчик Р. Газета "Волинь" та однойменне видавництво (1941-1944 рр.): організаційний і проблемно-тематичний аспекти: Дис. ... канд. філол. наук: 10.01.08. – К., 2005.

  12. Радчик Р. Рівненське видавництво "Волинь" (1941-1944 рр.) у боротьбі за українську Україну. – Рівне: Тетіс, 2004.

  13. Самчук У. На білому коні: спомини і враження. – Видання третє. – Вінніпег: Накладом товариства "Волинь", 1980.

  14. Самчук У. На коні вороному: спомини і враження. – Видання друге. – Вінніпег: Видання товариства "Волинь", 1990.

  15. Скрипник С. Європа виступає до останнього бою // Волинь. – 1942. – Ч. 34. – 7 трав.

Loading...

 
 

Цікаве